Рішення № 15230412, 10.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.11 р. Справа № 37/75

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 35737974

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „РЦ Шоколад проект”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 36089717

про: стягнення за договором оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. вартість обладнання в розмірі 8000,00грн., орендної плати в розмірі 7060,00грн., штрафу в розмірі 40000,00грн., компенсації в розмірі 2000,00грн., неустойки в розмірі 1600,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №2 від 23.03.2010р.);

від Відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 14.03.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 15.03.2011р. на 28.03.2011р., з 28.03.2011р. на 11.04.2011р., з 11.04.2011р. на 19.04.2011р., з 19.04.2011р. на 10.05.2011р.

У судовому засіданні 10.05.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” м. Дніпропетровськ (далі Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „РЦ Шоколад проект” м. Макіївка (далі Відповідач), про стягнення за договором оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. вартість обладнання в розмірі 8000,00грн., орендної плати в розмірі 7340,00грн., штраф в розмірі 40000,00грн., компенсацію в розмірі 2000,00грн., неустойку в розмірі 1600,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафу, компенсації та неустойки.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. з додатками, листи №№178,179 від 10.11.2010р. з додатками та доказами відправлення та отримання, листи №20.21 від 27.01.2011р. з доказами відправлення та отримання, договір купівлі-продажу товару №232ЄД від 17.11.2008р., акт звірки, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 173, 174, 175, 193, 218, 283-291 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 15, 16, 258, 509, 526, 527, 530, 551, 610, 611, 625, 655, 691, 759, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, та на виконання ухвали суду і підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.48-57, 110-134), у тому числі:

-письмові пояснення №122 від 23.03.2011р. відносно виставлення рахунків та правової підстави стягнення вартості обладнання і сплати компенсації;

-пояснення №135 від 06.05.2011р. відносно відсутності факту повернення Відповідачем орендованого обладнання.

В перебігу розгляду справи Позивачем надана заява №137 від 08.04.2011р. про зменшення позовних вимог у звязку із врахуванням часткового погашення заборгованості з орендної плати з додатком (а.с.а.с. 98, 99), з урахуванням якої остаточні вимоги полягають у стягненні заборгованість в розмірі 7060,00грн., штрафу в розмірі 40000,00грн., компенсації в розмірі 2000,00грн. та неустойки в розмірі 1600,00грн.

Відповідач спочатку позовні вимоги не визнавав повністю з підстав, викладених у запереченнях від 15.03.2011р. (а.с.а.с.58-61), а саме: постійного повідомлення Орендодавця про місцезнаходження обладнання; неможливістю застосування стягуваного штрафу, передбаченого для покупця, по відношенню до орендаря; незаконність п. 5.5. договору оренди обладнання №231 ЄД; відсутність заборгованості з орендної плати за змістом підписаного акту звіряння розрахунків; фактичне продовження орендних правовідносин, що унеможливлює нарахування неустойки, проте в подальшому у відзивах від 19.04.2011р. (а.с.103) та від 10.05.2011р. (а.с.135) визнав остаточні (зменшені) позовні вимоги у повному обсягу, окрім вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 40000грн.

Відповідачем також надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с..62-92, 96-97,136).

У судовому засіданні 10.05.2011р. представники сторін підтримали свою остаточну позицію викладену письмово, та вказували про відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди обладнання №231 ЄД (а.с.а.с.11-13), згідно умов п.п. 1.1, 1.5, 2.2, якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування обладнання: кавомашину Brasilia в кількості 1шт. та кавомолку Brasilia в кількості 1шт., для використання цього обладнання за його цільовим призначенням, продажу продукції Орендодавця, отриманої за укладеними між ним договором купівлі-продажу №232 ЄД від 17.11.2008р. (Позивача - продавець, Відповідач покупець, а.с.а.с.30-31), строком на три календарних місяці з моменту прийняття за актом прийому-передачі.

Положеннями пункту 5.4 договору сторони визначили, що орендоване обладнання завжди залишається власністю Орендодавця і Орендар не має права без попереднього письмового узгодження з Орендодавцем передавати орендоване майно в суборенду.

Згідно умов п.п.3.1., 3.3., 3.5. зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, що нараховується за весь період перебування обладнання в Орендаря і становить 5% від вартості обладнання з урахуванням ПДВ на місяць на розрахунковий рахунок Орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди. Водночас, п.3.2 договору передбачено, що у випадку виконання Орендарем зобовязань вчасно й у повному обсязі згідно п.5.8. (щомісячне здійснення закупівлі кави у відповідності до умов договору купівлі-продажу №232 ЄД від 17.11.2008р.) орендна плата з урахуванням ПДВ становить 10,00грн. на місяць за кожну одиницю обладнання, у при частковому виконанні умов щодо закупівлі орендна плата визначається пропорційно обсягу невиконаних зобовязань (п.3.4.)

Крім того, п.5.5. договору оренди покладає на орендаря обовязок письмово щомісячно до 5 числа, інформувати Продавця про місцезнаходження обладнання, а у разі відсутності такої інформації Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення обладнання або відшкодування його повної вартості, а також Покупець зобовязаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 20% від вартості орендованого майна за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п.7.4.1. договору у випадку прострочення сплати орендної плати, встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, за весь час існування заборгованості. За порушення термінів повернення обладнання, п. 7.4.6. договору встановлює відповідальність Орендаря перед Орендодавцем у вигляді штраф у розмірі 0,5% від суми обладнання за кожен день прострочення. Поряд із цим, п. 7.4.4. договору передбачає, що у випадку розірвання договору з ініціативи Орендодавця у звязку з невиконанням або неналежним виконанням Орендарем умов договору, Орендар зобовязаний повернути обладнання в строк і на умовах, передбачених п. 6.1. і 8.6. договору, і виплатити Орендодавцеві компенсацію в розмірі рівному 5 орендним платам згідно п. 3.1. цього договору.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сумлінна сторона має право в односторонньому порядку розірвати діючий договір. Документи, що підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, свідчать про розірвання договору. У цьому випадку Орендар зобовязаний своїми силами та за свій рахунок повернути орендоване майно згідно умов п. 6.1. договору, протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору, згідно акту приймання-передачі.

Відповідно до умов п. 1.4. договору, 07.11.2008р. та 18.11.2008р. обєкт оренди (обладнання) був переданий Відповідачу, а саме: кавомолка Brasilia RR 45 S з заводським номером: 148619 вартістю 4000,00грн.; кавомашина Brasilia RR 45 S з заводським номером: 105605 вартістю 4000,00грн., про що сторонами складені відповідні акти приймання-передачі (а.с.а.с.14, 15).

Позивачем за період з 07.11.2008р. по листопад 2010р. була нарахована орендна плата в розмірі 7340,00грн., при цьому відносно періоду з листопада 2008р. по травень 2009р. з розрахунку 10грн. на місць за одному одиницю обладнання, а з червня 2009р. по листопад 2010р. з розрахунку 200грн. на місяць за одному одиницю обладнання.

12.11.2010р. та 28.01.2011р. Позивачем на адресу Відповідача були двічі направлені листи: №178 від 10.11.2010р. (а.с.а.с.16, 17), який отриманий Відповідачем 18.11.2010р. (а.с.21), №20,21 від 27.01.2011р. (а.с.23-24) з повідомленням про розірвання договору, вимогою про сплату боргу та з проханням протягом 3-х днів з часу отримання листа повернути орендоване обладнання загальною вартістю 8000,00грн. в належному технічному стані.

У звязку із невиконанням Відповідачем означених вимог Позивач, нарахувавши додатково до суми заборгованості в розмірі 7340,00грн., неустойку в розмірі 1600,00грн., штраф в розмірі 40000,00грн., компенсацію в розмірі 2000,00грн., вартість обладнання, переданого в оренду, в розмірі 8000,00грн., звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення означених сум.

Заявою №137 від 08.04.2011р. позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір вимог в частині заборгованості з орендної плати до 7060,00грн. у звязку із врахуванням платежу в сумі 280грн. за платіжним дорученням №188 від 03.06.2009р. (а.с.90).

Відповідач згідно своєї остаточної позиції зменшені позовні вимоги визнав відносно заборгованості з орендної плати в сумі 7060грн., неустойки в розмірі 1600,00грн., компенсації в розмірі 2000,00грн. та вартість обладнання, переданого в оренду, в розмірі 8000,00грн. (а.с.а.с.103, 135), заперечуючи лише щодо вимог про стягнення штрафу в сумі 40000грн. на підставі п. 5.5. договору оренди.

Крім того, платіжним дорученням №63 від 10.05.2011р. (а.с.136) Відповідач частково сплатив визнані вимоги у загальному розмірі 10660грн., що охоплює суму заявленої заборгованості, неустойки та компенсації.

Поряд із цим, Відповідачем були вжиті заходи з повернення орендованого обладнання (а.с.а.с.96, 105), проте, як вбачається із представлених Позивачем документів (а.с.а.с.112-134) повернення майна у належному стані у відповідності до умов договору оренди обладнання №231 ЄД не відбулося, з чим погодився і представник Відповідача, визнавши вимоги щодо стягнення вартості такого обладнання.

Суд розглядає справу в контексті остаточних позовних вимог в редакції заяви №137 від 08.04.2011р. (а.с. 98-99), оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі Позивач управнений зменшувати розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено врахуванням всіх здійснених до подання позову платежів Відповідача в рахунок погашення спірних зобовязань.

В свою чергу, обєднання всіх розглядуваних вимог в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових та інших зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення заборгованості, неустойки, компенсації, штрафу та відшкодування вартості орендованого майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього зобовязань, визначених його умовами.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7060грн., неустойки в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі 1600,00грн., компенсації, передбаченої п. 7.4.4.4 договору оренди в розмірі 2000,00грн., усього на суму 10660грн., які були визначені Відповідачем і таке визнання судом приймається відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідає встановленим обставинами справи, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження що них.

Так, як було встановлено судом, платіжним дорученням №63 від 10.05.2011р. (а.с.136) Відповідач сплатив означену суми, припинивши в перебігу розгляду справи, таким чином, відповідні грошові зобовязання перед Позивачем та існування предмету спору в цій частини. Таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Відносно позовних вимог про стягнення вартості орендованого обладнання в сумі 8000грн. позиція суду полягав в такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання цієї позовної вимоги опосередковано у належній письмовій формі (а.с.135), визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання вимоги здійснено уповноваженим представником (а.с. 44);

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відносно наявності/відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Положення ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначають обовязок наймача у разі припинення договору негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з ура званням нормального зносу, або в стані, який було обумовлено в договорі, що узгоджується із п. 8.6. договору оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р., у порядку якого такий договір і був припинений внаслідок одностороннього розірвання Орендодавцем, що відповідає ст.ст. 615, 782 Цивільного кодексу України.

Наразі, як було встановлено судом, обовязок з повернення Орендодавцю майна у належному стані Відповідачем в порядку ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України не був припинений належним виконанням у розумінні п. 6.1. договору оренди. В свою чергу, за змістом п. 5.5. договору у такому випадку Орендодавець управнений вимагати сплати вартості обладнання, визначений Позивачем розмір якої (вартості) відповідає складеним сторонами актам приймання-передачі (а.с.а.с.14, 15).

Таким чином, вимоги про стягнення вартості орендованого обладнання в сумі 8000грн. задовольняються судом.

Решта вимог щодо стягнення штрафу в сумі 40000грн., нарахованого в порядку п. 5.5. договору оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. з розрахунку 20% від вартості обладнання за кожне випадок ненадання письмової інформації про місцезнаходження такого обладнання, судом відхиляється як юридично неспроможна.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, видом якої є штраф (ч. 2 ст.549 вказаного Кодексу), що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

При цьому, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, як було встановлено судом, за змістом п. 5.5. договору оренди обовязок зі сплати стягуваного штрафу покладений на покупця, а право на його отримання надане продавцеві, в той час, коли у розглядуваних правовідносинах Позивач є орендодавцем, а Відповідач орендарем. Таким чином, між сторонами розглядуваного спору в межах орендних правовідносин всупереч вимог ст. 547 Цивільного кодексу України відсутня угода до застосування означеного штрафу по відношенню до орендодавця, що унеможливлює стягнення цього штрафу. Наявність між ними укладеного договору купівлі-продажу №232 ЄД від 17.02.2008р. не спростовує означеного висновку суду, оскільки позовні вимоги ґрунтуються саме на договорі оренди.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені вимог про стягнення штрафу в сумі 40000грн.

Судові витрати, пропорційні сумі задоволених вимог та вимог, провадження за якими було припинено, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 35737974) до Товариства з обмеженою відповідальністю „РЦ Шоколад проект”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36089717) про стягнення за договором оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. вартість обладнання в розмірі 8000,00грн., орендної плати в розмірі 7060,00грн., штрафу в розмірі 40000,00грн., компенсації в розмірі 2000,00грн., неустойки в розмірі 1600,00грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 35737974) до Товариства з обмеженою відповідальністю „РЦ Шоколад проект”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36089717) про стягнення за договором оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. орендної плати в розмірі 7060,00грн., компенсації в розмірі 2000,00грн. та неустойки в розмірі 1600,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РЦ Шоколад проект”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36089717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 35737974) вартість обладнання за договором оренди обладнання №231 ЄД від 07.11.2008р. в розмірі 8000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо стягнення штрафу в сумі 40000грн. відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РЦ Шоколад проект”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 36089717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 35737974) державне мито в розмірі 186,6грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 74,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2011р.

Суддя Попков Д.О.