Рішення № 15227188, 12.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа № 5/51/2011

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства “Старобільськтепло”, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 668 221,90 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 8/10 від 11.01.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, доручення №1 від 01.02.2011.

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу за поставлений природний газ у сумі 549 212 грн. 59 коп., пені у розмірі 42 512 грн. 33 коп., інфляційних нарахувань у сумі 57 374 грн. 77 коп. та 3% річних у розмірі 19 422 грн. 21 коп.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву № 247 від 11.05.2011, в якому позов в частині стягнення 549212 грн. 59 коп. основного боргу визнав в повному обсязі, а в частині стягнення пені просить суд зменшити суму, що підлягає стягненню, посилаючись на скрутне фінансово-господарське становище.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

23 вересня 2009 року між Комунальним підприємством “Старобільськтепло” (покупець) та Дочірньою компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) укладений договір № 06/09-1458 ТЕ-20 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умовами якого постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього договору (п. 1.1).

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили обов'язок покупця надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та встановили, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.6.1).

Згідно п. 5.1 договору вартість до сплати за 1000,0 куб. м. природного газу складає 827,78 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1 договору № 06/09-1458 ТЕ-20 від 23.09.2009 року оплата за газ згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування до 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач належним чином виконав умови даного договору та передав у власність покупця протягом жовтня 2009 року - квітня 2010 року природний газ на загальну суму 718 751 грн. 59 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками від 31.10.2009 на суму 13927 грн. 90 коп., від 30.11.2009 - на суму 91564 грн. 64 коп.; від 31.12.2009 - на суму 134185 грн. 31 коп.; від 31.01.2010 на суму 178832 грн. 57 коп.; від 28.02.2010 - на суму 163823 грн. 29 коп.; від 31.03.2010 - на суму 110488 грн. 34 коп. та від 30.04.2010 на суму 25929 грн. 54 коп.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач же свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 169539 грн. 00 коп., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений газ у розмірі 549212 грн. 59 коп., який підтверджений актом звірки розрахунків від 28.02.2011 і визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобовязань та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті отриманого газу доведений матеріалами справи та визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 549212 грн. 59 коп. основного боргу, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись протягом жовтня 2009 року квітня 2010 року у загальному розмірі 57374 грн.77 коп. та три відсотка річних у розмірі 19 422 грн. 21 коп., які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пунктів 7.2, 7.10 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу і нараховується неустойка за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. п. 7.2, 7.10 договору нараховано за період з 11.10.2010 по 11.04.2011 та заявлено до стягнення пеню у розмірі 42 512 грн. 33 коп., яка нарахована з урахуванням часткових оплат.

Розрахунок пені є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Втім, письмовим відзивом на позовну заяву № 247 від 11.05.2011р. відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення розміру пені у звязку з скрутним фінансовим положенням підприємства. В обґрунтування клопотання відповідачем суду надано, зокрема, звіт про фінансові результати, баланс, а також довідку про збитки.

Положеннями п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобовязання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З урахуванням викладеного суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 15%, а саме до36135 грн. 48 коп.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, суд виходить з того, що відповідач є комунальним підприємством, має велику кредиторську та дебіторську заборгованість, а також з того, що основним споживачем теплової енергії є населення м. Старобільськ, яке надані послуги відповідачем оплачує несвоєчасно та не у повному обсязі. Так, на час розгляду судом даної справи борг споживачів за послуги з теплозабезпечення перед відповідачем становить 413830,80 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню частково, у сумі 36135 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат у справі на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, оскільки позов заявлено обгрунтовано.

Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем, згідно платіжного доручення № 2376 від 11.04.2011 було сплачено державне мито у сумі 6684 грн. 00 коп., тоді як необхідно було сплатити за даною вимогою державне мито у сумі 6682 грн. 22 коп.

За таких обставин, зайво сплачене державне мито у розмірі 1 грн. 78 коп. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Старобільськтепло”, м. Старобільськ Луганської області, кв-л. Ватутіна, код 34962239 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м.Київ, код 31301827, заборгованість в сумі 549212 грн. 59 коп., пеню в сумі 36135 грн. 48 коп., інфляційні нарахування в сумі 57 374 грн. 77 коп., 3% річних в сумі 19 422 грн. 21 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 6682 грн. 22 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м.Київ, код 31301827 з Державного бюджету України 01 грн. 78 коп. зайво сплаченого державного мита.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2011

Суддя Т.В.Васильченко