Рішення № 15230405, 11.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.11 р. Справа № 37/27пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазареко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ, ідентифікаційний код 34537760

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

про: зобовязання повернути майно за договором № F97 від 11.04.2008р.

за участю представників сторін:

від Позивача не зявився;

від Відповідача ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 17.01.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошена перерва з 09.03.2010р. на 22.03.2010р., проте 17.03.2010р. провадження у справі було зупинено і поновлено 06.09.2010р. з призначенням до розгляду на 14.09.2010р. Ухвалою від 07.08.2010р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 14.02.2011р. з призначенням до розгляду на 01.03.2011р. Ухвалою від 15.02.2011р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 28.04.2011р. з призначенням до розгляду на 11.05.2011р.

У судовому засіданні 11.05.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (далі Відповідач) про зобовязання повернути предмет лізингу - бульдозер Komatsu D65ЕX-15, у кількості трьох одиниць, рік виробництва 2008, серійні номери 70343, 70329, 70348.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на дострокове припинення договору фінансового лізингу № F97 від 11.04.2008р. внаслідок неналежного виконання Відповідачем грошових зобовязань шляхом одностороннього розірвання та ухилення Відповідача від повернення предмету лізингу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає розрахунок лізингових платежів, рахунок-фактуру, договір фінансового лізингу № F97 від 11.04.2008р. з додатками, видаткову накладну, договір поставки № F97 від 24.04.2008р., рахунки-фактури з розрахунками лізингового платежу, лист №524 від 15.12.2008р. та лист №1006 від 16.11.2009р. з авіанакладними на підтвердження отримання, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. ст. 400, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” та на виконання вимог ухвали суду надав письмові пояснення №177 від 05.03.2010р. (а.с.а.с.а.с.45, 46) стосовно періоду формування заборгованості за договором фінансового лізингу та момент вчинення відмови від нього і припинення такого договору і додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.47, 55-59).

15.03.2010р. через канцелярію суду Відповідачем була подана зустрічна позовна заява №12/03-01 від 12.03.2010р. (а.с.53) до Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк права володіння на майно згідно договору №F97 від 14.04.2008р., яка (позовна заява) ухвалою суду від 15.03.2010р. повернута без розгляду.

Крім того, Відповідач надав відзив №04-05/03 від 04.05.2011р. (а.с.а.с.134, 135) з підтверджуючими доказами (а.с.а.с.136-154), яким проти позову заперечив, посилаючись на відсутність підстав для повернення предмету лізингу через неприпинення відповідного договору фінансового лізингу, оскільки: відповідні листи Позивача були отримані співробітником іншої юридичної особи та до відома Лізингоодержувача доведені не були; Лізингоодержувач здійснює платежі на користь Лізингодавця за договором, які приймаються і не повертаються.

У судовому засіданні 11.05.2011р. представник Відповідача підтримав свою позицію викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових документів на її обґрунтування та вимагаючи вирішення спору за наявними у справі матеріалами. При цьому, запитання суду повідомив про відсутність доказів здійснення Позивачем платежів за договором поставки предмету лізингу та передачі майна за таким договором.

Представник Позивача у судове засідання 11.05.2011р. без пояснення причин не зявився.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання представниками сторін окремих витребуваних судом документів через їх відсутність, а також неприбуття до судового засідання без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає таку кваліфікацію і не можуть вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки впродовж всього строку провадження у справі у сторін було достатньо часу для формування доказової бази відносно своєї процесуальної позиції, і подальше зволікання із встановленням правової визначеності довкола заявлених вимог (справа порушена ще 16.02.2010р.) є несумісним із гарантованим ст. 6 ратифікованою Україною Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. правом на вирішення спору впродовж розумного строку.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лiзингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № F97 (а.с.а.с.27-35), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу Лiзингоодержувачу у тимчасове володіння та користування майно (Бульдозер Komatsu D65ЕX-15, у кількості трьох одиниць, рік виробництва 2008, серійні номери 70343, 70329, 70348), а Лiзингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначення та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору, на строк 48 місяців, та в кінці строку договору придбати предмет лізингу за ціною, визначеною в цьому договорі.

В п.1.2. договору фінансового лізингу також зазначено попередньо ціну предмета лізингу у розмірі 6280260,00грн. з ПДВ, що підлягає остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника (продавця).

Згідно з розділом 2 договору сторонами серед інших встановлені наступні умови щодо розміру та порядку здійснення лізингових платежів:

- валюта здійснення розрахунків гривня (п.2.1.2.), а валюта обчислення долар США (п.2.1.3.);

-операційний збір (одноразова плата за адміністрування) становить 1,00% бази обчислення лізингових платежів разом із ПДВ (п.2.1.4.);

-початковий лізинговий платіж - 15% бази обчислення лізингових платежів (п.2.1.5.);

-щомісячний лізинговий платіж складає 2,6854% бази обчислення лізингових платежів разом із ПДВ та включає в себе відшкодування частини вартості предмета лізингу та сплату комісії (процентів) згідно умов договору, ПДВ яку нараховується згідно п.3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість” (п.2.1.6.);

-вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість) - 0,1% бази обчислення лізингових платежів разом із ПДВ (п.2.1.7.).

Положення п.2.2. визначають правила розрахунку та коригування лізингових платежів, повязаного із курсовою конвертацією валюти обчислення та валюти розрахунків, а п. 2.3. встановлює порядок оплати лізингових платежів, містячи застереження у тому числі про таке:

- термін і розмір окремих лізингових платежів із застереженням п. 2.2.7. договору, визначено у графіку сплати лізингових платежів, який надається Лізингоодержувачу протягом 7 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 2.3.1.).

- щомісячні лізингові платежі: перший підлягає сплаті протягом 5-ти календарних днів з моменту початку лізингу, але не пізніше останнього дня поточного місяця; наступні щомісячні платежі підлягатимуть сплаті кожного місяця до 5, 10, 15, 20 чи 25 числа місяця. Починаючи з місяця. Наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг; підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунки-фактури; обовязок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця (п.2.3.8.);

- неотримання рахунку-фактури не будь-який лізинговий платіж не звільняє Лізингоодержувача від обовязку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті Лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобовязаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України (п.2.3.14.)

У пункті 7.6. договори перелічені випадки, у яких Лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, у тому числі, якщо Лізингоодержувач не виконує свої зобовязання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, в тому числі не виконав в цей строк зобовязання щодо сплати початкового лізингового платежу.

Положеннями розділу 8 сторонами врегульований порядок припинення дії договору та вилучення предмету лізингу, який, зокрема, передбачає:

- при відмові Лізингодавця від договору згідно п.7.6. дія договору припиняється з моменту, коли Лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення Лізингодавця про відмову від договору (п.8.1.);

- у разі дострокового припинення договору у випадках, передбачених цим договором, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмету лізингу, в якому зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмету та відповідні бухгалтерські документи (п.8.2.);

- після одержання відповідного повідомлення Лізингоодержувач зобовязаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний у повідомленні, повернути предмет лізингу Лізингодавцю у вказане ним місце. (п.8.3.).

Задля забезпечення виконання обовязків з надання предмету лізингу Позивачем (Покупець) 24.04.2008р. був укладений з Відповідачем (Постачальник) договір поставки № F97 (а.с.а.с.24, 25), згідно умов п.п.1.1.-1.3. якого Постачальник зобовязується передати у зумовлені строки у власність Покупцеві для передачі в лізинг згідно договору № F97 від 11.04.2008р., а Покупець зобовязується прийняти товар (Бульдозер Komatsu D65ЕX-15, у кількості трьох одиниць, рік виробництва 2008, серійний номер 70343, 70329, 70348, ціна 6280260,00грн. разом із ПДВ повне описання визначене у специфікації №1 а.с.26) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 2 договору встановлені умови відносно строків та порядку поставки товару, що передбачають: поставку товару протягом 1 тижня з дати оплати авансового платежу (п.2.1.) на умовах ЕХW (місце поставки м. Макіївка, вул. Чайковського, 85) згідно Інкотермс-2000 (п.2.2.). При цьому, факт прийому-передачі товару засвідчується підписанням між Постачальником та покупцем видаткової накладної з обовязковим зазначенням в ній заводських номерів товару та дати випуску (п.2.3.). Незважаючи на вимогу суду згідно ухвал від 14.02.2011р. та 28.04.2011р., така видаткова накладна до матеріалів справи сторонами надана не була.

Відповідно до умов п. 3.1. оплата за товар здійснюється наступним чином: передплата в розмірі 15% від загальної ціни, зазначеної в п. 1.3. повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок постачальника; остаточна оплата товару, що становить 85% від загальної ціни, сплачується протягом 5 банківських днів з дня підписання покупцем видаткової накладної та договору страхування товару на користь Покупця. Доказів здійснення оплати у відповідності до вказаних умов Позивачем не зважаючи на вимоги ухвал суду від 14.02.2011р. та 28.04.2011р. до справи не надано.

25.04.2008р. предмет лізингу був переданий Відповідачу, про що сторонами була складена видаткова накладна №37 (а.с.19) до договору фінансового лізингу № F97 від 11.04.2008р.

В перебігу лізингових правовідносин Позивачем задля забезпечення виконання грошових зобовязань були складені рахунки на оплату лізингових платежів: 25.11.2008р. №2203/8/F97 на суму 260329,85грн. (а.с.10); 25.10.2008р. №1850/7/F97 на суму 189264,62грн. (а.с.13); 25.09.2008р. №1486/6/F97 на суму 143498,46грн. (а.с.16), всього на загальну суму 593092,93грн. з відповідними розрахунками суми платежів (а.с.а.с.11, 14, 17), доказів надсилання яких у відповідні дати або отримання Відповідачем суду з боку Позивача представлено не було.

15.12.2008р. Лізингодавцем на імя керівника Відповідача був складений лист №524 (а.с.20), в якому зазначалося про наявність з боку Лізингоодержувача порушень щодо сплати лізингових платежів протягом більш тривалого строку, ніж 30 днів, та повідомлялось про відмову від договору (у тому числі і договору № F97 від 11.04.2008р.) та його розірвання з 20.12.2008р. у випадку, якщо не буде погашена заборгованість по 19.12.2008р. включно.

16.11.2009р. Позивачем був складений лист №1006 на адресу Відповідача (а.с.22), в якому, посилаючись на попередній лист про відмову від договору, вимагалося по факту отримання листа підготувати та передати представникам Лізингодавця за адресою: м. Луганськ, с. Тепличне, вул. Степна, 2б в строк по 23.11.2009р. предмети лізингу, серед яких і спірне майно.

На підтвердження отримання Лізингоодержувачем означених листів Позивачем були представлені авіанакладні від 16.12.2008р. (а.с.21) та 17.11.2009р. (а.с.23), за змістом яких від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” 17.12.2008р. і 18.11.2009р. відповідно певні документи отримала особа на прізвище Диденко.

Наразі, як вбачається із наданих Відповідачем документів (а.с.а.с.139-141) Диденко не є співробітником Лізингоодержувача, а з 20.08.2008р. по 10.02.2010р. працював охоронцем ТОВ „Укр-Нова” (орендар приміщення у Відповідача за адресою 83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51 у період з 01.08.2008р. по 10.11.2010р.), отримував кореспонденцію Позивача, яка призначалася до Відповідача, проте, у звязку із відсутністю уповноваженої особи останнього, така кореспонденція була повернута відправникові.

Згідно представлених Відповідачем платіжних доручень з відмітками банку №2637 від 06.10.2009р. (а.с.142), №2723 від 12.10.2009р. (а.с.143), №2752 від 13.10.2009р. (а.с. 144), №2797 від 15.10.2009р. (а.с.145), №2911 від 27.10.2009р. (а.с.146), №3081 від 09.11.2009р. (а.с.147), №3156 від 16.11.2009р. (а.с. 148), №1281 від 20.04.2010р. (а.с.149), №1578 від 14.05.2010р. (а.с.150), №1693 від 25.05.2010р. (а.с. 151), №3997 від 28.10.2010р. (а.с.152), №1730 від 27.05.2010р. (а.с.153), №1889 від 07.06.2010р. (а.с.154) останнім здійснювалися лізингові платежі на користь Позивача за договором №F97, доказів повернення яких через припинення такого договору до справи не надано.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №04-05/03 від 04.05.2011р. (а.с.а.с.134,135).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонукання до примусового виконання обовязку з повернення майна після припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” (далі Закон), ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

В свою чергу, виходячи із змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону, внаслідок укладання договору фінансового лізингу Лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обовязку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір фінансового лізингу є підставою для виникнення у них кореспондуючих прав і обовязків зокрема щодо здійснення лізингових платежів, володіти і користуватися предметом лізингу, а також повернення предмету лізингу у разі припинення договору.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-наявність у Позивача певного субєктивного права/інтересу;

-порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Оскільки Позивач вимагає зобовязати Відповідача повернути предмет лізингу, остільки суд у світлі визначеної вище сукупності обовязкових для задоволення заявлених позовних вимог оцінює законність заявленого позову з точки зору:

- припинення договору фінансово лізингу;

- наявності у Лізингодавця права вимагати повернення майна у Лізингоодержувача і обовязку здійснити таке повернення;

- порушення з боку Відповідача означеного права і обвязку

Виходячи з сукупного аналізу п.4 ч. 1 ст. 10 та п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону захищуване шляхом подання розглядуваного позову субєктивне право Позивача в сфері лізингових правовідносин на повернення Лізингоодержувачем предмету лізингу (і відповідно обовязок останнього) покладений у залежність від факту попереднього припинення договору, в розглядуваному випадку у звязку із односторонньою відмовою.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком відповідно повну чи часткову зміну умов зобовязання, або його припинення. Аналогічні положення відносно договорів закріплені приписами ч. 3 ст. 651 та ч.2 ст. 653 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, п. 7.6. договору фінансового лізингу сторони передбачили можливість відмови Лізингодавця від договору; таке право також безпосередньо закріплене ч. 2 ст. 7 Закону і покладене у залежність від наявності прострочення (повністю або частково) лізингового платежу понад 30 днів.

При цьому, як встановлено ч. 3 ст. 7 Закону та 8.1. договору фінансового лізингу відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону.

Зважаючи на правоприпиняючи наслідки такої дії як відмова від договору лізингу, суд кваліфікує відмову як односторонній правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Сукупний аналіз наведених норм в контексті принципів добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та письмової форми договору фінансового лізингу, на припинення якого вчинюється відповідний правочин, дає підстави для висновку, що волевиявлення Лізингодавця має опосередковуватися письмовою заявою та доводитися до відома Лізингоодержувача, про що також вказує зміст п. 8.1. договору фінансового лізингу, оскільки інший порядок, який би не передбачав фіксації означеного волевиявлення і його доведення до відома іншої сторони, мав би наслідком правову невизначеність стосовно існування правовідносин, яка несумісна із метою вчинення будь-якого правочину настання обумовленого юридичного наслідку.

Наразі, виходячи із встановлених судом обставин, твердження Позивача про факт припинення лізингових правовідносин у звязку із здійсненою відмовою від договору лізингу судом відхиляється як доказово не доведене та юридично не спроможне, з огляду на таке:

·по-перше, лист №524 від 15.12.2008р. (а.с.20), який Позивач вважає повідомленням про відмову від договору лізингу, Відповідачем отриманий не був не з його вини, адже жодних доказів відносно здійснення залученою Позивачем курєрською службою дій з встановлення і перевірки повноважень особи, якої вручається кореспонденція суду не представлено. В свою чергу, за змістом укладеного договору оренди між Відповідачем та ТОВ „Укр-Нова”, працівником якої є особа, що отримувала кореспонденцію, на орендаря не покладено обовязків з передання помилково отриманої кореспонденції орендодавцю. Аналогічне стосується і листа №1006 від 16.11.2009р.;

·по-друге, за своєю сутністю лист №524 від 15.12.2008р. взагалі не може кваліфікуватися як такий, що опосередковує односторонню відмову від договору лізингу, оскільки визначає лише про наявність намірів розірвати договір у разі непогашення заборгованості до визначеної дати. Означений висновок суду узгоджується із аналогічної позицією з цього приводу, сформульованою Вищим господарським судом України в постанові №28/38/10 від 21.09.2010р.. Між тим, ані діюче законодавство, ані умови укладеного сторонами договору не передбачають можливість покладання розірвання договору через відмову у залежність від не вчинення певних дій дійсно, правоприпиняючий правочин не може бути умовним, оскільки в цьому випадку він не спрямований на досягнення визначеного правого результату (припинення зобовязання), наявність якої (спрямованості) є умовою чинності правочину в контексті ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. На несумісність односторонньої відмови від договору і запровадження умов не розірвання договору за такою відмовою вказує і аналіз ч.ч. 1, 2 ст. 212 згадуваного Кодексу, з якого вбачається, що відкладальна (скасувальна) умова визначається сторонами, а не однією стороною правовідносин (як у розглядуваному випадку), та за своєю сутністю є обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (що не може бути застосовано до погашення заборгованості, здійснення якого цілком перебуває в залежності від дій Лізингоодержувача);

·по-третє, неодноразове здійснення Відповідачем на користь Позивача лізингових платежів вже після визначеної ним дати припинення лізингових правовідносин у сукупністю із відсутністю доказів повернення означених платежів Лізингодавцем на виконання встановленого ст. 1212 Цивільного кодексу України обовязку, який безпосередньо повязаний саме із відсутністю договірних правовідносин.

Таким чином, оцінка приведених Позивачем доказів дає підстави для однозначного висновку про те, що договір фінансового лізингу № F97 від 11.04.2008р. не був припинений до подання розглядуваного позову до суду у звязку із односторонньою відмовою Лізингодавця. Відтак, у останнього не виникло права, а Відповідача обовязку відносно повернення предмету лізингу.

Відсутність права та відправного обовязку унеможливлює існування факту порушення, а отже і застосування судом запропонованого способу судового захисту, адже в такому випадку це буде несумісним із встановленими ст. 9 Закону гарантіями захисту прав лізингоодержувача від лізингодавця.

Суд також вважає за необхідне наголосити на неможливості задоволення позовних вимог і з точки зору захисту Позивачем свого права власності на спірне майно. Дійсно, з представлених у справі документів, а саме договору поставки № F97 від 24.04.2008р. вбачається, що попереднім власником спірного майна є саме Відповідач. При цьому, належних доказів припинення його права власності у звязку з відчуженням майна на користь Позивача передбаченої п. 2.3. такого договору видаткової накладеної останнім надано не було. Суд відразу зауважує, що накладна №37 від 25.04.2008р. (а.с.19), яка була складена між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем на підтвердження факту передачі майна в лізинг, не є накладною між Постачальником та Покупцем, що опосередковує виникнення права власності у останнього. Наразі, за загальним правилом ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, яке застосовується судом з огляду на відсутність застережень про інше в договорі постави, право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна.

Отже, за відсутністю доказів виконання зобовязань за договором поставки і набуття Позивачем права власності на спірне майно, задоволення позовних вимог є несумісним із гарантіями мирного володіння майном, встановленим ст. 1 ратифікованого Україною Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Водночас, оскільки питання законності з передачі майна у користування за договором фінансового лізингу в контексті відсутності доказів набуття Лізингодавцем права власності на предмет лізингу до його переданні Відповідачеві не було предметом вимог та розгляду, судом не висловлюється відповідна правова позиція з цього приводу, а договір лізингу вважається при прийнятті розглядуваного рішення в порядку ст. 204 Цивільного кодексу України правомірним.

Понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 34537760) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) про зобовязання повернути предмет лізингу - Бульдозер Komatsu D65ЕX-15, у кількості трьох одиниць, рік виробництва 2008, серійні номери 70343, 70329, 70348.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2011р.

Суддя Попков Д.О.