Рішення № 15227770, 10.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 рокуСправа № 09/5026/865/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" м.Львів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 с.Яснозір'я Черкаського району Черкаської області про стягнення 433893,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 433893,59 грн., у тому числі: 387594,24 грн. основної заборгованості з оплати за товар, поставлений по Договору дистрибуції №21/07 від 21.07.2010 року, 6628,06 грн. три відсотки річних та 34244,98 грн. договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Договору дистрибуції №21/07 позивач здійснював поставку відповідачу горілчаної продукції, яку останній прийняв, однак сплатив її вартість не у повному обсязі.

У заяві про уточнення позовних вимог від 10 травня 2011 року позивач вказав, що у прохальній частині позовної заяви допущена механічна помилка, а саме: не зазначена сума інфляційних нарахувань, яка врахована у ціні позову та про застосування яких вказано у тексті позовної заяви, тому просить стягнути з відповідача загальну суму боргу 433893,59 грн., у тому числі: 387594,24 грн. основної заборгованості з оплати за товар, 5426,32 грн. суму індексації заборгованості, 6628,06 грн. три відсотки річних та 34244,98 грн. договірної пені. Також не заперечив щодо обмеження встановленого строку нарахування пені згідно з розрахунком ціни позову.

Заява позивача про уточнення позовних вимог відповідає праву позивача, прийнята судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав. У клопотанні від 05 травня 2011 року представник відповідача просив застосувати скорочений строк позовної давності до штрафних санкцій.

У судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив їх задовольнити, надав для огляду оригінали всіх документів, які додані до позовної заяви у копіях;

- представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що у деяких накладних відсутні посилання на договір, на підставі якого заявлено позов, отже поставка здійснювалась у позадоговірному порядку, також у накладних не зазначено особу, яка товар прийняла і невідомо, яка особа підписувала товарно-транспортні накладні.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

21 липня 2010 року у місті Черкаси між ТОВ "Сократ Систем" (позивач у справі, Компанія за договором) та СПД ФО ОСОБА_3 (відповідач у справі, Дисриб'ютор за договором) укладено Договір дистрибуції №21/07 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Компанія зобов'язалася передати у власність Дистриб'ютора Продукцію для її подальшого поширення на Території (додаток №1) на умовах і в порядку, визначеному Договором, а Дистриб'ютор зобов'язався прийняти Продукцію у власність і сплатити її вартість, а також здійснити дії, необхідні для поширення і просування Продукції на Території на умовах і в порядку, визначеному Договором.

Також Дистриб'ютор зобов'язався за завданням Компанії надати послуги з поширення і просування Продукції Компанії на ринку, реалізації принципів Комерційної політики Компанії, зокрема шляхом: забезпечення доступності Продукції Компанії для споживачів, забезпечення якісного представлення Продукції Компанії у всіх каналах збуту на Території, формування лояльності до Продукції Компанії всіх торгівельних партнерів і споживачів, забезпечення умов для збільшення об'єму продажів Продукції на Території, та інше.

У Додатку №1 "Територія" до Договору визначено, що Територією є Черкаська область.

Згідно Додатку №2 "Реалізаційна ціна" до Договору Продукцією є горілки "Первак", "Гетьман", "Держава", "Київ", "Наливайко" та настоянки "Первак".

Відповідно до п.4.1 Договору поставка Продукції Дистриб'юторові здійснюється на умовах EXW згідно Інкотермс в редакції 2000р. Місце поставки - склад Компанії, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та може бути змінений сторонами із відображенням цих змін у відповідному Замовленні конкретної партії Продукції.

Пунктом 4.7 Договору сторони домовились, що продукція передається на складі Компанії на підставі пакета відвантажувальних документів, до складу якого входить: видаткова накладна, контрольний аркуш на перевезення, товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв, додаток до ТТН, податкова накладна, свідоцтво якості готової продукції. З моменту підписання всіх товаросупровідних документів Продукція вважається переданою Компанією й прийнятою Дистриб'ютором по кількості і якості. Перехід права власності на Продукцію від Компанії до Дистиб'ютора й всіх ризиків випадкової загибелі або ушкодження Продукції відбувається в момент надання Продукції в розпорядження Дистриб'ютора на складі Компанії, що підтверджується підписанням Дистриб'ютором чи залученим ним Перевізником товаросупровідних первинних документів.

Згідно п.5.1 Договору умови оплати Продукції переданої Дистриб'ютору по цьому договору передбачають два можливі способи розрахунку: передоплата або відстрочення платежу - з обов'язковою вказівкою терміну відтермінування оплати. Спосіб оплати Продукції конкретизується Сторонами у Заявці на Продукцію.

Так, у п.5.3 Договору встановлено, що у випадку взаємного погодження Сторонами у Заявці відстрочення платежу за отриману Дистриб'ютором Продукцію Строк виникнення зобов'язань по оплаті такої Продукції визначається з моменту отримання Дистриб'ютором Продукції, тобто дати, зазначеної у відвантажувальних документах Компанії, із зазначенням конкретного періоду відстрочення платежу на строк не більше 40 календарних днів.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, вказаних в конкретній заявці на Продукцію, отриману за цим Договором, Дистриб'ютор сплачує Компанії пеню в розмірі 18% річних від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На виконання умов Договору у період липня-листопада 2010 року позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 453192,34 грн., що підтверджується видатковими накладними: №7230000708 від 24.07.2010р., №8030000730 від 04.08.2010р., №8030000731 від 04.08.2010р., №8030000803 від 30.08.2010р., №8030000804 від 30.08.2010р., №1115001101 від 15.11.2010р.; податковими накладними: №7230000708 від 24.07.2010р., №8030000730 від 04.08.2010р., №8030000731 від 04.08.2010р., №8030000803 від 30.08.2010р., №8030000804 від 30.08.2010р., №1115001101 від 15.11.2010р.; товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв: серії 01АБА №015279 від 24.07.2010р., №015306 від 04.08.2010р., №015310 від 04.08.2010р., серії 01ААБЖ №106211 від 15.11.2010р., за підписом уповноваженої особи відповідача, засвідченою печатками ФОП ОСОБА_3 "Для накладних та сертифікатів" та "Для податкових накладних, сертифікатів та договорів".

17 вересня 2010 року позивач направив відповідачу лист-попередження №1/351, у якому вимагав протягом п'яти банківських днів зробити оплату за продукцію, передану згідно Договору по видаткових накладних №7230000708 від 24.07.2010р., №8030000730 від 04.08.2010р., №8030000731 від 04.08.2010р., №8030000803 від 30.08.2010р., №8030000804 від 30.08.2010р. з відтермінування платежу протягом 40 календарних днів з дати поставки товару. Відповідач відповіді на лист-попередження не дав.

В порушення умов договору, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, в сумі 65598,10 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2010 по 11.02.2011 року, від підписання якого відповідач відмовився.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену продукцію та застосування правових наслідків порушення виконання грошових зобов'язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" (позивач) та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (відповідач) є суб'єктами господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України (далі ГК України) особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно статі 263 ГК України господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір дистрибуції №21/07, на підставі якого заявлені позовні вимоги, за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи та ознаки декількох договорів, а саме договору поставки та договору про надання послуг.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що дві видаткові накладні не містять посилань на Договір дистрибуції, отже поставка товару здійснювалась у позадоговірному порядку, суд вважає необґрунтованими, безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В процесі вирішення спору, ухвалами від 18.04.2011 року та від 05.05.2011 року, суд зобов'язував відповідача подати акт звірки розрахунків з позивачем. Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, також не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості з оплати за поставлений товар.

Враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 387594,24 грн. основного боргу, тому в цій частині позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Грошове зобов'язання відповідача з оплати за отриманий товар по першій видатковій накладній, з врахуванням встановленого договором відтермінування сплати на 40 календарних днів, є порушеним з 03 вересня 2010 року.

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобовязань, суд виходить з наступного.

Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобовязань з оплати за поставлену по договору продукцію.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (сплаті).

У Договорі (пункт 9.2) сторони визначили, що у разі порушення строків оплати, вказаних в конкретній заявці на Продукцію, отриману за цим Договором, Дистриб'ютор сплачує Компанії пеню в розмірі 18% річних від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пеня у сумі 34244,98 грн. позивачем нарахована за період з 03.09.2010 року (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 15.04.2011 року (день складення позовної заяви), тобто за 225 днів, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, із обмеженням розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, але без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, становить 27149,05 грн., за період з 03.09.2010 року по 03.03.2011 року, в сумах по розрахунку позивача, які розраховані вірно. Тому в цій частині вимог, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з вересня 2010 року по березень 2011 року позивачем зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань становить 5426,32 грн.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані 6628,06 грн. три проценти річних від простроченої суми, за період прострочення з 03.09.2010 року по 15.04.2011 року. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 387594,24 грн. основного боргу, 5426,32 грн. інфляційних нарахувань, 6628,06 грн. три відсотки річних, 27149,05 грн. договірної пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 4267,98 грн. в рахунок витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 4503,98 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" м.Львів, вул.Шевченка, 335, ідентифікаційний код 36312147 - 387594,24 грн. основного боргу, 5426,32 грн. інфляційних нарахувань, 6628,06 грн. три відсотки річних, 27149,05 грн. договірної пені та 4503,98 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯН.М. Курченко

Повне рішення складено 16 травня 2011 року.