Постанова № 15226625, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011р.м.Київ№ 32/469-А За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Від позивача Самсонова Д.Г. предст.

Від відповідача Мазніченко О.В. голов.держ.под.інсп.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 03.08.2006 № 0004412303/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам. Позивач вважає, що має всі підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ПП "Техноярмарок" у складі вартості придбаних товарів та виконаних робіт, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними. На момент здійснення господарських операцій ПП "Техноярмарок" був належним чином зареєстрованим платником ПДВ, реєстраційні та установчі документи підприємства були дійсними. Крім того, позивач не погоджується з висновками щодо завищення збитків від операцій з облігаціями за ІІІ кв. 2004р. та завищення від'ємного фінансового результату попереднього звітного року від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики ВАТ "Державний Ощадний банк України" на ІІІ кв. 2005 року, оскільки операції були відображені лише в додатку К3 до декларації з податку на прибуток, на загальну суму в декларації вони не вплинули, а після виходу листа ДПА України № 16666/7/15-1117 від 31.08.2004 в подальшому ці збитки були виключені з додатку К3. Позивач також заперечує правильність висновків в частині списання кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, та в частині розподілу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг) згідно з п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою виявлено завищення позивачем збитку від операцій з облігаціями на суму 1406,4 тис.грн. в р. 2 Додатку К3 до декларацій з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2004 року та за 2004 рік, та відповідно завищено від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року від операцій з облігаціями р. 2.3 додатка К3 до декларацій з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2004 року та за 2004 рік.

У додаткових запереченнях проти позову відповідач також вказав, що по операціях з ПП "Техноярмарок" немає підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, отже дана сума правомірно виключена зі складу податкового кредиту ТОВ "Інфокс". Крім того у періоді, що перевірявся, позивач включав до податкового кредиту загальну суму ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг), які частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних (загальногосподарські витрати), що призвело до завищення податкового кредиту на суму 6611 грн. В порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство не включило до складу податкових зобовязань з ПДВ за 2005 рік суму податку на додану вартість в складі кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, у сумі 10339 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2006 провадження у справі було зупинено до отримання відповіді від Шевченківського районного суду міста Києва щодо інформації про результати розгляду справи № 2-4530/2006 за позовом Прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації до ПП "Техноярмарок", ОСОБА_1, третя особа: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про визнання недійсними установчих документів ПП "Техноярмарок" та від Апеляційного суду міста Києва відомостей щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29.06.20006 по справі № 2-4530/2006 та результати розгляду цієї скарги.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, відпали, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 провадження у справі поновлено.

В додаткових поясненнях, наданих у судовому засіданні 27.04.2011, позивач зазначив, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2007 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Техноярмарок" не може слугувати доказом порушення позивачем податкового законодавства, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а ТОВ "Інфокс", яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобовязане нести відповідальність за дії інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва податковим повідомленням - рішенням № 0004412303/1 від 03.08.2006 відповідно до пп. "б" пп. 4.2 ст. 4, Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 17.1.3, 7.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено позивачу податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 182 538,00 грн., в тому числі 121692,00 грн. основного платежу та 60846,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта перевірки № 210/23-3/14289688 від 19.05.2006 "Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (код ЄДРПОУ 14289688) за період з 01.04.2004 по 30.09.2005".

Як зазначено у акті перевірки від 19.05.2006, позивачем порушені вимоги п. 1.8 ст. 1, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121 692 грн., у тому числі по періодах:

- 2004 рік 109 800 грн., у т.ч.:

- квітень 2004 р.3 842 грн. (р. 17, р. 18.1 податкової декларації з податку на додану вартість № 129709 від 20.05.2004);

- липень 2004 р.104 742 грн. (р. 17, р. 18.2 податкової декларації з податку на додану вартість № 233011 від 19.08.2004);

- листопад 2004 р.1 066 грн. (р. 17, р. 18.1 податкової декларації з податку на додану вартість № 359540 від 20.12.2004);

- грудень 2004 р.150 грн. (р. 17, р. 18.1 податкової декларації з податку на додану вартість № 402493 від 20.01.2005).

- 2005 рік 11 892 грн., у т.ч.:

- січень 2005 р.25 грн. (р. 9, р. 17, р. 18.1 податкової декларації з податку на додану вартість № 14787 від 21.02.2005);

- лютий 2005 р.11 820 грн. (р. 9, р. 17, р. 18.1 податкової декларації з податку на додану вартість № 27809 від 21.03.2005);

- квітень 2005 р.47 грн. (р. 9, р. 17, р. 18.1 податкової декларації з податку на додану вартість № 111250 від 20.05.2005).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на момент проведення спірних операцій, у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

В порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач не включив до складу податкових зобовязань з ПДВ за 2005 рік суму податку на додану вартість в складі кредиторської заборгованості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по якій минув термін позовної давності, у сумі 10 399 грн., у тому числі по періодах: січень 2005 р. 11 грн.; лютий 2005 р.10 281 грн.; квітень 2005 р. 47 грн.

Посилання позивача в обґрунтуванні своїх вимог на положення пп. 4.1.6 п. 4 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо оподаткування операцій з безповоротної фінансової допомоги є безпідставним, оскільки коригування суми податку на додану вартість передбачене спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як встановлено перевіркою, в порушення вищезазначеного підприємство у періоді, що перевірявся, включило до податкового кредиту загальну суму ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг), які частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних операціях (загальногосподарські витрати), що призвело до завищення податкового кредиту на суму 6 611 грн.

Позивач не навів обґрунтування своєї позиції та не надав суду доказів, які б спростовували висновки, викладені в акті перевірки щодо вказаної суми донарахування податку на додану вартість.

За таких обставин суд визнає правомірним донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за вищевказаними господарськими операціями.

Що стосується донарахування податку на додану вартість за господарською операцією з придбання у ПП "Техноярмарок" оргтехніки суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів, 29.07.2004 між ТОВ "Інфокс" та ПП "Техноярмарок" був укладений договір № 29/07-4 на поставку оргтехніки. На виконання договору між у липні 2004 року ПП "Техноярмарок" поставило ТОВ "Інфокс" оргтехніку на загальну суму 628450,00 грн., в т.ч. ПДВ 104 741,67 грн. та надало податкову накладну від 29.07.2004 за № 344 на суму ПДВ 104 741,67 грн.

У липні 2004 року ТОВ "Інфокс" включило до податкового кредиту суму ПДВ 104741,67 грн. по даній податковій накладній.

Розрахунок за товари ТОВ "Інфокс" проведено векселями на загальну суму 628 450,00 грн. Згідно з актами предявлення векселів до платежу ТОВ "Інфокс" перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ "Кредит Інвест Компані" на загальну суму 628 450,00 грн.

Договір № 29/07-4, укладений 29.07.2004 ТОВ "Інфокс" з ПП "Техноярмарок" на поставку оргтехніки, у встановленому законом порядку визнаний недійсним не був. Доказів, які б свідчили про те, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідач суду не надав. Навпаки, згідно із актом перевірки № 210/23-3/14289688 від 19.05.2006 за вказаним договором позивачем отримано матеріальні цінності та проведено оплату.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження сум податкового кредиту мав усі податкові накладні, видані контрагентом ПП "Техноярмарок". Цей факт відповідачем не заперечується.

Більш того, лише у 2007 році рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2007 було визнано недійсним з моменту реєстрації статут ПП "Техноярмарок" та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - з дати видачі.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом береться до уваги, що на час проведення спірної господарської операції з придбання оргтехніки, відомості про ПП "Техноярмарок" були включені до Єдиного державного реєстру, ПП "Техноярмарок" було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право видавати податкові накладні.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом України під час розгляду справи № 09/05 за позовом ТОВ "Дабл Ю Джей-Херсон" до ДПІ у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення (постанова від 13.01.2009).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Відповідно до п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) Свідоцтво про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.

Таким чином, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ПП "Техноярмарок" було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтва, а тому мало право складати податкові накладні.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит у липні 2004 року у розмірі 104 741,67 грн. на підставі виданих ПП "Техноярмарок" податкових накладних, суд вважає помилковим.

Також суд виходить з того, що Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку. А у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, результати діяльності контрагентів позивача не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.4. пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при оподаткуванні господарських операцій з ПП "Техноярмарок", є невірними.

Згідно із п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд з висновками акту перевірки щодо безпідставності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по господарській операції з ПП "Техноярмарок" не погоджується, підстав для донарахування позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість у липні 2004 року у розмірі 104 741,67 грн. та застосування до нього штрафних санкцій немає, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягають визнанню недійсними в цій частині.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності своїх рішень в частині визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та штрафних санкцій у цій частині відповідач суду не подав.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 03.08.2006 № 0004412303/1 підлягає визнанню недійсним в частині донарахування 104741,67 грн. основного платежу та 52 370,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0004412303/1 від 03.08.2006 в частині нарахування 104741,67 грн. основного платежу та 52 370,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, код 14289688) 1,70 грн. судових витрат.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяО.О.Хрипун Дата підписання постанови:12.05.2011