Рішення № 15226069, 11.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.11 р. Справа № 39/50

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31578034,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 36115872, та

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32321493,

про стягнення 733498,15 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача 1: не зявився,

від відповідача 2: ОСОБА_2 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Зевс”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення 733498,15грн., у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. неустойки, 20148,48 грн. інфляційних витрат, 6585,04 грн. 3% річних та 61158,36 грн. штрафу за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем 1 умов договору поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій, нарахування 3% річних та інфляційних витрат. Також Позивач посилається на договір поруки №б/н від 01.01.2010р., укладений між ним та Відповідачем 2.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, довідку №021/672 від 06.04.2011р., бухгалтерську довідку №09/5-6783 від 06.04.2011р., копії договору поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р. разом із додатком №1 до нього (специфікація); акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.03.2011р.; видаткових накладних №13ВВ005069 від 16.11.2010р., №13ВВ005189 від 21.11.2010р., №13ВВ005457 від 04.12.2010р., №13ВВ005469 від 04.12.2010р., №13ВВ005485 від 05.12.2010р., №13ВВ005778 від 23.12.2010р., №13ВВ005779 від 23.12.2010р., №13ВД033905 від 24.12.2010р., №13ВД033909 від 24.12.2010р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12 ААА №166823 від 17.11.2010р., №166824 від 22.11.2010р., №166825 від 06.12.2010р., №166827 від 06.12.2010р., №166826 від 06.12.2010р., №166829 від 24.12.2010р., №166828 від 24.12.2010р., №166830 від 27.12.2010р.; податкових накладних №5061 від 16.11.2010р., №5181 від 21.11.2010р., №5448 від 04.12.2010р., №5460 від 04.12.2010р., №5476 від 05.12.2010р., №5769 від 23.12.2010р., №5770 від 23.12.2010р., №33090 від 24.12.2010р., №33094 від 24.12.2010р.; товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв серія 01 ААБЗ №414168 від 16.11.2010р., №468600 від 21.11.2010р., №274245 від 04.12.2010р., №097261 від 04.12.2010р., №097282 від 05.12.2010р., №319346 від 23.12.2010р., №319347 від 23.12.2010р., №091323 від 24.12.2010р., №091327 від 24.12.2010р., серії 01 ААБА №238226 від 19.11.2010р., №229928 від 17.01.2011р., серії 01 ААБГ №568665 від 08.02.2011р., №568664 від 08.02.2011р., №568654 від 01.03.2011р., №568653 від 01.03.2011р.; актів бою, нестачі №б/н від 17.11.2010р., №б/н від 22.11.2010р., №б/н від 06.12.2010р., №б/н від 24.12.2010р., №б/н від 27.12.2010р.; розрахунків коригування кількісних та вартісних показників №18118, №18357, №19094, №19095, №19096, №19336, №19341, №19508, 19342, №19343; актів щодо технічної помилки від 04.12.2010р., 05.12.2010р.; повернення від покупця накладні повернення №13ВВ0340 від 22.11.2010р., 33 від 17.01.2011р., №5 від 26.01.2011р., №6 від 26.01.2011р., №13ВВ005457 від 08.02.2011р., №13ВВ005485 від 08.02.2011р., №14 від 01.03.2011р., №13ВВ005069 від 01.03.2011р.; банківських виписок з особового рахунку за 07.12.2010р. та за 14.12.2010р.; договору поруки №б/н від 01.01.2010р.; договору №30/11-09-ПР від 30.11.2009р. разом із додатковою угодою до нього від 23.12.2010р. та довіреністю №1030-10 від 28.12.2010р.; договору доручення №30/11-09-БВЗ від 30.11.2009р. разом із додатковими угодами до нього від 01.03.2010р. та від 23.12.2010р., довіреністю №б/н від 23.12.2010р., а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8939778.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.55 Конституції України, ст.ст.16, 526, 530, 553, 546, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 12, 15, 22, 32-36, 49, 66-67, 82 Господарського процесуального кодексу України.

21.04.2011р. представником Відповідача 2 через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву №74 від 19.04.2011р., за яким останній проти задоволення позовних вимог до нього заперечує, оскільки вважає договір поруки №б/н від 01.01.2010р. неукладеним, а підстави для виконання обовязків поручителя перед Позивачем за Відповідача 1 відсутніми.

У судовому засіданні 22.04.2011р. представником Позивача надано заяву №09/7-402 від 21.04.2011р. про забезпечення позову, якою останній просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, у загальній сумі 741069,15 грн. (у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. неустойки, 20148,48 грн. інфляційних витрат, 6585,04 грн. 3% річних та 61158,36 грн. штрафу за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р, 7335,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що знаходяться на його поточних рахунках №26003060311058 та №26001054801402 у Севастопольській філії ПАТ КБ „Приватбанк”, м.Севастополь, МФО 324935; №26000302119301, №36001301119301, №26006306119301, №26007305119301, №26008304119301, №26009303119301 у Дніпропетровській філії АБ „Південний”, м.Дніпропетровськ, МФО 306458.

Дана заява судом задоволена у повному обсязі, про що 26.04.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Представник Позивача у судовому засіданні 11.05.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду бухгалтерську довідку №09/7-522 від 11.05.2011р., якою підтверджує наявність простроченої заборгованості ТОВ „Гранд Дистрибюшн Крим” за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р.у сумі 611583,60 грн. на теперішній час, копію поштового конверту, надісланого Відповідачу 1 з відміткою поштового відділення, а також пояснення щодо відсутності договірних відносин з останнім окрім тих, що здійснювались на підставі договору №К-29 від 01.01.2010р. та помилкового визначення номеру та дати правочину у наданих суду банківських виписках з особового рахунку.

Представник Відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог Позивача заперечив з підстав, викладених у відзиві №74 від 19.04.2011р.

Представник Відповідача 1 у судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача 1, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців №8939778 та листі головного управління статистики у Дніпропетровській області Державного комітету статистики України №18-11/1249 від 20.04.2011р., суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача та Відповідача 2, дослідив матеріали справи та оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

01.01.2010р. між Приватним підприємством „Зевс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим” укладено договір поставки напоїв №К-29, що є чинним на теперішній час, відповідно до п.9.1 даної угоди.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 2.1 договору Позивач (Постачальник) зобовязується поставляти Відповідачу (Покупцю) напої партіями згідно замовлень останнього, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.2 договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у специфікації (додаток №1) та/чи товарних накладних, які є невідємною частиною даного договору.

За змістом правочину та приймаючи до уваги додаток №1 до нього, сторони погодили поставку алкогольних та слабоалкогольних напоїв під торгівельними марками у відповідності до специфікації Приватного підприємства „Зевс” на адміністративній території Вінницької області.

Згідно з видатковими накладними №13ВВ005069 від 16.11.2010р., №13ВВ005189 від 21.11.2010р., №13ВВ005457 від 04.12.2010р., №13ВВ005469 від 04.12.2010р., №13ВВ005485 від 05.12.2010р., №13ВВ005778 від 23.12.2010р., №13ВВ005779 від 23.12.2010р., №13ВД033905 від 24.12.2010р., №13ВД033909 від 24.12.2010р., податковими та товарно-транспортними накладними, що оформлені під час здійснення наведених господарських операцій, а також з урахуванням коригувальних накладних та накладних на повернення товару, наявними у матеріалах справи, Позивач протягом дії договору фактично передав Відповідачу 1 товар на загальну суму 1387798,87 грн. Останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на обумовленій документації.

Повноваження особи, яка здійснювала приймання товару з боку Покупця підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, представленими Позивачем суду.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні містять посилання на спірний правочин, як на правову підставу здійснення за ними відповідних господарських операцій.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу 1 товару та прийняття його останнім саме в межах договору поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р.

Зазначені обставини у порядку, встановленому статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані.

Отже, з огляду на викладене, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов означеного правочину на суму 1387798,87 грн.

Пунктом 6.4 договору поставки №К-29 від 01.01.2010р. визначено строк оплати за поставлений товар: 100% передплата або протягом 21 календарного дня з дати поставки товару Покупцю, зазначеної у товарній накладній на партію товару.

Передплата це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Оскільки товар фактично переданий, а передплата здійснена не була, то сторони своїми діями погодила здійснення оплати у строк 21 календарний день з дати поставки товару Покупцю, зазначеної у товарній накладній на партію товару.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, Відповідачем 1 в порушення прийнятих на себе за договором поставки зобовязань вартість отриманого товару сплачена частково у сумі 776215,24грн.

З огляду на дане, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на суму 611583,63 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Одночасно, наявність заборгованості у розмірі 611583,60 грн. станом на 09.03.2011р. Відповідачем 1 відображена у акті звірки взаємних розрахунків між учасниками процесу, що доданий до матеріалів справи. За твердженнями Позивача, розбіжність у 0,3 копійки останній вважає не суттєвою та погоджується з сумою основного боргу саме у розмірі 611583,60 грн.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Крім того, відсутність платежів з боку Відповідача 1 підтверджується довідкою ПАТ „КБ „Український фінансовий світ” №021/672 від 06.04.2011р. та бухгалтерською довідкою Позивача №09/5-6783 від 06.04.2011р.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 611583,60 грн. підлягають задоволенню.

За приписами п.10.4 договору, у разі несвоєчасної оплати товару Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.5 договору, у разі затримання оплати товару на строк більше шістдесяти календарних днів від строку, встановленого цим договором, Покупець зобовязується додатково до суми боргу та пені сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми боргу.

Прострочення Відповідачем 1 грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 34022,67 грн. пені, 61158,36 грн. штрафу, 20148,48 грн. інфляційної індексації та 6585,04 грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, з огляду на наявність прострочення оплат за зазначеним правочином на строк більш ніж 60 календарних днів, відсутність порушень норм права при їх нарахуванні, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

01.01.2010р. між Позивачем та Відповідачем 2 був підписаний договір поруки, за умовами якого Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Відповідачем 1 його зобовязань з оплати товару за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р., з урахуванням змін та доповнень (додатків).

Відповідно до п.2.1 договору поруки, під основним договором в цьому правочині сторони розуміють договір поставки №К-29 від 01.01.2010р., укладений між Позивачем та Відповідачем 1.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України, слід зауважити на відсутності необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

За висновками суду, договір поруки від 01.01.2010р. між Позивачем та Відповідачем 2, як будь-який правочин поруки, обовязково має містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обовязкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 цього правочину визначено: Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Боржником (Відповідачем 1) його зобовязань з оплати товару за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р. При цьому, розміру цієї частини договір поруки не містить, тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.

З урахуванням викладеного, договір поруки від 01.01.2010р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, договір поруки від 01.01.2010р. є неукладеним.

Обґрунтовуючи позов в частині вимог до Відповідача 2, Позивач посилається на наявність в нього обовязку як поручителя виконати зобовязання Відповідача 1 за договором поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р.

Проте, як вказувалось вище, внаслідок неузгодження сторонами істотних умов договору поруки від 01.01.2010р., відсутні договірні відносини, на підставі яких виникли відповідні права та обовязки сторін.

Інших доказів наявності обовязку Відповідача 2 сплатити Позивачу грошові кошти в сумі 733498,15 грн. до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача суми боргу у розмірі 733498,15 грн., заявлені на підставі договору від 01.01.2010р., є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення 733498,15грн., у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. неустойки, 20148,48 грн. інфляційних витрат, 6585,04 грн. 3% річних та 61158,36 грн. штрафу за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим” (49000, м.Дніпропетровськ, Ленінський район, пр.Калініна, 68, ЄДРПОУ 36115872, р/р26000302119301 у ФАБ „Південний”, м.Дніпропетровськ, МФО 306458) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) 733498,15грн., у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. пені, 61158,36 грн. штрафу, 20148,48 грн. інфляційних витрат та 6585,04 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим” (49000, м.Дніпропетровськ, Ленінський район, пр.Калініна, 68, ЄДРПОУ 36115872, р/р26000302119301 у ФАБ „Південний”, м.Дніпропетровськ, МФО 306458) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 7335,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми боргу у розмірі 733498,15 грн. відмовити повністю.

6.У судовому засіданні 11.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31578034,

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 36115872, та

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32321493,

про стягнення 733498,15 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача 1: не зявився,

від відповідача 2: ОСОБА_2 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Зевс”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення 733498,15грн., у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. неустойки, 20148,48 грн. інфляційних витрат, 6585,04 грн. 3% річних та 61158,36 грн. штрафу за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем 1 умов договору поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій, нарахування 3% річних та інфляційних витрат. Також Позивач посилається на договір поруки №б/н від 01.01.2010р., укладений між ним та Відповідачем 2.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, довідку №021/672 від 06.04.2011р., бухгалтерську довідку №09/5-6783 від 06.04.2011р., копії договору поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р. разом із додатком №1 до нього (специфікація); акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.03.2011р.; видаткових накладних №13ВВ005069 від 16.11.2010р., №13ВВ005189 від 21.11.2010р., №13ВВ005457 від 04.12.2010р., №13ВВ005469 від 04.12.2010р., №13ВВ005485 від 05.12.2010р., №13ВВ005778 від 23.12.2010р., №13ВВ005779 від 23.12.2010р., №13ВД033905 від 24.12.2010р., №13ВД033909 від 24.12.2010р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12 ААА №166823 від 17.11.2010р., №166824 від 22.11.2010р., №166825 від 06.12.2010р., №166827 від 06.12.2010р., №166826 від 06.12.2010р., №166829 від 24.12.2010р., №166828 від 24.12.2010р., №166830 від 27.12.2010р.; податкових накладних №5061 від 16.11.2010р., №5181 від 21.11.2010р., №5448 від 04.12.2010р., №5460 від 04.12.2010р., №5476 від 05.12.2010р., №5769 від 23.12.2010р., №5770 від 23.12.2010р., №33090 від 24.12.2010р., №33094 від 24.12.2010р.; товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв серія 01 ААБЗ №414168 від 16.11.2010р., №468600 від 21.11.2010р., №274245 від 04.12.2010р., №097261 від 04.12.2010р., №097282 від 05.12.2010р., №319346 від 23.12.2010р., №319347 від 23.12.2010р., №091323 від 24.12.2010р., №091327 від 24.12.2010р., серії 01 ААБА №238226 від 19.11.2010р., №229928 від 17.01.2011р., серії 01 ААБГ №568665 від 08.02.2011р., №568664 від 08.02.2011р., №568654 від 01.03.2011р., №568653 від 01.03.2011р.; актів бою, нестачі №б/н від 17.11.2010р., №б/н від 22.11.2010р., №б/н від 06.12.2010р., №б/н від 24.12.2010р., №б/н від 27.12.2010р.; розрахунків коригування кількісних та вартісних показників №18118, №18357, №19094, №19095, №19096, №19336, №19341, №19508, 19342, №19343; актів щодо технічної помилки від 04.12.2010р., 05.12.2010р.; повернення від покупця накладні повернення №13ВВ0340 від 22.11.2010р., 33 від 17.01.2011р., №5 від 26.01.2011р., №6 від 26.01.2011р., №13ВВ005457 від 08.02.2011р., №13ВВ005485 від 08.02.2011р., №14 від 01.03.2011р., №13ВВ005069 від 01.03.2011р.; банківських виписок з особового рахунку за 07.12.2010р. та за 14.12.2010р.; договору поруки №б/н від 01.01.2010р.; договору №30/11-09-ПР від 30.11.2009р. разом із додатковою угодою до нього від 23.12.2010р. та довіреністю №1030-10 від 28.12.2010р.; договору доручення №30/11-09-БВЗ від 30.11.2009р. разом із додатковими угодами до нього від 01.03.2010р. та від 23.12.2010р., довіреністю №б/н від 23.12.2010р., а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8939778.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.55 Конституції України, ст.ст.16, 526, 530, 553, 546, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 12, 15, 22, 32-36, 49, 66-67, 82 Господарського процесуального кодексу України.

21.04.2011р. представником Відповідача 2 через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив на позовну заяву №74 від 19.04.2011р., за яким останній проти задоволення позовних вимог до нього заперечує, оскільки вважає договір поруки №б/н від 01.01.2010р. неукладеним, а підстави для виконання обовязків поручителя перед Позивачем за Відповідача 1 відсутніми.

У судовому засіданні 22.04.2011р. представником Позивача надано заяву №09/7-402 від 21.04.2011р. про забезпечення позову, якою останній просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, у загальній сумі 741069,15 грн. (у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. неустойки, 20148,48 грн. інфляційних витрат, 6585,04 грн. 3% річних та 61158,36 грн. штрафу за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р, 7335,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що знаходяться на його поточних рахунках №26003060311058 та №26001054801402 у Севастопольській філії ПАТ КБ „Приватбанк”, м.Севастополь, МФО 324935; №26000302119301, №36001301119301, №26006306119301, №26007305119301, №26008304119301, №26009303119301 у Дніпропетровській філії АБ „Південний”, м.Дніпропетровськ, МФО 306458.

Дана заява судом задоволена у повному обсязі, про що 26.04.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Представник Позивача у судовому засіданні 11.05.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду бухгалтерську довідку №09/7-522 від 11.05.2011р., якою підтверджує наявність простроченої заборгованості ТОВ „Гранд Дистрибюшн Крим” за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р.у сумі 611583,60 грн. на теперішній час, копію поштового конверту, надісланого Відповідачу 1 з відміткою поштового відділення, а також пояснення щодо відсутності договірних відносин з останнім окрім тих, що здійснювались на підставі договору №К-29 від 01.01.2010р. та помилкового визначення номеру та дати правочину у наданих суду банківських виписках з особового рахунку.

Представник Відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог Позивача заперечив з підстав, викладених у відзиві №74 від 19.04.2011р.

Представник Відповідача 1 у судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача 1, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців №8939778 та листі головного управління статистики у Дніпропетровській області Державного комітету статистики України №18-11/1249 від 20.04.2011р., суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача та Відповідача 2, дослідив матеріали справи та оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

01.01.2010р. між Приватним підприємством „Зевс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим” укладено договір поставки напоїв №К-29, що є чинним на теперішній час, відповідно до п.9.1 даної угоди.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 2.1 договору Позивач (Постачальник) зобовязується поставляти Відповідачу (Покупцю) напої партіями згідно замовлень останнього, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.2 договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються у специфікації (додаток №1) та/чи товарних накладних, які є невідємною частиною даного договору.

За змістом правочину та приймаючи до уваги додаток №1 до нього, сторони погодили поставку алкогольних та слабоалкогольних напоїв під торгівельними марками у відповідності до специфікації Приватного підприємства „Зевс” на адміністративній території Вінницької області.

Згідно з видатковими накладними №13ВВ005069 від 16.11.2010р., №13ВВ005189 від 21.11.2010р., №13ВВ005457 від 04.12.2010р., №13ВВ005469 від 04.12.2010р., №13ВВ005485 від 05.12.2010р., №13ВВ005778 від 23.12.2010р., №13ВВ005779 від 23.12.2010р., №13ВД033905 від 24.12.2010р., №13ВД033909 від 24.12.2010р., податковими та товарно-транспортними накладними, що оформлені під час здійснення наведених господарських операцій, а також з урахуванням коригувальних накладних та накладних на повернення товару, наявними у матеріалах справи, Позивач протягом дії договору фактично передав Відповідачу 1 товар на загальну суму 1387798,87 грн. Останнім його прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на обумовленій документації.

Повноваження особи, яка здійснювала приймання товару з боку Покупця підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, представленими Позивачем суду.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні містять посилання на спірний правочин, як на правову підставу здійснення за ними відповідних господарських операцій.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу 1 товару та прийняття його останнім саме в межах договору поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р.

Зазначені обставини у порядку, встановленому статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані.

Отже, з огляду на викладене, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов означеного правочину на суму 1387798,87 грн.

Пунктом 6.4 договору поставки №К-29 від 01.01.2010р. визначено строк оплати за поставлений товар: 100% передплата або протягом 21 календарного дня з дати поставки товару Покупцю, зазначеної у товарній накладній на партію товару.

Передплата це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Оскільки товар фактично переданий, а передплата здійснена не була, то сторони своїми діями погодила здійснення оплати у строк 21 календарний день з дати поставки товару Покупцю, зазначеної у товарній накладній на партію товару.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, Відповідачем 1 в порушення прийнятих на себе за договором поставки зобовязань вартість отриманого товару сплачена частково у сумі 776215,24грн.

З огляду на дане, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на суму 611583,63 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Одночасно, наявність заборгованості у розмірі 611583,60 грн. станом на 09.03.2011р. Відповідачем 1 відображена у акті звірки взаємних розрахунків між учасниками процесу, що доданий до матеріалів справи. За твердженнями Позивача, розбіжність у 0,3 копійки останній вважає не суттєвою та погоджується з сумою основного боргу саме у розмірі 611583,60 грн.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Крім того, відсутність платежів з боку Відповідача 1 підтверджується довідкою ПАТ „КБ „Український фінансовий світ” №021/672 від 06.04.2011р. та бухгалтерською довідкою Позивача №09/5-6783 від 06.04.2011р.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 611583,60 грн. підлягають задоволенню.

За приписами п.10.4 договору, у разі несвоєчасної оплати товару Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.5 договору, у разі затримання оплати товару на строк більше шістдесяти календарних днів від строку, встановленого цим договором, Покупець зобовязується додатково до суми боргу та пені сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми боргу.

Прострочення Відповідачем 1 грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 34022,67 грн. пені, 61158,36 грн. штрафу, 20148,48 грн. інфляційної індексації та 6585,04 грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, з огляду на наявність прострочення оплат за зазначеним правочином на строк більш ніж 60 календарних днів, відсутність порушень норм права при їх нарахуванні, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

01.01.2010р. між Позивачем та Відповідачем 2 був підписаний договір поруки, за умовами якого Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Відповідачем 1 його зобовязань з оплати товару за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р., з урахуванням змін та доповнень (додатків).

Відповідно до п.2.1 договору поруки, під основним договором в цьому правочині сторони розуміють договір поставки №К-29 від 01.01.2010р., укладений між Позивачем та Відповідачем 1.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України, слід зауважити на відсутності необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

За висновками суду, договір поруки від 01.01.2010р. між Позивачем та Відповідачем 2, як будь-який правочин поруки, обовязково має містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обовязкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 цього правочину визначено: Відповідач 2 частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Боржником (Відповідачем 1) його зобовязань з оплати товару за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р. При цьому, розміру цієї частини договір поруки не містить, тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.

З урахуванням викладеного, договір поруки від 01.01.2010р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, договір поруки від 01.01.2010р. є неукладеним.

Обґрунтовуючи позов в частині вимог до Відповідача 2, Позивач посилається на наявність в нього обовязку як поручителя виконати зобовязання Відповідача 1 за договором поставки напоїв №К-29 від 01.01.2010р.

Проте, як вказувалось вище, внаслідок неузгодження сторонами істотних умов договору поруки від 01.01.2010р., відсутні договірні відносини, на підставі яких виникли відповідні права та обовязки сторін.

Інших доказів наявності обовязку Відповідача 2 сплатити Позивачу грошові кошти в сумі 733498,15 грн. до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача суми боргу у розмірі 733498,15 грн., заявлені на підставі договору від 01.01.2010р., є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим”, м.Дніпропетровськ, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення 733498,15грн., у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. неустойки, 20148,48 грн. інфляційних витрат, 6585,04 грн. 3% річних та 61158,36 грн. штрафу за договором поставки №К-29 від 01.01.2010р. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим” (49000, м.Дніпропетровськ, Ленінський район, пр.Калініна, 68, ЄДРПОУ 36115872, р/р26000302119301 у ФАБ „Південний”, м.Дніпропетровськ, МФО 306458) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) 733498,15грн., у тому числі 611583,60 грн. основного боргу, 34022,67 грн. пені, 61158,36 грн. штрафу, 20148,48 грн. інфляційних витрат та 6585,04 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибюшн Крим” (49000, м.Дніпропетровськ, Ленінський район, пр.Калініна, 68, ЄДРПОУ 36115872, р/р26000302119301 у ФАБ „Південний”, м.Дніпропетровськ, МФО 306458) на користь Приватного підприємства „Зевс” (83102, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 73, ЄДРПОУ 31578034, р/р26008001000013 у ПАТ „Комерційний Банк „Український фінансовий світ”, МФО 377777) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 7335,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми боргу у розмірі 733498,15 грн. відмовити повністю.

6.У судовому засіданні 11.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.