Ухвала суду № 15228051, 12.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11139/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Драгирук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом спільного підприємства фірми «Київ-Донбас»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, –

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року позов СПФ «Київ-Донбас»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень –рішень задоволено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, представником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального прав та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач при нарахуванні орендної плати за землю не порушив ст..14 Закону України «Про плату за землю», а відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.10.2009 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку СПФ «Київ-Донбас» з питання правильності обчислення та повноти внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 01.09.2007 року по 31.08.2009 року.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем ст. 14 Закону України від 03.07.1992, № 2535-XII «Про плату за землю», в результаті чого фірмою занижено орендну плату за землю у розмірі 540 141,88 грн.

За результатами перевірки складено акт від 07.10.2009р. №1777/23-10/19025988.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007072310/0 від 20.10.2009р., яким позивачу визначено суму зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 787 573 грн. 03 коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.12.2009р., СПФ «Київ-Донбас»було збільшено суму штрафних санкцій на 22 640 грн.

На підставі цього рішення відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2009р №0009342310/0 та №0007072310/1, які в результаті подальшого оскарження позивачем, були залишені без змін.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 5 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності – договір оренди такої земельної ділянки. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (ст. 2 Закону).

Згідно зі ст. 14 Закону України „Про плату за землю”, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

В силу ст.15 цього Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2009 року визнано припиненим з 01.03.2007 року Договір оренди земельної ділянки, укладений 01.08.2001 року між Київською міською радою та позивачем та згідно якого останнім було прийнято в оренду на 49 років земельну ділянку, яка розташована за адресою - м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, розміром 0,2186 га, для експлуатації та обслуговування розташованого на цій земельній ділянці офісного центру.

Крім цього, як вбачається з повідомлення Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради від 21.06.2010 року № 07-387/18756 (а.с.54), на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2009 року, дія вищезазначеного договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:76:051:0005 на вул. Пушкінській, 42/4 у Шевченківському районі м. Києва припинена.

Колегія суддів констатує, що фактично з 01.03.2007 року було припинено право позивача на користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою. Перевірка відповідачем проведена за період з 01.09.2007 року по 31.08.2009 року, тобто у перевіряємому періоді, позивач не користувався земельною ділянкою, а відтак відповідачем невірно було встановлено заниження ним орендної плати за землю.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, у зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх скасування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А..

Петрик І.Й.