Рішення № 15227325, 11.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.11 Справа№ 5015/2232/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2 488,64 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від прокуратури:Не з”явився

від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 04.01.2011 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана” (м.Львів) про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2 488,64 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.04.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 27.04.2011 року. Ухвалою від 27.04.2011 року розгляд справи відкладено до 11.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представників позивача та відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.04.2011 року, про відкладення від 27.04.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника прокуратури на бланку про відкладення розгляду справи від 27.04.2011 року, а явка прокурора була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.04.2011 року, про відкладення від 27.04.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

11.05.2011 року за вх.№10526/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.04.2011 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу Господарського суду Львівської області поштовими конвертами з поштовою відміткою про те, що такої організації за зазначеною адресою немає, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача та прокурора за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.05.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Проведеною прокуратурою району перевіркою встановлено, що 17.02.1995 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дана” (далі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №1409 (далі - договір), згідно з п. 1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Білоцерківська,2А загальною площею 47,7 кв.м.

Згідно з умовами вказаного договору оренди (п.3.3) не передбачалось оформлення акту приймання-передачі майна, оскільки нежитлові приміщення перебували у фактичному користуванні відповідача за умовами попереднього договору оренди.

Відповідно до ч.5 договору, орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

На виконання ч.5 договору оренди, Управлінням комунальної власності скеровувались на адресу відповідача відповідні рахунки про сплату орендної плати.

За твердженням позивача, відповідач, всупереч положенням чинного законодавства та умов договору оренди, взяті на себе зобов”язання належним чином і у встановлені строки не виконав, в тому числі щодо повноти і своєчасності сплати орендної плати.

Згідно з розрахунком орендної плати станом на 28.02.2011 року, за період з 01.05.2008 року відповідачем не сплачено в повному обсязі орендну плату за користування об'єктом оренди та допущено заборгованість на загальну суму 2 488,64 грн.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 року №1100 «Про затвердження Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради та його структури у новій редакції», таким органом є Управління комунальної власності, до компетенції якого, згідно з п.4.6 згаданого Положення, віднесено здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів правовідносин, яку вона закріпила у Законах та інших нормативно-правових актах. Однак, орендар всупереч вимогам ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а також всупереч розділу 5 п.7.2 договору оренди, не вносив своєчасно орендної плати у встановленому розмірі та у встановлені договором строки.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво Прокуратурою України інтересів Держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року, прокурори та їх заступники вправі звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади.

Львівська міська рада, відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування”, є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м.Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Вказане нежитлове приміщення є комунальною власністю, а Управління комунальної власності є структурним підрозділом Львівської міської ради, на який покладено виконання повноважень орендодавця майна комунальної власності та здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Згідно з п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради, до компетенції якого віднесено здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Згідно з п.1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості, за підрахунками позивача, становить 2 488,64 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно із ч.4 ст.631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст.287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 2 488,64 грн.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулють дані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана” (м.Львів) про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2 488,64 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана” (79035, м.Львів, вул.Білоцерківська,2А; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (79008, м.Львів, пл.Галицька,15, р/р 34223000002002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25558625) 2 488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 64 коп. боргу.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана” (79035, м.Львів, вул.Білоцерківська,2А; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя