Рішення № 15230709, 12.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р. Справа № 5010/553/2011-19/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі , судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Калушавтодор", вул. Долинська, 44 а, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Спурт-Ойл" вул. Бориславська, 29, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості на суму 6620,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1., (довіреність № б/н від 14.03.11.)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Калушавтодор" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спурт-Ойл" про стягнення заборгованості на суму 6620,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного договору щодо поставки нафтопродуктів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 12.04.11, що підтверджується реєстром №438 від 13.04.11, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.37).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 12.05.11 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

26.05.10 між сторонами даного спору укладено договір поставки нафтопродуктів №20/КП, згідно якого позивач зобов"язався поставити відповідачу нафтопродукти в асортименті, а саме бензин марки А-80 та дизельне паливо, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1.).

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі , шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3. договору, товар повинен передаватись уповноваженим особам покупця на АЗС лише на підставі пред"явленої оператору АЗС картки на пальне.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 13978,80 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями № 310 від 18 жовтня 2010 року , № 312 від 21 жовтня 2010 року та №313 від 21 жовтня 2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.11-12 ).

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач не поставив позивачу частину товару на суму 6030,86 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №1/81 від 01.11.10 з вимогою поставити нафтопродукти. Проте, станом на день винесення рішення дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення укладеного договору та беручи до уваги акт звірки розрахунків від 27.04.11 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, оригінал якого долучено до матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6030,86 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо поставки товару, тому вимоги позивача про стягнення 6030,86 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 348,30 грн. пені, слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Крім того, приписами ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня це один із способів забезпечення виконання зобов”язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов”язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов”язання. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність правочину щодо встановлення способів забезпечення виконання.

З огляду на те, що сторони у договорі №20/КП поставки нафтопродуктів від 26.05.10 не визначили розмір пені та відповідно до наведених правових норм, позов в частині стягнення пені в сумі 348,30 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в розмірі 180,93 грн. та річних в розмірі 60,32 грн. за період прострочення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124, 129 Конституції України 610, 612,614, 525, 526, 530, 547, 549, 551, 625, 629 ЦК України, ст.173, 193 ГК України, керуючись ст.22, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Калушавтодор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спурт-Ойл" про стягнення заборгованості в сумі 6620,41 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спурт-Ойл" вул. Бориславська, 29, м. Івано-Франківськ,76000 (код 33163441) на користь комунального підприємства "Калушавтодор", вул. Долинська, 44 а, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300(код 3451959) - 6030,86 (шість тисяч тридцять гривень вісімдесят) - основної заборгованості, 180,93 (сто вісімдесят гривень дев"яносто три копійки) - інфляційних втрат, 60,32 (шістдесят гривень тридцять дві копійки) - 3% річних, а також 102,00 (сто дві гривні) судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 ( двісті тридцять шість гривень) судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 17.05.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 17.05.11