Рішення № 15226378, 28.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/13028.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро"

простягнення 1847691,93 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Забродська К.А.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" (надалі ТОВ "Євраліс Семенс Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" (надалі ТОВ "Тат-Агро") про стягнення 1847691,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №1027 від 20.04.2010 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобовязання по оплаті поставленого товару не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 1755912.32 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 61456,93 грн. та 3% річних у розмірі 30322,68 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у звязку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 27.04.2011 р.

В судове засідання представник відповідача зявився, подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №3/056-11 за позовом ТОВ "Тат-Агро" до ТОВ "Євраліс Семенс Україна" про визнання недійсним договору, яка розглядається господарським судом Київської області. Вказав, що у наведеній справі оспорюється законність договору поставки №1027 від 20.04.2010 р. на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України через замовчування продавцем відомостей щодо стандартів, технічних регламентів та іншої документації щодо якості товару.

До того ж вказує, що договір підписано не уповноваженою особою ОСОБА_1, в той час як директором товариства є Токар Тетяна Василівна.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечила, надала відповідь ТОВ "Тат-Агро" №1 від 31.12.2010 р. в якій ТОВ "Тат-Агро" в особі керівника Токар Т.В. та головного бухгалтера Милаванової О.М. визнають заборгованість товариства за договором поставки №1027 віл 20.04.2010 р. у розмірі 1 755 912,32 грн.

Представник відповідача, ознайомившись із оригіналом вказаної відповіді, підтвердив відповідність підписів на ній дійсному керівнику ТОВ "Тат-Агро".

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Оцінивши підстави оспорення законності спірного договору та предмет даного спору, у сукупності із наданими сторонами доказами, відсутні підстави вважати існування обставин з якими положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість зупинення провадження у справі №48/130 до вирішення справи господарського суду Київської області №3/056-11.

Представник відповідача вказав, що ТОВ "Тат-Агро" в рахунок погашення заборгованості за спірним договором 26.04.2011 р. сплачено на користь позивача 200 000,00 грн., у звязку із чим просив відкласти розгляд справи.

Доказів, на підтвердження вказаних обставин, відповідачем не надано, а представник позивача заперечує надходження коштів.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою з'ясування питання часткової сплати заборгованості, оголошено перерву до 28.04.2011 р. о 10 год. 10 хв. про що повідомлено представників під розписку.

Суд зобовязав представника відповідача надати засвідчене банком платіжне доручення для огляду.

В судове засідання 28.04.2011 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтвердив, вказав на відсутність надходження коштів від відповідача.

Представник відповідача, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином (розписка від 27.04.2011 р.), в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та подав через канцелярію суду відзив на позов (вхідний №06-21/1617 о 10 год. 15хв.), в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, вказує на те, що поставка за окремими накладними здійснювалася не на підставі спірного договору, а тому заборгованість за такими накладними не може бути включена до заборгованості ТОВ "Тат-Агро" за договором поставки №1027 від 20.04.2010 р.

На момент розгляду справи жодних клопотань чи заяв від відповідача до суду не надходило.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення його представника стосовно суті спору заслухані у попередньому судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Подані представником відповідача до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі (вхідний №06-37/15988, подане 28.04.2011 р. о 10 год. 16 хв.), клопотання про фіксування судового процесу (вхідний 06-37/15987, подане 28.04.2011 р. о 10 год. 16 хв.), клопотання про оголошення повного тексту рішення (вхідний 06-37/15986, подане 28.04.2011 р. о 10 год. 16 хв.) судом не можуть бути розглянуті з огляду на закінчення судового засідання у справі №48/130, за наслідком якого судом прийнято рішення, 28.04.2011 р. о 10 год. 15 хв., що підтверджується протоколом судового засідання.

З наведених обставин, відсутні підстави для сумісного розгляду з первісним позовом зустрічного позову, який надійшов до канцелярії суду 28.04.2011 р. о 10 год. 17 хв., про що судом винесено відповідний процесуальний документ.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 р. між ТОВ "Євраліс Семенс Україна" (постачальник) та ТОВ "Тат-Агро" (покупець) було укладено договір поставки №1027 (надалі "Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобовязується передати у власність покупцеві на умовах FCA с.Білозіря, Черкаська обл. або FCA Велика Димерка, Київська обл. (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.) товари (надалі іменуються "товари") за номенклатурою, та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменується "специфікації"), які є додатками до цього договору, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість в строки та в порядку, передбаченому договором. Вартість товару визначається сторонами як договірна, загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікацій і визначається як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.п. 2.5, 2.6 Договору покупець зобовязаний прийняти товар у строки, визначені у специфікаціях до цього договору. Здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 3 даного договору.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору покупець здійснює попередню оплату, яка розраховується згідно п. 1.2. Оплата здійснюється у строки вказані у додатках до цього контракту. Відвантаження товару постачальником здійснюється за умови виконання п. 3.1 ( за рішенням продавця).

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Специфікаціями №1 від 20.04.2010 р., №2 від 30.04.2010 р., №3 та №4 від 06.05.2010 р. до Договору (надалі "Специфікації") сторонами погоджено найменування, кількість, ціну, суму та строки оплати товарів, що поставлялися позивачем відповідачу за Договором.

На виконання умов Договору та на підставі Специфікацій, у період з 21.04.2010 р. по 07.05.2010 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2405128,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №73_155 від 21.04.2010 р., №182, №182 від 30.04.2010 р., №93_195, №91_198, №91_199, №91_200 від 07.05.2010 р. та товарно-транспортними накладними.

Вказані накладні підписані повноважною особою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем частково було повернуто позивачу отриманий за вказаними видатковими накладними товар на загальну суму 417 810,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) №ВП-0000002 та №ВП-0000003 від 17.05.2010 р., а також частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 231 406,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Претензією №1 від 31.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за Договором у розмірі 1 755 912,32 грн.

Листом (відповідь) №1 від 31.12.2010 р. відповідач повідомив позивача про визнання заборгованості за Договором у сумі 1 755 912,32 грн.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті поставленого товару, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача, а також просить стягнути нарахування за прострочення по її оплаті.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) підтверджується факт поставки позивачем товару за Договором, його прийняття, часткове повернення, часткова оплата відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1755912,32 грн.

Видаткові накладні містять підпис повноважного представника відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання представника відповідача на поставку частини товару (на суму 770406,00грн.) не за Договором, а на підставі окремих правочинів, укладених у спрощеній формі шляхом складання відповідних видаткових накладних, не спростовує висновку суду про наявність грошового зобовязання з огляду на наступне.

По-перше, товар, переданий за видатковою накладною №73_155 від 21.04.2010 р. (насіння кукурудзи) відповідає за асортиментом, кількістю та ціною, товару, поставка якого погоджена специфікацією №1 від 20.04.2010 р., яка є Додатком №1 до Договору.

Товар, переданий за видатковими накладними №182 від 30.04.2010 р. (насіння кукурудзи ЕС Лаймс) (228 480,00 грн. + 485 520,00 грн.) відповідає за асортиментом, кількістю та ціною, товару, поставка якого погоджена специфікацією №2 від 30.04.2010 р., яка є Додатком №2 до Договору.

По-друге, повноважним керівником ТОВ "Тат-Агро" у відповіді №1 від 31.12.2010 р. визнано наявність заборгованості (яка складається в т.ч. з суми наведених накладних) з посиланням на виникнення цієї заборгованості на підставі договору поставки №1027 від 20.04.2010 р.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що вказана поставка відбувалася не згідно умов Договору.

Крім того, суд відзначає хибність твердження відповідача про ненастання строку виконання грошового зобовязання у випадку поставки товару за правочинами, укладеними у спрощеній формі без погоджених строків платежів (хоча в даній справі поставка відбувалася на підставі Договору), оскільки за змістом ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України термін виконання зобовязання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права (ст. 692 Цивільного кодексу України) покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобовязання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постановах Вищого господарського суду України від 22.07.2009 р. у справі №3/379/08, від 12.08.2010 р. у справі №22/225-09-6133 та від 14.12.2010 р. у справі №11/165/10.

Умовами Договору та Специфікацій погоджена частково відстрочка виконання грошового зобовязання, що в іншому випадку (погодження суду з твердженням відповідача про часткову поставку товару не за Договором) могло б привести до збільшення періоду нарахування інфляційних та 3% річних, та як наслідок збільшення обсягу відповідальності відповідача.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується існування заборгованості відповідача у розмірі 1755912,32 грн. за поставлений згідно Договору на підставі специфікацій №№2-4 товар.

Суд відзначає, що товар, поставлений згідно Договору на підставі специфікації №1 на суму 56 406,00 грн. був повністю оплачений відповідачем 20.04.2010 р., що підтверджується матеріалами справи, та не є предмет спору у справі.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами специфікацій №№2 4 погоджено, що товар оплачується з визначеною відстрочкою з кінцевим терміном до 01.10.2010 р. та 01.09.2010 р. відповідно з погодженням такої сплати за допомогою вексельної форми розрахунку. Прості векселі видаються в строк до 3-х календарних днів з дати поставки товару, а векселі містять дати платежу до 01.10.2010 р., 01.09.2010 р. відповідно.

Судом встановлено, що станом на 01.09.2010 р. (в частині товару, поставленого згідно специфікацій №3, 4) та на 01.10.2010 р. (в частині товару, поставленого згідно специфікації №2) грошові кошти відповідачем не сплачені, а тому має місце прострочення виконання грошового зобовязання.

Представники позивача та відповідача вказують, що векселі, які повинні були бути емітовані та передані позивачеві протягом 3-х днів з моменту отримання товару, не видавалися.

При цьому, із доданих до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що відповідач сплатив за насіння кукурудзи, які поставлені згідно Договору 231 406,00 грн., хоча за змістом специфікацій №№1-4 передбачено оплата товару не шляхом видачі векселів лише на суму 56 406,00 грн. Посилання відповідача на оплату насіння кукурудзи не за Договором судом відхиляється, адже не надано доказів передачі насіння кукурудзи на іншій підставі, ніж Договір, а судом встановлено, що кожна партія товару оформлювалася не лише видатковими накладними, а й шляхом внесення додатків до Договору (Специфікацій).

Враховуючи те, що векселі відповідачем не емітовані та не передані позивачу до строку, який погоджено сторонами, як дата платежу за векселем, то видача векселів після наведеної дати з огляду на зміст ст.ст. 33, 77 Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі не є можливою на умовах, які погоджені Специфікаціями, адже дата видачі векселя не може бути пізніше дати платежу по векселю. Обставин, які перешкоджали відповідачу емітувати та передати на користь позивача векселі, відповідачем не наведено.

До того ж, специфікаціями №№2-4 встановлено оплату коштів частинами (специфікація №2: 20% до 30.04.2010 р., 80% до 01.10.2010 р.; специфікації №3 та №4: 10% до 08.05.2010 р., 10% до 01.06.2010 р., 10% до 01.07.2010 р., 70% до 01.09.2010 р.), а за змістом Специфікацій платіж по кожній із специфікацій оформлюється одним простим векселем.

В той же час, згідно ч. 1 ст. 33 Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними. Тобто, за змістом погодженого сторонами строків платежів частинами оплатити таку заборгованість шляхом видачі одного векселя (по кожній специфікації) було неможливим з огляду на наведену норму закону.

Специфікаціями встановлені строки оплати, а судом встановлено, що оплати у встановлені строки у повному обсязі відповідачем не здійснено.

За таких обставин, твердження відповідача про необхідність проведення оплати виключно шляхом видачі векселів та ненастання строку виконання грошового зобовязання є безпідставними.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 3 Договору та встановлені Специфікаціями строки оплати грошове зобовязання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на момент звернення позивача з позовом до суду настало.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 1 755 912,32 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Тат-Агро" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Євраліс Семенс Україна" про стягнення з ТОВ "Тат-Агро" заборгованості у розмірі 1 755 912,32 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні 27.04.2011 р. на оплату коштів у розмірі 200 000,00 грн. судом відхиляється оскільки за змістом ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини підтверджуються належними доказами.

Після оголошеної перерви з метою надання можливості представнику відповідача долучити копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату коштів до матеріалів справи, представник відповідача в судове засідання 28.04.2011 р. не з'явився, через канцелярію суду відповідних доказів не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідачем не надано доказів відповідних оплат на момент винесення рішення.

При цьому суд відзначає, що моментом виконання грошового зобовязання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, а тому у випадку якщо кошти будуть зараховані на рахунок позивача у справі після ухвалення судом рішення, відповідач не позбавлений права звернутися до суду у визначеному ст. 117 Господарського процесуального кодексу України порядку.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 61456,93 грн., нарахованих за прострочення по сплаті заборгованості у розмірі 1755912,32 грн. у період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року, та 3% річних у розмірі 30322,68 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті заборгованості у розмірі 1817369,25 грн. у період з 01.09.2010 р. по 23.03.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 61456,93 грн.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за прострочення по сплаті заборгованості враховуючи:

- погоджені сторонами у Специфікаціях №№2-4 графіки оплат поставленого за Договором товару (за специфікацією №2: у розмірі 142 800,00 грн. до 30.04.2010 р. та у розмірі 571200,00грн. до 01.10.2010 р.; за специфікаціями №3 та №4: у розмірі 164 146,15 грн. до 08.05.2010 р., у розмірі 164 146,15 грн. до 01.06.2010 р., у розмірі 164 146,15 грн. до 01.07.2010р. та у розмірі 1149023,06 грн. до 01.09.2010 р.);

- здійснення відповідачем часткових оплат у період нарахування 3% річних (04.10.2010 р. у розмірі 95 000,00 грн.);

- дні з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, зокрема, у сумі 1 149 023,06 грн. з 02.09.2010 р. та у сумі 571200,00грн. з 02.10.2010 р.;

- визначений позивачем строк нарахування 3% річних: з 01.09.2010 р. по 23.03.2011 р.;

- встановлену судом суму заборгованості відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару (1 755 912,32 грн.), оскільки позивачем неправомірно здійснено нарахування 3% річних від суми заборгованості з урахування індексу інфляції (1817369,25 грн.), що не передбачено чинним законодавством України;

З огляду на викладене, правомірним є нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті заборгованості:

- за 01.09.2010 р. від суми 130 689,26 грн. (1 755 912,32 грн. 571 200,00 грн. 1149023,06 грн. + 95 000,00 грн.);

- за період з 02.09.2010 р. по 01.10.2010 р. від суми 1 279 712,32 грн. (1 755 912,32 грн. 571 200,00 грн. + 95 000,00 грн.);

- за період з 02.10.2010 р. по 23.03.2011 р. від суми 1 755 912,32 грн., з врахуванням сплачених відповідачем 04.10.2010 р. коштів у розмірі 95 000,00 грн., оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та нарахування 3% річних додатково на суму 95000,00 грн. у період з 02.10.2010 р. по 04.10.2010 р.

Таким чином, за перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 28 133,83 грн.

В іншій частині (2 188,85 грн.) заявлених до стягнення 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно з викладених підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Тат-Агро" на користь ТОВ "Євраліс Семенс Україна" заборгованості у розмірі 1 755 912,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 61 456,93 грн. та 3% річних у розмірі 28 133,83 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" (03187, м. Київ, вул.Ак. Глушкова, 12, кв. 5; ідентифікаційний код 33294293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 1-А; ідентифікаційний код 34702946) заборгованість у розмірі 1 755 912 (один мільйон сімсот пятдесят пять тисяч девятсот дванадцять) грн. 32коп., інфляційні втрати у розмірі 61 456 (шістдесят одна тисяча чотириста пятдесят шість) грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 28 133 (двадцять вісім тисяч сто тридцять три)грн. 83коп., державне мито у розмірі 18 455 (вісімнадцять тисяч чотириста пятдесят пять) грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять пять) грн. 72 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 10.05.2011 р.