Рішення № 15230793, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/20910.05.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16046,12 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача: Шупик О.А. - представник

від відповідача: не зявився

Рішення прийнято у судовому засіданні 10.05.2011р., оскільки 11.04.2011р. розгляд справи не відбувся у звязку з відпусткою судді.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16046,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2011р. порушено провадження у справі № 44/209 та призначено до розгляду на 11.04.2011р.

11.04.2011р. у зв'язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2011р. розгляд справи призначено на 10.05.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.05.2011р. надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги в обсязі та з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2008 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»- страховик (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»страхувальник було укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 260557492 (далі - договір), предметом якого є страхування автомобіля марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору, страхувальником було застраховано свої майнові інтереси, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, який належить йому на праві власності, а саме автомобілем марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, від ризиків дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону.

14 липня 2008 р. в м. Києві на перехресті вул. Щорса Предславинській, сталася, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля марки «Форд», державний номер НОМЕР_2, який належить Закритому акціонерному товариству «Концерн Укравтопром»під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія», під керуванням водія ОСОБА_2.

Згідно Постанови Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2008 (справа № 3-9310/08) 14.07.2008р. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Форд», державний номер НОМЕР_2 на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній смузі, не надав перевагу автомобілю марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження автомобілів.

Вказаною Постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

В результаті ДТП автомобіль «БМВ», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 14.07.2008р., а його власнику Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»було завдано матеріальної шкоди на суму 17712,75 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 333231 від 08.08.2008р.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Відповідно до Звіту № 0422 від 19.09.2008р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 15959,11 грн.

На виконання договору страхування позивач на підставі заяви страхувальника від 12.08.2008р. та страхового акту № 34177 від 18.08.2008р. сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 16702,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8149 від 02.09.2008р.

Відповідно до договору, при розрахунку страхового відшкодування з розміру матеріального збитку вираховується франшиза, яка складає 1010,00 грн.

Таким чином, позивач за страховим випадком, що стався 14.07.2008 року у м. Києві на перехресті вул. Щорса Предславинській за участю автомобіля «БМВ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Форд», держаний номер НОМЕР_2, який належить який належить Закритому акціонерному товариству «Концерн Укравтопром»під керуванням водія ОСОБА_1 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 16702,75 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 16 702,75 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2008р.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль марки «Форд», державний номер НОМЕР_2 належить Закритому акціонерному товариству «Концерн Укравтопром».

Цивільно-правова відповідальність Закритого акціонерного товариства «Концерн Укравтопром»на момент настання страхової події була застрахована Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», що підтверджується полісом № ВА/2229406.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно звіту № 0422 від 19.09.2008р. вартість матеріального збитку, який завданий власнику автомобіля марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, складає 15959,11 грн.

За умовами Полісу № ВА/2229406 передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

18.11.2010р. позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу за вх. № 2216/10621 про виплату страхового відшкодування у розмірі 15449,11 грн.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 15449,11 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивач надав суду розрахунок пені, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобовязання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 597,01 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 160,47 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 528, 614, 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 22, 29, 35, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 15 449 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок девять) грн. 11 коп. основного боргу, 597 (пятсот девяносто сім) грн. 01 коп. пені, 160 (сто шістдесят) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк