Рішення № 15230672, 10.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 р. Справа № 5010/351/2011-3/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.,

при секретарі судового засідання: Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "МЗК-Інвест", вул. Садова, 16/31, м.Одеса, Одеська область, 65023

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд", вул. Мазепи, 179, м.Івано-Франківськ, 76026

про стягнення 1 097 461,71 грн. боргу за договором субпідряду № 05-10 від 10.05.08р.

за участю представників сторін:

від позивача: Петраш Ю.Л. - представник, (паспорт серія -СС № НОМЕР_1 від 10.06.97р.)

від відповідача: ОСОБА_1. - представник, (довіреність № б/н від 31.05.10р.)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "МЗК-Інвест" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" про стягнення 1 097 461,71 грн. боргу за договором субпідряду № 05-10 від 10.05.2008 р., крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати виконаних субпідрядних робіт за договором № 05-10 від 10.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2011 р. відкладено розгляд справи на 29.03.2011 р.

В судових засіданнях від 29.03.2011 р. та від 12.04.2011 р. оголошено перерву до 12.04.2011 р. та до 10.05.2011 р. відповідно.

12.04.2011 р. представник позивача подав суду заяву (вх. № 3121/11-с вх від 12.04.2011 р.) про збільшення позовних вимог від 11.04.2011 р. б\н (а.с. №№ 107-108), в якій позивач здійснив перерахунок пені та донарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.22 ГПК України - сторона вправі до прийняття рішення по суті збільшити розмір позовних вимог, яке повинно бути заявлено в письмовому вигляді з дотриманням вимог щодо оплати держмита.

Однак, всупереч положенням п. 3 ст. 46 ГПК України, позивач доказів сплати державного мита суду не надав, а тому в задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог судом відмовлено.

Представник відповідача 12.04.2011 р. подав суду заяву (вх. № 3134/2011-с вх від 12.04.2011 р.) про застосування строків позовної давності від 04.04.2011 р. №04/04 (а.с.№110), в якій просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 77413,70 грн. в зв'язку з пропущенням строків позовної давності, а також подав відзив на позовну заяву від 01.04.2011 р. № 01/04, в якому заперечував проти позову.

У судовому засіданні 10.05.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

10.05.2008 р. між приватним підприємством "МЗК-Інвест" (далі- субпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" (далі - підрядник), укладено договір субпідряду № 05-10 (далі - Договір) (а.с. №№ 16-33), за умовами якого субпідрядник своїми силами і засобами згідно з затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією та умовами даного Договору зобов'язувався на свій ризик, відповідно до встановленої проектом якості та у встановлений строк, виконати антикорозійні роботи металоконструкцій та бетонне покриття корпусу № 530 при будівництві "Установки мембранного електролізу потужністю 200 тис. тон в рік соди каустичної" на товаристві з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - замовник) в м. Калуші Івано-Франківської області (п.1.1Договору).

Також сторонами підписано 10.05.2008 р. додатки № 1, № 2 та № 3 до Договору (а.с.№№ 34-37) та протокол розбіжностей до Договору від 16.05.2008 р. (а.с. № 38-39), що є його невід'ємними частинами Договору.

Згідно п. 1.2 Договору перелік об'єктів, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику визначені проектною документацією та переліком робіт, що доручається субпідряднику, які є невід'ємною частиною договору (додаток № 2).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що субпідрядник розпочинає виконання робіт протягом 5 днів з дня підписання договору та завершує їх в терміни, визначені в графіку виконання робіт субпідрядника 4 рівня, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 3).

Відповідно до п. 13.1 Договору фінансування робіт здійснюється підрядником за рахунок коштів замовника у відповідності з графіком фінансування, затвердженим замовником на рахунок субпідрядника у 5 денний термін за виконані об'єми роботи.

У пункті 14.1 Договору зазначено, що розрахунки підрядника та субпідрядника за виконані роботи здійснюються підрядником грошовими коштами (в національній валюті України) на підставі підписаних підрядником актів виконаних робіт (форма № КБ-2в), які надаються підряднику не пізніше 20 числа звітного місяця та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), яка надається підряднику не пізніше наступного за звітним місяцем.

Оплату виконаних субпідрядником робіт проводить підрядник грошовими коштами не пізніше 5 днів після перерахування підряднику коштів від замовника (п. 14.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, поважними представниками сторін підписано та скріплено печатками наступні документи відповідної форми:

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень від 31.05.2008 р.;

- акт приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31.05.2008 р.;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень від 30.06.2008 р.;

- акт приймання виконаних підрядних робіт за червень від 30.06.2008 р.;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень від 31.07.2008 р.;

- акт приймання виконаних підрядних робіт за липень від 31.07.2008 р.

Відповідно до вищезазначених документів вартість виконаних позивачем робіт у 2008 р. за травень становить 3742189,20 грн., за червень 545426,40 грн. та за липень 2930434,80грн., що становить загальну суму 7218050,40 грн.

Крім того, позивач та відповідач підписали акт № ОУ-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2008 р., акт №ОУ-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2008 р. та акт №ОУ-0000045 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2008 р., за якими загальна вартість виконаних робіт відповідачем становить 382340,59грн. (а.с. №№ 89-91).

За таких обставин відповідач повинен був сплатити позивачу 6835709,81 грн.

Всупереч умовам Договору відповідач оплатив виконані позивачем субпідрядні роботи частково, а саме у розмірі 5985000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. №№ 81-88), внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем на суму 850709,81 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу листа від 16.09.2008 р. №154, з проханням погасити основний борг та сплатити штрафні санкції, які передбачалися Договором (а.с. № 66). Надіслання листа та його отримання відповідачем підтверджується поштовим повідомленням, що знаходиться в матеріалах справи (а.с. № 71)

Однак, даний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч. 1 ст. 853 наведеного кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Враховуючи те, що відповідач прийняв роботи та претензій щодо виконаних позивачем робіт не заявляв та суду не надав, він зобовязаний оплатити їх вартість.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобовязання згідно з укладеним Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

Отже, на час подання позову (22.05.2011 р.) заборгованість відповідача перед позивачем з оплати виконаних субпідрядником робіт за Договором становила суму 850709,81 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 17.4.1 Договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань (при умові отримання оплати від замовника) підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, яка обчислюється від розміру невиконаного зобов'язання, до повного виконання зобов'язання.

Як вбачається з листа замовника від 16.02.2011 р. № 41/115 в період з 01.05.2008 р. по 30.09.2008 р. він перерахував відповідачу 12719094,00 грн. для оплати виконаних робіт за Договором (а.с. № 92) і, зокрема, до 31.07.2008 р., коли сторонами Договору було підписано останню довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень від 31.07.2008р. та акт приймання виконаних підрядних робіт за липень від 31.07.2008 р., замовником вже було перераховано підряднику 8155423,26 грн.

Відповідно до розрахунку суми пені (а.с.№ 108) позивачем за період з 25.09.2008 р. по 25.03.2009 р. нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату виконаних субпідрядних робіт на суму 77413,70 грн.

Проте, від представника відповідача 12.04.2011 р. суду надійшла заява про застосування строків позовної давності від 04.04.2011 р. № 04/04 (вх. № 3134/2011-с вх від 12.04.2011 р.), в якій він просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в зв'язку з пропущенням строків позовної давності (а.с. № 110).

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З контексту ст. 258 зазначеного кодексу випливає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У положеннях ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлює ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи наведене, строк позовної давності щодо заявленої позивачем пені минув у вересні 2009 р., тому суд вважає за доцільне, беручи до уваги заяву відповідача, відмовити позивачу в задоволенні нарахованої ним пені.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобовязань з оплати виконаних субпідрядних робіт та з огляду на те, що заявлена до стягнення сума втрат від інфляції за період з 25.09.2008 р. по 12.04.2011 р. та сума 3% річних за період з 25.09.2008 р. по 12.04.2011 р. (а.с. № 108), перевірені судом та відповідають вимогам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 959985,57грн. основного боргу з врахуванням втрат від інфляції та 60 062,44 грн. суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку про їх необгрунтовність та безпідставність виходячи з наступного.

Частина 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

З огляду на те, що субпідрядник свої зобов'язання за Договором виконав, а підрядник (в контексті наведеної вище статті - замовник) прийняв ці роботи, про що сторонами було підписано ряд відповідних документів, та будь-яких претензій щодо виконаних робіт не заявив, він зобовязаний оплатити їх вартість.

В силу ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, п. 4.2 Договору передбачено обов'язок підрядника, оплатити згідно з умова договору виконані субпідрядником роботи.

Оскільки, відповідач прийняв виконані субпідрядником роботи, він не в праві після цього зменшувати плату за роботу, що фактично моло місце.

Виходячи з системного аналізу норм Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що вибір способу усунення виявлених недоліків (дефектів) покладений виключно на замовника, а тому без його згоди підрядник не в праві вибирати спосіб усунення недоліків (дефектів) та здійснювати будь-які дії з їх усунення.

З матеріалів справи не вбачається волевиявлення відповідача, а саме вимога про виявлені дефекти і шляхи їх усунення до позивача в порядку встановленому ч. 1 ст. 852 наведеного вище кодексу, так як ця вимога йому не була адресована, а тому посилання відповідача на те, що він в односторонньому порядку не оплатив в частині 850709,81 грн. виконані субпідрядником роботи суперечить чинному законодавству України.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до судового розгляду внаслідок його неправомірних дій.

При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито з заяв майнового характеру справляється виходячи з одного відсотка ціни позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 526, 625, 629, 837, 838, 853 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230 - 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 82, 22, 33, 43, 49, 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "МЗК-Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" про стягнення 1 097 461,71 грн. боргу за договором субпідряду № 05-10 від 10.05.2008 р. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд" (вул. Мазепи, 179, м.Івано-Франківськ; ідентифікаційний код 32360878) на користь приватного підприємства "МЗК-Інвест" (вул. Садова, 16/31, м.Одеса, Одеська область; ідентифікаційний код 35640708) 959985,57грн. ( дв'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят сім копійок) основного боргу з врахуванням втрат від інфляції, 60062,44грн. (шістдесят тисяч шістдесят дві гривні сорок чотири копійки) суми 3% відсотків річних, 10200,48 грн. (десять тисяч двісті гривень сорок вісім копійок) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 77413,70 грн. пені) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяФрич М.М.

Повне рішення складено 13.05.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ О.В. Вітюк 13.05.11