Рішення № 15230430, 16.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.11 р. Справа № 7/51

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Цивільбуд” м.Донецьк.

Предмет спору: стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 32815,26 грн., пені 1 104, 51 грн., інфляційних 255,79 грн., 3% річних - 227,65 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - довір.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі філії Донецька філія Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цивільбуд” м.Донецьк. про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 32815,26 грн., пені 1 104, 51 грн., інфляційних 255,79 грн., 3% річних - 227,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №10-2467(10)Б від 28.09.2010р. з додатками; акти передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання від 31.10.2010р., 30.11.2010р., 31.12.2010р.

У заяві від 16.05.2011р. позивач зазначив період нарахування інфляційних грудень 2010р. - січень 2011р.

Відповідач у судовому засіданні 10.05.2011р. повідомив про сплату суми основного боргу та підтвердив, що пеня, інфляційні, 3% річних нараховані арифметично вірно. У судове засідання 16.05.2011р. не зявився, через канцелярію суду надав докази сплати суми основного боргу у повному обсязі.

Позивач факт сплати суми основного боргу після подачі позову до суду підтвердив, просить задовольнити позов в залишковій частині.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.05.20111р. справа №7/51 передана на розгляд судді Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання №10-2467(10)Б від 28.09.2010р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2010р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п.10.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобовязується поставити покупцеві (відповідачу) природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору.

Якість газу, умови здійснення оплати, поставки товару визначені сторонами у розділах 2, 4 та 5 Договору.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 7 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 17 та до 27 числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 Договору).

Ціна за 1000 м3 природного газу 2187, 20 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ 20% та збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% (п.3.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором у жовтні грудні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ у загальній кількості 11,094 тис. м3, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами приймання-передачі за вказаний період, підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобовязання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ своєчасно та у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови Договору.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий у спірний період природний газ в сумі 32815, 26 грн.

В ході розгляду спору судом зясовано, що заявлений у позові борг за природний газ в сумі 32815, 26 грн. сплачений відповідачем у повному обсязі 13.04.2011р. згідно відповідного платіжного доручення №118, тобто після подачі позову до суду (дата подачі позову 21.03.2011р.).

Факт оплати суми боргу також підтверджено позивачем по справі.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 32815, 26 грн. підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на порушення строків оплати основного грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача за період з 20.11.2010р. по 20.03.2011р. 3% річних в сумі 227,65 грн. та за грудень 2010р. - січень 2011р. інфляційні в сумі 255, 79грн.

Оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань, з огляду на той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

На підставі наведеного вище, а також враховуючи приписи чинного законодавства та умови Договору, судом перераховані 3% річних та інфляційні, які нараховані позивачем арифметично вірно, згідно приписів діючого законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 227,65 грн. та інфляційних в сумі 255, 79грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3.1 Договору, у разі невиконання покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1104, 51 грн. за період з 20.11.2010р. по 20.03.2011р.

Згідно наданого розрахунку пені (зазначеного у позові) позивачем, сума пені за аналогічний період складає 1179, 89 грн.

На підставі вищенаведеного, враховуючи той факт, що у зазначений в розрахунку пені період у відповідача існувала заборгованість, судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства та пеня складає 1179, 04 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1104, 51 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 1104, 51 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цивільбуд” м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 32815,26 грн., пені 1 104, 51 грн., інфляційних 255,79 грн., 3%річних - 227,65 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цивільбуд” (83050, м.Донецьк, пров.Орешкова, 16, р/р 260009801223 ДОФ ПАТ УСБ м.Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 13529021) на користь Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 25, р/р 260013011457 в ДОУ ВАТ „Ощадбанк” України у м.Донецьк, МФО 335106, ЗКПО 25987823) 3% річних у сумі 227, 65 грн., пеню у сумі 1104, 51 грн., інфляційні у сумі 255, 79 грн., державне мито у сумі 344, 03грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 32815,26 грн. боргу за спожитий природний газ припинити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.05.2011р.

Суддя Сгара Е.В.