Постанова № 15227805, 12.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011 року Справа № 5005/611/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Литвин А.П.

за участю представників :

прокурора: Мархасіна Ю.В.

позивача: ОСОБА_1.- предст., дов.№7/11-197 від 22.02.2011 року

відповідача: ОСОБА_2.- предст., дов.№1 від 17.01.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерської компанії "Дом" (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі №5005/611/2011

за позовом: прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерської компанії "Дом" (м. Дніпропетровськ)

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011р. (підписано 04.04.2011р.) у справі №5005/611/2011 (суддя Пархоменко Н.В.) з урахуванням уточнень до позовної заяви від 21.02.2011р. і 03.03.2011р. задоволений позов прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерської компанії "Дом" (м. Дніпропетровськ) про внесення змін у п. 3.2. договору оренди земельної ділянки від 09.02.2004р., шляхом викладення його в наступній редакції: «п.3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, Законом України «Про плату за землю»та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №216/8 у розмірі мінімальної ставки орендної плати встановленої Податковим кодексом України». З відповідача в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом" (м. Дніпропетровськ) - відповідач, не погодившись із рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 року по справі №5005/611/2011, прийнявши нове, яким відмовити у позові. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на невідповідність рішення фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що в порушення ч. 4 ст. 22 ГПК України після початку розгляду господарським судом справи по суті, ним були прийняті заяви прокурора і позивача про уточнення позовних вимог, в яких змінено підставу заявленого позову.

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні прокурор пояснив, що рішення суду прийнято за повністю дослідженими матеріалами і скасуванню не підлягає.

Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) позивач, відзив на апеляційну скаргу не надала, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду прийнято на підставі наданих документів, відповідає вимогам законодавства і скасуванню не підлягає.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати №547 від 11.05.2011 року у звязку з відпусткою судді постійної колегії Лотоцької Л.О. справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів: Бахмат Р.М., Стрелець Т.Г.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю Ріелтерською компанією "Дом" (орендар) 09.02.2004 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого на підставі рішення міської ради від 08.10.2003р. №116/12 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди частку (1,4%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,2237 га (площа частки складає 0,0031 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Калинова, 73 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:01:452:0049 (пункти 1.1, 1.2 договору).

Договір був посвідчений 09.02.2004р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. і зареєстрований в реєстрі за №691. 23.02.2004р. було проведено державну реєстрацію договору та присвоєно номер 4876.

Відповідно до п. 2.1. договір укладений на термін до 08.10.2018 року.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

За домовленістю сторін зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація, що тягне за собою зміни у розмірі орендної плати проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених нормативними законодавчими актами України (п.3.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 року.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції погоджується з господарським судом, що відповідач необґрунтовано вважає початком розгляду справи по суті 17.02.2011р. З протоколу судового засідання та ухвали суду від 17.02.2011р. вбачається, що суд не розглядав справу по-суті у звязку з неявкою прокурора і представника відповідача. Розгляд справи було відкладено на 03.03.2011р. Уточнення до позовної заяви були подані позивачем 21.02.2011 і прокурором 03.03.2011р. 03.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2011р. у звязку з неявкою представників позивача і відповідача та не поданням доказів по справі. З протоколу від 03.03.2011р. вбачається, що розгляд справи по суті не розпочинався. З відзиву відповідача на позов (№84/1-юр від 25.03.2011р.) вбачається, що представник 23.03.2011р. до розгляду справи по суті ознайомився з поданими уточненнями до позовної заяви, отже процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК України порушені не були і відповідачу було надано можливість наведення його доводів у судовому засіданні. Саме з протоколу від 29.03.2011р. вбачається, що в цей день за участю представника відповідача справа розглядалась по суті.

Безпідставним є і посилання відповідача на помилковість заявлених вимог прокурора, оскільки в позовній заяві і в уточненнях йдеться мова про земельну ділянку по вул. Калинова, 53, тоді як предметом розгляду в даній справі є земельна ділянка по вул. Калинова, 73. Зазначена помилка є формальною і не змінює суті позовної заяви. До того ж із позовної заяви і з уточнень прокурора до позовної заяви вбачається, що мова йде саме про спірний договір.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерської компанії "Дом" (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року у справі №5005/611/2011залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М. Бахмат

Т.Г. Стрелець

(постанова виготовлена у повному обсязі 13.05.2011 року)