Рішення № 15230679, 12.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р. Справа № 5010/640/2011-П-19/27

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: прокурора Тисменицького району , вул.К.Левицького,4, м.Тисмениця, 77400 в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул.Вісконта,3, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛ ЛТД" вул.Шевченка, с.Побережжя, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77430

про стягнення заборгованості в сумі 5135,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: юрист ОСОБА_1., (довіреність № 728 від 25.08.10. )

учасник судового засідання: прокурор Журавльова Н.Є., (посвідчення № НОМЕР_1 від 11.12.08.)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Тисменицького району в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛ ЛТД" про стягнення заборгованості на суму 5135,09 грн. Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного договору щодо оплати за спожитий газ та його транспортування.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №584 вих-11 від 24.03.11 ( вх. № 953 від 25.03.11) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

12.04.11 прокурором Тисменицького району Івано-Франківської області подано заяву вх. № 3133/2011-свх про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 6521,13 грн. - основного боргу, 254,64 грн. - пені, 119,32 грн. - інфляційних нарахувань, 49,29 грн. - 3 % річних.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 12.04.11, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 1939300, яке вручено відповідачу 15.04.11.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 12.05.11 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

03.01.08 між сторонами даного спору укладено договір №53 на постачання та транспортування природного газу, згідно якого позивач зобов"язався надавати послуги по поставці та транспортуванню природного газу, а відповідач, в свою чергу, оплатити їх за тарифами, встановленими договором.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що ціна за 1000 кубічних метрів газу, з врахуванням вартості газу, тарифу на постачання та транспортування природного газу розподільними газопроводами для суб"єктів господарської діяльності становить 1319,63 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.6.1 даного договору, оплата запланованого місячного об"єму газу та послуг, що будуть надані в цей період здійснюється замовником грошовими коштами шляхом 100% оплати заявлених обсягів за 10 (десять ) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за газ та надані послуги здійснюється замовником до 5 числа місяця наступного за звітним.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач в грудні 2010 року поставив відповідачу 1805 м3 природного газу, а в січні 2011 року - 368 м3, що підтверджуються актами прийому- передачі природного газу від 15.12.10 та 21.01.11, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 17).

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив отриманий природний газ та надані послуги.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №155 від 10.02.11 з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком від 14.02.11(а.с.10). Проте, станом на день винесення рішення дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення розділу 6 договору на постачання та транспортування природного газу №53 від 03.01.08 заборгованість відповідача перед позивачем становить 6521,13 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо оплати спожитого газу та наданих послуг по транспортуванню природного газу, тому вимоги позивача про стягнення 6521,13 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.6 договору на постачання та транспортування природного газу №53 від 03.01.08 сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов"язань, зазначених у розділі 6 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

Отже, нарахована позивачем пеня за період з грудня 2010 року по березень 2011року в сумі 254,64 грн. обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в розмірі 119,32 грн. та річних в розмірі 49,29 грн. за період прострочення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121,124, 129 Конституції України 610, 612,614, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.173, 193 ГК України, керуючись ст.22, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛ ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 6944,37 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛ ЛТД" вул.Шевченка, с.Побережжя, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77430 (код 13661128) на користь публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул.Вісконта,3, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400 (20538865)- 6521,13 (шість тисяч п"ятсот двадцять одну гривню тринадцять копійок) - основного боргу, 254,64 (двісті п"ятдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки ) - пені, 119,32 (сто дев"ятнадцять гривень тридцять дві копійки) - інфляційних нарахувань, 49,29 ( сорок дев"ять гривень двадцять дев"ять копійок) -3 % річних.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛ ЛТД" вул.Шевченка, с. Побережжя, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77430 (код 13661128) в доход Державного бюджету (отримувач: УДК в м. Івано-Франківськ, банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200) - 102,00 (сто дві гривні ) судових витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛ ЛТД" вул.Шевченка, с.Побережжя, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77430 (код 13661128) в доход Державного бюджету ( отримувач - УДК у м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ отримувача - 20568100, р/р 31212264700002, банк - ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22050003) - 236,00 (двісті тридцять шість гривень ) судових витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 16.05.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 16.05.11