Рішення № 15226613, 12.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/11112.05.11 За позовом Приватного підприємства "Галіт"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення суми боргу та штрафу за договором реструктуризації боргу в розмірі 89 604,37 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю б/н від 01.04.11;

від відповідача: ОСОБА_2

В судовому засіданні 12.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Галіт" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та штрафу за договором реструктуризації боргу - 89 604,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 20.09.10 р. з метою врегулювання питання, щодо сплати існуючої заборгованості між Сторонами було укладено Договір реструктуризації боргу, відповідно до якого Відповідач визнав існування перед Позивачем заборгованості у розмірі 81 458,52 грн та взяв на себе зобов'язання остаточно погасити цю заборгованість до 21.10.10 р. Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань за Договором та вимог Позивача, Відповідач станом на 21.02.11 р. так і не провів відповідних розрахунків з Позивачем. Керуючись ст.ст.193 ГК України, ст.ст. 526,530 ЦК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму боргу у розмірі 81 458,52 грн та штраф у розмірі 8 145,85 грн.

Ухвалою суду від 31.03.11 порушено провадження у справі № 40/111 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.04.11.

У судове засідання 19.04.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав, надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 12.05.11 у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів у позивача.

У судове засідання 12.05.11 представники сторін зявились.

Представник позивача надав документи для залучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, в усних поясненнях позовні вимоги визнав.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 01/06/10-01 від 01.06.2010 року, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобовязується передати у власність покупцеві (відповідачу) стоматологічне устаткування та обладнання визначене ним у замовленні та провести роботи по його монтажу, а покупець зобовязується прийняти та сплатити ціну відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна сума договору дорівнює сумарній вартості товару отриманого покупцем згідно накладної.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору на день поставки першої партії продукції покупець оплачує продавцю 62660,00 грн., решту коштів передбачених договором покупець зобовязується оплатити у день наступної поставки.

Поставка та монтаж продукції здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту укладення даного договору. Днем поставки вважається дата зазначена у відповідній накладній.

На виконання умов договору від 01.06.10 № 01/06/10-01 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 120 960,00 грн, про що сторонами були оформлені, підписані та скріплені печатками видаткові накладні: № РН-0001040 від 09.08.10 на суму 58 300,00 грн, № РН-0000794 від 29.06.10 на суму 39 400,00 грн, № РН-0000707 від 10.06.10 на суму 23 260,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 39 501,48 грн.

20.09.10 з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості сторони уклали договір реструктуризації боргу, відповідно до п.1 якого визначили, що станом на дату його підписання борг відповідача перед позивачем, який виник внаслідок невиконання грошового зобовязання за договором № 01/06/10-01 від 01.06.10 становить 81 458,52 грн.

Пунктом 2 договору реструктуризації боргу від 20.09.10 передбачено, що боржник (відповідач) визнає суму боргу, визначену в п.1 цього договору в повній мірі, та приймає на себе зобовязання здійснити її повне погашення повністю або частинами протягом одного календарного місяця з дати укладення цієї угоди, однак не пізніше 21.10.2010 року.

Відповідно до п. 5 договору реструктуризації боргу від 20.09.10 з моменту набрання чинності цим договором попередні домовленості сторін щодо строків погашення зобовязання визначеного п.1 цього договору втрачають свою силу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору реструктуризації боргу від 20.09.10, станом на момент розгляду справи заборгованість в сумі 81 458,52 грн не сплатив. Вказане підтверджується довідкою філії АТ „Укрексімбанк” в м. Тернополі від 14.04.11 № 066-009/1222 та довідкою відділення № 2 Тернопільської філії ПАТ КБ „Приватбанк” від 14.04.11 № 1302, в яких у позивача відкриті банківські рахунки.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором реструктуризації боргу від 20.09.10 у відповідача перед позивачем в сумі 81458,52 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8 145,85 грн штрафу за прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 договору реструктуризації боргу від 20.09.10 передбачено, що в разі недотримання боржником взятих на себе зобовязань, визначених п. 2 даного договору стосовно терміну оплати або розміру платежу, останній на вимогу кредитора зобовязується сплатити крім суми боргу (платежу) також і штраф у розмірі 10% від суми боргу, що існувала на день укладення цього договору та визнана боржником у п.1 договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком штрафу в розмірі 10% від суми боргу, наданим позивачем в позовній заяві, враховуючи викладене вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 8 145,85 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (02166 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного підприємства „Галіт” (46012 м. Тернопіль, вул. Лісова, 1, ідентифікаційний код 30938037) суму основного боргу в розмірі 81 458 (вісімдесят одна тисяча чотириста пятдесят вісім) грн 52 коп., штраф в розмірі 8 145 (вісім тисяч сто сорок пять) грн 85 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 896 (вісімсот девяноста шість) грн 04 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 13.05.2011 р.