Рішення № 15230803, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/8910.05.11 За позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс"

до 1) Фізиної особи-підприємця ОСОБА_1;

2) Фізиної особи-підприємця ОСОБА_2

про відшкодування 55 230,62 грн

Суддя Хоменко М.Г.

Представники :

від позивача - Корнілов О.О.

від відповідача 1 - ОСОБА_1

від відповідача 2 - ОСОБА_2

У судовому засіданні 10.05.2011 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (далі - позивач) до 1) Фізиної особи-підприємця ОСОБА_1(далі - відповідач 1); 2) Фізиної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення 55 230,62 грн.(47 729,88грн.-боргу по лізинговим платежам, 874,75грн.-3% річних, 2092,29грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 4533,70грн.-пені) забргованості за договором фінансового лізингу №LA 07000421 від 30.11.2007 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору про фінансового лізингу №LA 07000421 від 30.11.2007 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, останній своєчасно та у повному обсязі не сплачував лізингові платежі.

Позовну заяву 04.03.2011 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/89.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив.

Крімтого, Позивач зменшив позовні вимоги та прсив стягнут з відповідача 54526,36грн.( 47025,62грн.-боргу по лізинговим платежам, 874,75грн.-3% річних, 2092,29грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 4533,70грн.-пені) забргованості за договором фінансового лізингу №LA 07000421 від 30.11.2007 року.

Відповідачі надали суду пояснення по суті справи, з яких випливає, що факт заборгованості по лізинговим платежам не заперечують.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2007 року Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс"-Лізингодавець (далі-Позивач) та Фізина особа-підприємець ОСОБА_1-Лізингоодержувач (далі-Відповідач-1) уклали Договір фінансового лізингу № LA 07000421(далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується придбати і передати у володіння та користування Відповідачу предмет лізингу -транспортний засіб, а Відповідач зобов"язується прийняти його та використовувати його у відповідності до умов Договору. (копія наявна у матеріалах справи).

В забезпечення виконання зобов"язань Відповідача-1 за Договором фінансового лізингу №LA 07000421 між Позивачем та Фізиною особою-підприємцем ОСОБА_2(Поручитель(надалі-Відповідач-2) було укладено Договір поруки від 30.11.2007р. (надалі -Договір поруки), відповідно до умов якого Відповідач-2 зобов"язався відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 усіх його зобов"язань перед Позивачем в повному обсязі, що виникли з Договору фінансового лізингу..

На виконання умов Договору лізингу Позивач передав Відповідачу-1 предмет лізингу, а саме ПАЗ 32054-07, про що свідчить Акт прийому-передачі предмета лізингу від 30.11.2007, підприсаного обома сторонами (копія наявна у матеріалах справи).

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що сплата іізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості іредмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів, а саме 807,62 доларів США.

Проте, 03.08.2009 року сторонами була підписана додаткова угода № 1 до Договору .

Згідно з положеннями вищезазначеної додаткової угоди, сторони погодили новий розмір щомісячних лізингових платежів, а саме: 887,56 доларів США, затвердили та підписали у новій редакції Додаток 4 до Договору і внесли зміни до пункту 8.2 Додатку 2 до Договору, виклавши його у новій редакції, а саме:

«8.2 Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно ДФЛ, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не менше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений в ДФЛ та виставленого рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснити лізингові платежі згідно Договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. У зв'язку з тим, що у ДФЛ вказана референційна валюта - долари США, всі щомісячні лізингові платежі будуть конвертовані в гривні на дату виставлення рахунку по курсу 6,5 (шість гривень 50 копійок) до 1 (одного долара США).

До того ж пунктом 4 додаткової угоди Лізингоодержувач зобов'язувався погасити до 20.01.2010 року заборгованість по щомісячним лізинговим платежам, яка на момент підписання додаткових угод складала: 42333 грн. 82 коп. (сорок дві тисячі триста тридцять три гривні 82 коп. ).

Проте, в порушення умов Договору , зазначені лізингові платежі Відповідачем-1 повністю сплачені не були.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-1 становить: 47 025,62 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися порукою.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідачів перед Позивачем становить 47025,62грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Пунктом 8.9 Додатку до Договору передбачена сплата Відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла навідповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов"язань, у разі прострочення Відповідачем сплати платежів.

Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 4533,70 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З огляду на те, що заявлена сума пені надмірно велика порівняно із збитками позивача, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 10,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 2092,29 грн. інфляційних нарахувань та 874,75грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 47025,62 грн. основного боргу, 10,00грн. пені, 2092,29 грн. інфляційних нарахувань та 874,75грн. три проценти річних .

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, але у разі коли Господарський суд на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов"язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі сплаченій позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 552,31грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізиної особи-підприємця ОСОБА_1 (03057, АДРЕСА_1., ідентиф.код НОМЕР_1) та з Фізиної особи-підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_2, ідентиф.код НОМЕР_2), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс"(02100, м.Київ, вул. І.Дубового,14, код ЄДРПОУ 30726921) 47 025(сорок сім тисяч двадцять п"ять)грн. 62 коп. - основного боргу, 10(десять)грн.00коп.-пені, 874(вісімсот сімдесят чотири)грн.75коп-3% річних, 2092(дві тисячі дев"яносто дві)грн.29коп-інфляційне збільшення суми боргу, 552(п"ятсот п"тдесят дві)грн. 31 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 13.05.2011