Рішення № 15230853, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/9310.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі"

простягнення 9602,62грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Коломоєць Є.А.

від відповідача - Калініченко В.В.

у судовому засіданні присутній ОСОБА_1

У судовому засіданні 10.05.2011 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" 9602,62грн.(6855,37грн.-основного боргу,1721,30грн.-пені, 279,25грн-3% річних, 746,70грн.-інфляційне збільшення суми боргу) заборгованості за Договором підряду №060709/2 від 06.07.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору підряду №060709/2 від 06.07.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбі", останній за виконані роботи не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 11.03.2011 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/93.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив, що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить 6855,37 грн.

Відповідач в свою чергу, надав суду заперечення на позов, зазначивши, що вимоги позивача необгрунтовані та такі,що задоволенню не підлягають, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс"- Відрядчик (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Тельбі" -Замовник (далі-Відповідач) уклали Договір підряду №060709/2 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Відповідач доручає, а Позивач приймає на себе виконання додаткових будівельно-монтажних робіт по прокладанню внутрішньомайданчикових мереж 0,4кВ від ТП до котельної і газогенераторної на об"єкті "Виробничийкорпус рибопереробного комплексу зі складом-холодильником по вул.Залізничній,49-А в с.м.т. Калинівці, Васильківського району, Київської області", а Відповідач зобов"язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.3.1 Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача, протягом 10(десяти) банківських днів після отримання Відповідачем оригіналів рахунка-фактури Позивача, акту виконаних робіт, податкової накладної та товарно-транспортної накладної з Відповідача про отримання вантажу.

Свої зобов"язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі,що підтверджується Актом №1 приймання виконаних робіт за липень 2009 року. (копії наявні у матеріалах справи) та , як стверджє Позивач, сума до оплати за виконані роботи скаладала 49384,80грн.(з яких 47254,92грн.-сума за фактично виконані роботи, 2129,88грн.-сума утримання гарантійного фонду).

В порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за виконані роботи у розмірі 42529,43грн.

Таким чином, Позивач заявляє, що станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-складає 6 855,37грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині основного боргу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається із пояснень Позивача, сума основної заборгованості Відповідача становить 6855,37грн, з яких 4 725,49грн.-заборгованість за фактично виконані роботи, 2129,88грн.-сума утримання гарантійного фонду).

Відповідно до п.2.7 Договору при проведенні розрахунків за фактично виконані роботи Відповідач утримує для формування Гарантійного фонду 10% вартості виконаних робіт.

Позивач визначив суму гарантійного фонду у розмірі 2 129,98грн.

Згідно п.2.8 Договору засоби Гарантійного фонду відповідач повертає Позивачу у повному обсязі напротізі 15 робочих днів після підписання Акту введення об"єкта в експлуатацію.

Крім того, відповіно до п.5.6 Договору Позивач надає Відповідачу гарантію якості виконаних робіт і використаних матеріалів на 1 рік. Початок гарантійного терміну починається з моменту підписання сторонами кінцевого (звідного) Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно п.5 ст.884 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.

У матеріалах справи відсутні докази виконання Позивачем п.5.6 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, Позивачем не доведено права вимоги гарантійного фонду у розмірі 2 129,98грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 4725,49грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно п. 5.4 Договору у випадку порушення Відповідачем термінів оплати, останній сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожен день просрочки, але не більше подвійно облікової ставки НБУ.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 1721,30 грн.

Проте при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З урахуванням зазначених вимог кількість календарних днів прострочки буде складати 183 дні та розраховуватись наступним чином:

за період з 30.07.2009-11.08.2009:

4725,49грн* 13днів*22%/365=37.03грн.;

за період з 12.08.2009-28.01.2010:

4725,49*170дн.*20,5%/365=451,19грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду, з Відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 488,21грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 614,31 грн. інфляційних нарахувань та 211,29грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 4725,49грн. основного боргута 488,21грн. пені, 614,31 грн. інфляційних нарахувань та 211,29грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 64,15грн. та 148,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" (03680, м.Київ, бул.Лепсе,8, корп.8, код ЄДРПОУ 31779534, р/р 26008001321135 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс"(03057, м.Київ, пр-т Перемоги,45/72, код ЄДРПОУ 30965042, р/р 26003038220071 в МВ КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) 4 725(чотири тисячі сімсот двадцять п"ять)грн. 49 коп. - основного боргу, 488(чотириста вісімдесят вісім) грн.21коп.-пені, 614(шістсот чотирнадцять)грн.31коп.-інфляційного збільшення суми боргу, 211(двісті одинадцять)грн.29коп-3% річних, 64(шістдесят чотири)грн. 15 коп.- витрат по сплаті державного мита та 148(сто сорок вісім) грн. 44 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 13.05.2011