Рішення № 15227014, 17.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2011 р. Справа № 5/204-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Арома Трейдінг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт парфум», с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 57977,29 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 31.07.2010р.

відповідача:ОСОБА_2дов. від 11.01.2011р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Арома Трейдінг»(далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт парфум»(далі Відповідач) про стягнення 57977,29 грн., з яких 45627,60 грн. основний борг, 2289,39 грн. інфляційні втрати, 792,91 грн. 3% річних, 4651,19 грн. пені, 4616,20 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача під час розгляду справи подав до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог від 27.01.2011р., згідно якої в порядку ст. 22 ГПК України вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних збільшив, а вимоги про стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами зменшив та просить суд стягнути з відповідача 45627,60 грн. основного боргу, 4599,89 грн. інфляційних втрат, 1634,63 грн. 3% річних, 2934,22 грн. пені та 3306,43 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 45627,60 грн. основного боргу, 4599,89 грн. інфляційних втрат, 1634,63 грн. 3% річних, 2934,22 грн. пені та 3306,43 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення розміру позовних від 27.01.2011р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що позивачем не було надано відповідачу гігієнічний висновок та сертифікати якості на поставлений товар, в звязку з чим відповідач вважає що в нього відсутній обов'язок здійснити розрахунок за поставлений товар та просить суд з цих підстав відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 25.05.2009р. № 25/05 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобовязується поставити відповідачу покупцю парфумерні композиції (надалі - товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна, кількість, асортимент та умови поставки товару визначені в специфікаціях, які узгоджуються сторонами при кожній поставці і є невідємною частиною договору.

Згідно п. 2.3 договору загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках фактурах, які були виставлені продавцем для сплати покупцю за договором.

Після отримання покупцем товару, будь які претензії по кількості, якості, асортименту поставленого товару повинні бути виставлені продавцю не пізніше ніж 5 робочих днів з дати поставки (п. 4.3 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору оплата продукції здійснюється на умовах передоплати, якщо інше не зазначено в специфікаціях, які узгоджуються сторонами при кожній поставці і є невідємною частиною договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р. У випадку, якщо за 20 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не підтвердила своє бажання його розірвати, термін дії договору автоматично продовжується (п. 11.1 договору).

Згідно додатку № 1 до договору - Специфікації на продукцію, що поставляється покупцю загальна вартість замовленого відповідачем товару склала 45627,60 грн. Відповідно до п. 5 Специфікації відповідач зобовязався сплатити позивачу 50% вартості по факту поставки, 50% на протязі 30 календарних днів з дати поставки.

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 05.11.2009р. № 51 поставив відповідачу товар на загальну суму 45627,60 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначена накладна підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена печатками позивача та відповідача, завірена копія якої залучені до матеріалів справи. Будь яких претензій по якості, кількості та асортименту поставленого товару відповідач позивачу у продовж 5 робочих днів з дати поставки не предявив.

Відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 3000 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.05.2010р., копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в розмірі 3000 грн. до подачі позовної заяви до суду то вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 3000 грн. є безпідставні, в звязку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

В той же час, відповідач в порушення своїх зобовязань та умов договору не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, в звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 42627,60 грн. (45627,60 грн. 3000 грн. = 42627,60 грн.) - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення повного розрахунків за поставлений товар, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 42627,60 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 42627,60 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за час прострочення складають 4599,82 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 1634,63 грн.

Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням здійсненої відповідачем 17.05.2010р. часткової оплати за поставлений товар в розмірі 3000 грн., стягненню підлягають інфляційні втрати з простроченої суми боргу за період прострочення визначений позивачем в розрахунку інфляційних втрат з 06.11.2009р. по 27.01.2011р. в розмірі 4084,39 грн., три проценти річних з простроченої суми боргу за вказаний вище період прострочення визначений позивачем в розрахунку 3% в розмірі 1554,40 грн.

В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних суд відмовляє.

Крім того, позивач на підставі п. 7.3 договору просить суд за порушення термінів оплати товару зазначених у специфікації стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період з 27.01.2010р. по 05.06.2010р. складає 2934,22 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач на підставі п. 7.9 договору просить суд за прострочку оплати товару більш ніж на 15 днів стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами в розмірі 24 % річних за весь період прострочки оплати, починаючи з дня передачі товару покупцю.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до його фактичної оплати.

За розрахунком позивача 24 % річних за користування чужими грошовими коштами від неоплаченої суми за період з 27.01.2010р. по 20.06.2010р. складають 3306,43 грн. Здійснений позивачем розрахунок 24 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення в сумі 42627,60 грн. не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 42327,60 грн. основного боргу, 4084,39 грн. інфляційних втрат, 1554,40 грн. 3% річних, 2934,22 грн. пені та 3306,43 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується посилань відповідача на те, що в нього відсутній обовязок здійснити у повному обсязі розрахунок за поставлений товар, оскільки позивачем не було надано гігієнічний висновок та сертифікати якості на поставлений товар то суд зазначає таке.

Сторони договору під час його укладання визначили, що після отримання покупцем товару, будь які претензії по кількості, якості, асортименту поставленого товару тощо повинні бути виставлені продавцю не пізніше ніж 5 робочих днів з дати поставки (п. 4.3 договору).

Доказів виставлення відповідачем позивачу зазначеної претензії у продовж 5-ти робочих днів відповідач суду не надав. Також, відповідач не надає доказів невідповідності поставленого товару якості визначеній умовами договору.

З огляду на зазначене, вказані твердження відповідача є недоведені та безпідставні, в звязку з чим відхиляються судом.

Заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору, оскільки вони не спростовують наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений по вищезазначеному договору товар.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт парфум»(08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, буд 19, код ЄДРПОУ 32209914) на користь Приватного підприємства «Арома Трейдінг»(юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 61; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 19, оф. 34, код ЄДРПОУ 35793161) 42627 (сорок дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 60 коп. заборгованості, 4084 (чотири тисячі вісімдесят чотири) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1554 (одну тисячі пятсот пятдесят чотири) грн. 40 коп. 3% річних, 2934 (дві тисячі девятсот тридцять чотири) грн. 22 коп. пені, 3306 (три тисячі триста шість) грн. 43 коп. 24% річних за користування чужими грошовими коштами, 545 (пятсот сорок пять) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одна) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.