Ухвала суду № 15229463, 27.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6958/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Усенко Є.А.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                    Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Хричевої І.М., Чупілко М.В.

відповідача Пусана Є.В.

Генеральної прокуратури Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та заступника прокурора Полтавської області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 20.07.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008

у справі № 17/49

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ремонтний завод»

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

          ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.07.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.04.2007 № 0001622301/0/792, №0001642301/0/56 повністю та податкове повідомлення-рішення від 04.04.2007 №0001632301/0/793 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 713389 грн., з яких 475592 грн. основного платежу та 237797грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплати держмита.

Кременчуцька ОДПІ та заступник прокурора Полтавської області подали касаційні скарги, якими просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

          Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

          Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 26.03.2007 № 180/23-120/13951984 від 26.03.2007, яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у віднесенні до складу валових витрат понесених витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, за наслідками вчинення господарських операцій з придбання робіт у ПП «Дніпросервіс»з термообробки металевих конструкцій;

п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість за наслідками вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Дніпросервіс», ПП «Плотина»та ТОВ «Укргазгеологія».

Також встановлено повторне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкової накладної, складеної ВДСО при УМВС України в Полтавській області.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконання договору з ПП «Дніпросервіс»та ПП «Плотина»підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями на оплату придбаних послуг, які є чинними та містять усі передбачені законодавством реквізити, тобто витрати є документально підтвердженими. Наявність на первинних документах факсимільного підпису відповідає вимогам законодавства. Видані ТОВ «Укргазгеологія»податкові накладні відповідають вимогам закону, позивач сплатив визначений у податкових накладних розмір ПДВ та виконав всі вимоги закону щодо формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних, де вказано ставку ПДВ 20 %. Позивач двічі включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкової накладної, складеної ВДСО при УМВС України в Полтавській області.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими судові рішення, оскільки останні неповно з’ясували обставини у справі та не надали встановленим обставинам належної оцінки, зокрема не надали належної оцінки зафіксованим в акті перевірки порушенням вимог податкового законодавства, оскільки не з’ясували у повному обсязі суті усіх зафіксованих в акті перевірки порушень, які стали підставою для визначення спірних податкових зобов’язань та зменшення бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки та інших матеріалів справи, позиція податкового органу щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками придбання у ПП «Дніпросервіс»послуг з термообробки металевих конструкцій полягає у тому, що договори та акти виконаних робіт з боку останнього засвідчені факсимільним підписом директора останнього. Податковий орган вважає, що такі первинні документи не є дійсними, оскільки складені і підписані невстановленою особою. Крім того, податковий орган ставив під сумнів реальне здійснення господарських операцій, оскільки виконавець послуг не має виробничих потужностей для виконання таких робіт.

Позиція податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за наслідками придбання у ТОВ «Укргазгеологія»полягає у тому, що податкові накладні не надавали права на формування податкового кредиту, оскільки в них не вказано опису (номенклатури) товару, не вказано походження і належності природного газу та безпідставно вказано розмір податку на додану вартість 20 %, тоді як за вимогами Законів України про Державний бюджет на 2005 та 2006 роки операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України оподатковуються за нульовою ставкою.

Позиція податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 за наслідками придбання у ТОВ «Плотина»полягає у тому, що податкові накладні є недійсними, оскільки виписані даним постачальником, свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано 14.11.2006, а 20.12.2006 скасовано його державну реєстрацію. Податкові накладні містять факсимільні підписи відповідальної особою, тобто вони не є дійсними, оскільки складені і підписані невстановленою особою.

Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили доводи податкового органу щодо реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у ПП «Дніпросервіс», зокрема не надали оцінки доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки, щодо відсутності у виконавця робіт - ПП «Дніпросервіс»виробничих потужностей для цього, не надали оцінки доводам податкового органу щодо недійсності накладних, виданих ТОВ «Плотина», через анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації.

Суди не надали також належної оцінки доводам податкової інспекції щодо недійсності податкових накладних, виданих ТОВ «Укргазгеологія», через відсутність в них опису (номенклатури) товару, відсутність інформації щодо походження і належності природного газу.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та заперечень на позовну заяву (а.с.16-17 т.І, а.с.88-89 т.ІІ) підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток слугували також висновки перевірки про завищення валового доходу за ІІІ та ІV квартали 2005 року за наслідками реалізації автомобілів, зумовленого порушенням вимог п.п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач при виведенні з експлуатації основних груп 2, 3 і 4 у зв’язку з їх продажем не зменшив їх балансову вартість групи на суму вартості продажу таких основних фондів, а також висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у не збільшенні платником податків валового доходу у І півріччі 2006 року на суму непогашеної заборгованості.

Суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки зафіксованим актом перевірки таким порушенням, не перевірили, чи нараховано спірним податковим повідомленням-рішенням податкові зобов’язання з податку на прибуток за наслідками таких висновків перевірки, правильність висновків податкового органу та правомірність визначення податкових зобов’язань за наслідками виявлених даних порушень.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з’ясувати питання щодо результату розгляду кримінальної справи.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу суду на визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту: «визнати нечинними податкові повідомлення-рішення». Такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту може стосуватися вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 20.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      Є.А. Усенко

                                                                      М.О. Федоров