Постанова № 15227823, 11.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 № 53/25

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Поляк О.І.

при секретарі: Танцюрі Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за дов. б/н від 10.04.2011 року

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.03.2011 року

у справі № 53/25 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи»

до Міністерства оборони України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне казначейство України

про стягнення 765889,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Закрите акціонерне товариство «Інформаційні компютерні системи» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 765889,83 грн., з них 659400,00 грн. основного боргу, 33204,58 грн. пені за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, 54262,02 грн. збитків від інфляції за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року, 19023,23 грн. 3% річних за період з 01.01.2010 року по 17.12.2010 року.

Позов вмотивований неналежним виконанням відповідачем (Замовником) грошових зобовязань з оплати, протягом 10 банківських днів після надання позивачем (Виконавцем) Замовнику товаророзпорядчих документів, захищених стаціонарних ПЕОМ спеціального призначення, поставлених позивачем 17.12.2009 року відповідно до умов Державного контракту з оборонного замовлення (за кошти Державного бюджету України) №308/09/15 від 07.09.2009 року (далі Контракт), у звязку з чим у відповідача утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути у примусовому порядку.

У відзиві на позов відповідач заперечив факт поставки 17.12.2009 року з посиланням на ту обставину, що Виконавець (позивач) всупереч пункту 2.3. Державного контракту належним чином не повідомив Замовника (відповідача) про дату постачання продукції та не отримав від Замовника перепустки на ввезення матеріальних цінностей саме 17.12.2009 року, тоді як відповідний документ за №25 був виданий позивачу 12.11.2010 року і тільки цю дату відповідач вважав датою поставки продукції.

З цих підстав, а також у звязку з ненадходженням бюджетних коштів на рахунок Замовника за відповідним кодом видатків, відповідач вважав необґрунтованим нарахування йому сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Державне казначейство України, залучене ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, підтвердило наявність станом на 11.03.2011 року у відповідача заборгованості за Державним контрактом від 07.09.2009 року №308/09/15 на суму 659400,00 грн.

Третя особа також пояснила, що не відповідає за зобовязання відповідача, оскільки той, як головний розпорядник бюджетних коштів, уповноважений, зокрема, брати на себе бюджетні зобовязання та здійснювати видатки з бюджету.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 659400,00 грн. основного боргу, 1354,93 грн. 3% річних, 6607,55 грн. державного мита та 206,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належне виконання грошового зобовязання за Державним контрактом, тоді як матеріалами справи документально підтверджується заборгованість Замовника на заявлену позивачем суму 659400,00 грн.

При цьому, господарський суд попередньої інстанції встановив, що моментом виконання зобовязання з поставки слід вважати 09.11.2010 року, тобто дату, коли сторонами був складений акт прийому товару №1208, а строком оплати відповідачем поставленої продукції період з 09.11.2010 року до 22.11.2010 року.

За таких обставин, місцевий господарський суд відмовив у стягненні пені, нарахованої за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, інфляційних втрат за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року та здійснив перерахунок 3% річних, визначивши період прострочення з 23.11.2010 року по 17.12.2010 року.

Не погоджуючись з мотивами прийнятого судового акту, Закрите акціонерне товариство «Інформаційні компютерні системи» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило у мотивувальній частині оскаржуваного судового акту змінити невірно визначену дату поставки з 09.11.2010 року на 17.12.2009 року. При цьому, апелянтом було сплачене державне мито у 50 відсотковому розмірі від суми, внесеної Закритим акціонерним товариством «Інформаційні компютерні системи» за подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції.

На підтвердження обставин, викладених в апеляційній скарзі, позивач звертав увагу на те, що суд першої інстанції невірно визначив дату поставки, помилково вважаючи, що дата засвідчення копії акту прийому №1208 09.11.2010 року, є датою складання самого акту, тоді як зазначений документ складений і підписаний 17.12.2009 року.

14.04.2011 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуюча суддя і доповідач), Поляк О.І., Рудченко С.Г. апеляційна скарга прийнята до провадження. Розгляд справи було призначено на 11.05.2011 року.

У призначене судове засідання зявився лише представник позивача, який просив оскаржуване рішення змінити з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та надав документи, у тому числі Довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Свідоцтво про державну реєстрацію і статут Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи», зі змісту яких вбачається перейменування 12.03.2011 року Закритого акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи» на Приватне акціонерне товариство «Інформаційні компютерні системи».

Зазначена обставина, яка існувала на момент розгляду спору судом першої інстанції, потребує реагування у суді апеляційної інстанції шляхом здійснення заміни у порядку процесуального правонаступництва сторони у справі позивача (апелянта).

Відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

У звязку з цим, суд апеляційної інстанції у порядку ст.25 ГПК України здійснив заміну Закритого акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи» на Приватне акціонерне товариство «Інформаційні компютерні системи».

Представники відповідача та третьої особи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні 11.05.2011 року не скористалися, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи суду апеляційної інстанції не направили.

Зважаючи на те, що учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення про вручення сторонам процесуальних документів апеляційного господарського суду, участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обовязковою, вони були попереджені про те, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, апелянт просив у мотивувальній частині оскаржуваного рішення змінити дату поставки з 09.11.2010 року на 17.12.2009 року.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановив Господарський суд міста Києва та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Замовником) укладено Державний контракт з оборонного замовлення (за кошти Державного бюджету України) №308/09/15 від 07.09.2009 року (а.с.7-15) відповідно до умов якого на виконання замовлення Виконавець зобовязувався поставити та передати у власність Замовнику захищені стаціонарні ПЕОМ спеціального призначення для потреб створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройними силами України в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікації постачання продукції, що додається до цього Контракту і є його невідємною частиною, а Замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з умовами цього Контракту (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Контракту одержувачем продукції є військова частина А0476 (Вантажоодержувач).

Згідно з пунктом 2.7. Контракту датою виконання зобовязання по постачанню продукції є дата підписання Вантажоодержувачем видаткових накладних та актів за формою №4, визначеною «Руководством по учету вооружения, техники, имущества и других материальных средств в Вооруженных Силах СССР», утвержденным приказом МО СССР от 18.10.1979 г. №260.

Пунктом 4.4. Контракту передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються протягом 10 банківських днів шляхом оплати поставленої та належним чином прийнятої продукції, враховуючи вимоги пунктів 2.1., 2.7. та 3.7. Контракту після надання Виконавцем Замовнику в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури (2 прим.); акту за формою №4; видаткової накладної.

Контракт, як передбачено пунктом 9.1., діє до 31.12.2009 року.

Додатковою угодою №16/12 від 16.12.2009 року (а.с.16-20) до умов Контракту були внесені зміни, зокрема, закупівля продукції здійснюється за КПКВ 2101070, КЕКВ 1150 (загальний та спеціальний фонд); поставка продукції, яка закуповується за загальним фондом, здійснюється у строк до 31.12.2009 року; загальна вартість продукції становить 51000000,00 грн., з них: КПКВ 2101070, КЕКВ 1150 (загальний фонд) 659400,00 грн., КПКВ 2101070, КЕКВ 1150 (спеціальний фонд) 50340600,00 грн.

За змістом частини 1 ст.265 Господарського кодексу України (далі ГК України) обовязок постачальника за договором поставки полягає, зокрема, у передачі (поставці) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар (товари), тоді як обовязок покупця у прийнятті вказаного товару та сплаті за нього певної грошової суми.

Відповідно до частини 6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як підтверджується видатковою накладною №СГК-2744 від 17.12.2009 року (а.с.27-28), актом прийому №1208 від 17.12.2009 року (а.с.29-33) позивач на виконання умов Контракту поставив Вантажоодержувачу (військовій частині А0476) продукцію за загальним фондом на суму 659400,00 грн. і у цей же день виставив Замовнику рахунок на сплату зазначеної суми (а.с.34).

Крім того, товар, переданий та прийнятий Вантажоодержувачем 17.12.2009 року, відповідав умовам Контракту, узгодженими сторонами у специфікації, яка є невідємною частиною Контракту, про що свідчить відсутність з боку Замовника претензій та повідомлень про порушення Виконавцем умов договору.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що позивач, виконавши зобовязання з передання у власність товару та товаророзпорядчих документів на нього, як передбачено пунктом 4.4. Контракту, набув права вимагати оплати за поставлений Замовнику товар, а у відповідача виник обовязок оплатити продукцію протягом 10 банківських днів після надання Виконавцем Замовнику товаророзпорядчих документів.

Утім, у встановлений Контрактом строк на оплату, кошти на рахунок позивача не поступили.

Відтак, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що основна заборгованість відповідача на момент розгляду справи становила 659400,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що датою поставки продукції слід вважати 09.11.2010 року - день, коли сторонами був складений акт прийому продукції №1208, а тому вважав, що відповідач, з урахуванням вимог пункту 4.4. Контракту, повинен був розрахуватися за поставлену продукцію протягом 10 банківських днів після надання Виконавцем Замовнику товаророзпорядчих документів не пізніше 22.11.2010 року.

Встановивши цю обставину, місцевий господарський суд відмовив у стягненні пені, нарахованої та заявленої до стягнення за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, інфляційних втрат за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року та здійснив перерахунок 3% річних, вважаючи, що строк виконання грошового зобовязання Замовником закінчився 22.11.2010 року.

Проте, такий висновок місцевого господарського суду суперечить умовам Контракту.

Зі змісту акту за №1208 (а.с.29-33) випливає, що товар на суму 659400,00 грн. прийнято військовою частиною А0476 на підставі видаткової накладної №СГК-2744 від 17.12.2009 року (а.с.27-28). З цією ж датою збігається початок та закінчення прийому Вантажоодержувачем матеріальних засобів на відповідальне зберігання.

Крім того, як вбачається з умов видаткової накладної №СГК-2744 сторони підтвердили факт передання Виконавцем продукції Замовнику на суму 659400,00 грн. саме 17.12.2009 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що датою поставки товару є 17.12.2009 року, відтак, з урахуванням пункту 4.4. Контракту, Замовник повинен був до 31.12.2009 року включно виконати грошове зобовязання перед Виконавцем.

Отже, право на нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у позивача виникло з 01.01.2010 року.

Відповідач не довів, що невиконання ним зобовязання сталося при обставинах, за які він не відповідає, як і не спростував доводів позивача стосовно розміру заборгованості та не доказав факту належного виконання ним зобовязання з оплати товару, поставленого позивачем у відповідності до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на наведене та положення частини 1 ст.612 ЦК України відповідач вважається боржником, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 5.4. Контракту передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої та належним чином прийнятої продукції Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості продукції, з якої допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок пені, інфляційних нарахувань, 3% річних у межах періодів, визначених позивачем, дійшов до висновку про задоволення заявлених позивачем вимог у розмірі 33204,58 грн. пені за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, 54262,02 грн. збитків від інфляції за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року, 19023,23 грн. 3% річних за період з 01.01.2010 року по 17.12.2010 року, тоді як місцевий господарський суд відмовив у стягненні пені, інфляційних втрат та, здійснивши власний перерахунок 3% річних, стягнув 1354,93 грн. за період з 23.11.2010 року по 17.12.2010 року.

Зважаючи на таке, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у стягненні з відповідача 33204,58 грн. пені, 54262,02 грн. збитків від інфляції, 17668,30 грн. 3% річних з прийняттям нового рішення у цій частині про задоволення позову із здійсненням нового розподілу судових витрат, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи» задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи» задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року у справі №53/25 у частині відмови у стягненні з відповідача 33204,58 грн. пені, 54262,02 грн. збитків від інфляції, 17668,30 грн. 3% річних, задовольнивши у цій частині позов.

3.Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 21670779) 659400,00 грн. основного боргу, 33204,58 грн. пені, 54262,02 грн. збитків від інфляції, 19023,23 грн. 3% річних, 7658,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

4.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 21670779) 3829,45 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.Матеріали справи № 53/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

6.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяКропивна Л.В.

СуддіРудченко С.Г.

Поляк О.І.

16.05.11 (відправлено)