Рішення № 15226526, 10.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/10110.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр

«ТОР»

Про розірвання інвестиційних контрактів та стягнення 18363070,86 грн. збитків

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. № 26/04-1 від 22.04.2011

ОСОБА_2. по дов. № 0-32/11 від 10.03.2011

Від відповідача ОСОБА_3. по дов. № б/н від 24.02.2011

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 26.04.2011 та 04.05.2011 оголошувались перерви.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»про розірвання інвестиційних контрактів №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007 та про стягнення 18363070,86 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання зазначених контрактів позивачем було сплачено відповідачу 100% оплату вартості обєкта інвестування у будинку, що буде збудований в м. Києві на пров. Індутріальний, 1-А в розмірі 11231236,00 грн. при цьому за умовами контрактів відповідач зобовязався збудувати та передати у власність позивача обєкт інвестування не пізніше І кварталу 2010 року, а також надавати інформацію що стосується питань будівництва. Позивач неодноразово звертався до відповідача про допуск на обєкт незавершеного будівництва та надати повну інформацію про стан будівництва обєкту. Однак, відповідач позивача на обєкт не допустив, ніяких документів не надав. Станом на 20.03.2011 року відповідач збудував приблизно 10% нежитлових площ, що знаходяться за адресою м. Київ, пров. Індустріальний, 1-А. відповідно на перший квартал 2010 року відповідач не здав в експлуатацію жодної вище згаданої площі, мотивуючи тим, що обєкт будівництва заморожений на найближчі два роки, чим на думку позивача істотно порушив умови інвестиційних контрактів, що в свою чергу є підставою для їх розірвання. За порушення умов зобовязання щодо якості послуг та порушення строків виконання зобовязання позивач просить суд стягнути з відповідача збитків в загальному розмірі 18363070,86 грн., що складається з сплаченої вартості обєкта інвестування та штрафних санкцій.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 04.05.2011 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до п. 2.1. вищевказаних інвестиційних контрактів укладених між позивачем та відповідачем, останній зобов'язувався своїми силами та засобами, за рахунок коштів позивача, збудувати і передати позивачу нежиле офісне приміщення - об'єкт інвестування, що буде знаходитися у будинку за адресою: м. Київ, пров. Індустріальний, 1-а у Соломянському районі м. Києва. Укладені інвестиційні контракти мають змішану правову природу та по своїй суті являються договорами будівельного підряду та повинні регулюватися нормами глави 61 Цивільного кодексу України. Станом на момент предявлення позову відповідачем при будівництві торгівельно-офісного центру з паркінгом та апартаментами в Соломянському районі м. Києва виконано наступні будівельно-монтажні роботи: земляні роботи -100%, підпірна стінка -100%; влаштування: ростверку по оголовкам паль підпірної стіни -100%, пальового поля - 100%, фундаментної монолітної плити -100%, монолітний карскас паркінгу -100%. монолітний каркас наземної частини -20%. Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України замовник має право відмовитися від договору підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Право замовника в будь-який час відмовитися від договору підряду передбачено і ч. 4 ст. 849 ЦК України. Умовою реалізації цього права законодавець визначив виплату підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодування йому збитків, завданих розірванням договору. Таким чином, до розірвання укладених інвестиційних контрактів позивач повинен провести оплата за фактично виконанні відповідачем роботи. Відповідач зазначає, що стаття 231 ГК України визначає коло господарських правовідносин, які зачіпають інтереси держави, де застосовуються саме уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором. Дані санкції можуть бути застосовані за наявності таких двох умов: у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту; наявності одного з виду правопорушень, а саме: - за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Позивачем не надано належних доказів того, що він чи Відповідач є суб'єктами господарювання державного сектору економіки, тому підстав для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами норм ст. 231 ГК України не має.

Представником позивача в судовому засіданні 10.05.2011 заявлено усне клопотання про надання можливості подати заяву про збільшення розміру позовних вимог та заявити вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні з наступних підстав.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1007 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»)

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути повязано з предявленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Оскільки, позивачем в позовній заяві не було предявлено вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, а отже ці вимоги будуть додатковими. Таким чином, оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості позивачу підготувати відповідну письмову заяву призведе до затягування розгляду справи.

В судовому засіданні 10.05.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»(інвестор) було укладено ряд інвестиційних контрактів за № 38-1, № 39-1, № 40-1, № 41-1, № 42-1, № 43-1, № 44-1, № 45-1 (далі контракти).

Відповідно до п. 2.1. контрактів замовник зобовязався своїми силами і засобами, за рахунок коштів інвестора, збудувати і передати інвестору нежиле (офісне) приміщення (надалі обєкт інвестування), що буде знаходитися в будинку за адресою: пров. Індустріальний, 1-а у Соломянському районі м. Києва, а інвестор зобовязався забезпечити відповідне фінансування будівництва зазначеного обєкта інвестування та прийняти його на умовах цих контрактів.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов контрактів не було у визначені строки збудовано та передано у власність позивача обєкт інвестування, що є підставою для розірвання цього договору на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України та повернення сплаченої позивачем вартості обєкта інвестування в розмірі 11231236,00 грн., а також стягнення штрафу в розмірі 2246247,20 грн. та 786186,52 грн. і пені в розмірі 4099401,14 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2.2. контрактів сторонами досягнуто згоди щодо

2.2.1. Інвестор зобовязаний сплатити на рахунок замовника 100 відсотків загальної вартості обєкта інвестування, передбачених протоколом погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року, через установи банків, для інвестування капітального будівництва на умовах цих контрактів та додатків до нього.

2.2.2. Інвестор сплачує грошові кошти у розмірі встановленому сторонами у протоколі погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року, для спорудження об'єкт інвестування, що буде знаходитись в м. Києві по пров. Індустріальний, 1-а, та збудований у майбутньому замовником згідно проекту.

2.2.3. Інвестор може отримати зазначений вище обєкт інвестування лише за умови сплати 100 (ста) відсотків вартості загальної площі цього обєкта інвестування на умовах визначених цими контрактами.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 38-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1506415,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 39-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1007475,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 40-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 2014950,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 41-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1173468,50 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 42-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1757133,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 43-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1066964,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 44-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1632109,50 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 45-1 від 20.12.2007 загальна вартість обєкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1072721,00 грн.

Отже, загальна вартість обєкта інвестування за вказаними контрактами складає 11231236,00 грн.

Зазначеними протоколами погодження договірної ціни встановлені строки проведення оплати вартості обєкта інвестування у два етапи : до 28.12.2007 та до 10.01.2008.

Відповідно до п. 4.1.3. контрактів інвестор зобовязаний після підписання цих контрактів і протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року, сплатити обумовлені сторонами кошти на рахунок замовника через установи банків для спорудження обєкта інвестування, не пізніше 10 січня 2008 року.

Пунктом 4.1.4. контрактів передбачено, що інвестор зобовязаний протягом 10 днів після сплати зазначених у протоколах погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року коштів отримати «довідку про інвестування 100% загальної площі обєкта інвестування».

Наявними в матеріалах справи довідками № 07, № 08, № 09, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14 від 15.01.2008, виданими відповідачем підтверджується той факт, що станом на день складення цих довідок позивач сплатив 100% вартості площі обєкту інвестування, яка складає 1170,53 кв. м., в загальному розмірі 11 231236,00 грн.

Пунктом 4.2.5. контрактів визначено, що замовник зобовязаний надавати інвестору інформацію що стосується питань будівництва обєктів за програмою будівництва замовника.

Позивач листом № 19-12/08 від 19.12.2008 звернувся до відповідач про надання інформації щодо стану будівництва обєкту; надання планового та фактичного графіку будівництва об'єкту; забезпечити доступ нашому представнику на будівельний майданчик для ознайомлення з станом будівництва об'єкту інвестування; створити спільну робочу групу з представників інвесторів та замовника, для забезпечення контролю та інформування Інвесторів про стан будівництва; скликати збори інвесторів та звітувати про хід виконання будівельних робіт.

Відповідач на згаданий лист надав відповідь за № 08 від 15.01.2009 в якій зазначив, що будівництво обєкту в м. Києві по пров. Індустріальному, 1-А здійснюється відповідно до договорів, які укладені між замовником та підрядними організаціями, умовами яких не передбачено обов'язку TOB «НВЦ «ТОР»надавати інвесторам інформацію запитувану позивачем. Також зазначив, що будівельний майданчик з будівництва обєкту є зоною підвищеної небезпеки і тому доступ до нього стороннім особам заборонено.

Відповідно до п. 4.2.6 контрактів замовник зобовязався збудувати і передати у власність інвестора обєкт інвестування не пізніше першого кварталу 2010 року.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01/04-1 від 01.04.2010 виконати свої зобовязання за контактами та передати у власність позивача обєкти інвестування, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що ним виконано частину будівельно-монтажних робіт, оплата вартості яких в силу ст. 849 Цивільного кодексу України має бути при розірванні контрактів проведена позивачем, проте належних доказів в підтвердження виконання обсягу робіт не подано.

Згідно п. 7.1. контрактів вони вступають в силу після їх підписання та з моменту внесення коштів на рахунок замовника і діє до повного виконання цих контрактів всіма сторонами.

Пунктом 6.2. контрактів передбачено, що сторона, яка не може виконати умов контрактів, повинна протягом десяти днів з моменту настання вищевказаних обставин сповістити іншу сторону про їх настання.

Якщо в результаті дії вказаних обставин прострочення у виконанні зобовязань стороною за цими контрактами сягне більш ніж 6 місяців, інша сторона може відмовитись від його виконання повністю або частково, за своїм розсудом.

Згідно вимог частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Пункт 1 статті 188 Господарського кодексу України також визначає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова названого суду від 17.06.2008 № 8/32пд).

Цивільне законодавство базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри»позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Істотним порушенням умов договору яке, згідно з позовними вимогами, свідчить про наявність підстав для розірвання контрактів, є відсутність повністю збудованого обєкту інвестування у встановлені строки. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Судом на підставі наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов інвестиційних контрактів, внаслідок якого позивач позбавлений можливості отримати у власність обєкт інвестування у термін, визначений п. 4.2.6 контрактів, що, в свою чергу, обумовило недосягнення інвестором мети, на яку він розраховував при укладенні контрактів, а відтак, і свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання інвестиційного договору.

Таким чином, позовні вимоги про розірвання інвестиційних контрактів №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 6.2. контрактів визначено, що у випадку відмови сторони від виконання зобовязання внаслідок прострочення виконання зобовязання іншою стороною понад 6 місяців сторони повинні повернути одна одній все отримане за цими контрактами, за цінами що діяли на момент вказаних обставин.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим субєктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Розмір збитків у сумі 11231236,00 грн., заподіяних позивачеві невиконанням відповідачем умов контрактів та факт невиконання ним зобовязань за контрактами підтверджується наявними у справі доказами та встановленими обставинами справи, відповідно до яких, позивачем сплачено 100% вартості загальної площі обєкта інвестування, який станом на день розгляду справи не збудовано.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 11231236,00 грн. суми збитків у розмірі сплаченої вартості обєкту інвестування обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені в загальному розмірі 7131834,86 грн. слід зазначити наступне

Позивач в обґрунтування заявлених штрафних санкцій посилається на ст. 231 Господарського кодексу України, до складу яких входить штраф в розмірі 20% в сумі 2246247,20 грн., штраф в розмірі 7% в сумі 786186,52 грн. та пені в розмірі 0,1% в сумі 4099401,14 коп.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, субєктами господарювання державного сектора економіки є субєкти, що діють на основі лише державної власності, а також субєкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує пятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих субєктів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем належних доказів того, що він належить до субєктів господарювання державного сектора економіки не подано.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про належність позивача до субєктів господарювання державного сектора економіки, у звязку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7131834,86 грн. штрафу та пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей Інвест»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Розірвати інвестиційні контракти за №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»(вул. Анрі Барбюса, 5-В, к. 24, м. Київ, код ЄДРПОУ 13671204) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»(вул. Машинобудівників, 1, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 35153168) 11231236 (одинадцять мільйонів двісті тридцять одну тисячу двісті тридцять шість) грн. 00 коп. збитків, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 12.05.2011.