Рішення № 15225881, 13.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.11 р. Справа № 41/40пн

Господарський суд Донецької області у складі суддіГончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Содєйствіє”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Скарбниця № 1”, м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Донецька міська рада, м. Донецьк

про визнання за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради права власності на нежитлове приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 26.04.2011р.

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Содєйствіє”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скарбниця № 1”, м. Донецьк про визнання за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради права власності на нежитлове приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 18 квітня 2011р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Донецьку міську раду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нерухоме майно, надане в оренду відповідачу та розташоване на земельній ділянці, що знаходиться в розпорядженні міської ради, було самочинно перебудовано попереднім орендарем приміщення шляхом улаштування двох ізольованих виходів. Позивачем зазначено, що жодних претензій з боку третіх осіб не надходило, проведені будівельні роботи здійснено відповідно до вимог державних будівельних норм, не вплинуло на режим використання земельної ділянки, на якій розташовано спірний обєкт, та не вплинуло на законні права та інтереси територіальної громади міста, від імені якої діє Донецька міська рада та її виконавчий комітет.

Позивачем додатково пояснено суду, що будівля літ. А-5 житлового будинку АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Донецька в особі Донецької міської ради; згідно інвентарної справи, технічного паспорту спірне приміщення позначене як магазин.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог не заперечив, та пояснив, що спірне приміщення знаходиться на балансі позивача, відповідач є його орендарем, спірне приміщення є магазином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва про право власності від 23.03.1999 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 30.03.1993 року № 17/1, житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, належить територіальній громаді м.Донецька в особі міської ради.

Згідно акту приймання-передачі житлових будинків КП ЖЕО Кіровського району від 01.04.2002 року, КП ЖЕО Кіровського району було передано, а ТОВ фірма „Содєйствіє” прийнято, зокрема, житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням Донецької міської ради від 26.05.2006 року № 2/21 було визначено виконавцем послуг з управління житловим фондом територіальної громади м. Донецька в Кіровському районі, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Содєйствіє”.

Розпорядженням Донецького міського голови від 16.01.2007 року № 22 „Про реалізацію рішення міської ради від 26.05.2006 року № 2/21 „Про визначення виконавця послуг з управління житловим фондом територіальної громади в Кіровському районі м.Донецька” передано в управління товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „Содєйствіє” житловий фонд у складі 960 будинків, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, згідно дислокації (додаток № 2).

На теперішній час, згідно розпорядження Донецького міського голови від 16.01.2007 року № 22 приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на балансі позивача.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Содєйствіє”, є повноважною особою щодо здійснення відповідних дій з реалізації прав власника комунального майна.

Згідно інвентаризаційної справи № 6/9216 та технічного паспорту, складеного станом на 18.03.1999 року, спірне приміщення, розташоване в цокольному поверсі у житловому будинку АДРЕСА_1, визначене як магазин.

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення по АДРЕСА_1, надавалось в оренду ТОВ ТПФ „Рутченково”, а згодом СПД ОСОБА_2 як приміщення магазину.

26.04.2007 року відповідачу видано ордер № 1397, з якого вбачається надання ТОВ „Скарбниця № 1” строком на 3 роки, на підставі розпорядження міського голови № 392 від 23.04.2007 року, приміщення по АДРЕСА_1 площею 72,2 кв.м. для розміщення продовольчого магазину.

01.05.2007 року між ТОВ фірма „Содєйствіє” (орендодавцем) та ТОВ „Скарбниця №1” було укладено договір № 42 оренди нерухомого майна (будинків, приміщень, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Донецька, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі розпорядження Донецького голови від 23.04.2007 року № 392 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі, площею 72,2 кв.м., для розміщення продовольчого магазину.

10.03.2011 року відповідачу видано ордер № 326, з якого вбачається надання ТОВ „Скарбниця № 1” строком на 2 роки, на підставі розпорядження міського голови № 197 від 04.03.2011 року, зокрема, приміщення по АДРЕСА_1 площею 67,8 кв.м. для здійснення торгівлі продовольчими товарами.

Згідно додаткової угоди № 3 до договору оренди № 42 від 01.05.2007 року оренди нерухомого майна (будинків, приміщень, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Донецька, строк дії вказаного договору продовжено до 10.03.2013 року.

Судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, на цокольному поверсі пятиповерхового житлового будинку, утворилось внаслідок переобладнання квартири в приміщення магазину.

В подальшому, орендарем наведеного приміщення, було проведено будівельні роботи з улаштування в спірному приміщенні двох ізольованих виходів в капітальних стінах, внаслідок чого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 утворилось нежитлове приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Донецьке Бюро технічної інвентаризації” станом на 24.03.2010р. складено технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності територіальній громаді в особі Донецької міської ради, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики реконструйованого нежитлового приміщення площею 67,8 кв.м., розташованого на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5.

Наведений технічний паспорт містить відмітку про самовільну зміну цільового призначення кв. 63 під нежитлове приміщення № 88 з переплануванням та улаштуванням двох ізольованих входів в капітальних стінах.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради права власності на нежитлове приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, є територіальна громада м.Донецька в особі Донецької міської ради.

Оскільки роботи з переобладнання нерухомого майна, внаслідок яких утворено нежитлове приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, були проведені без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйовані обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, територіальна громада м. Донецька в особі Донецької міської ради є особою, яка здійснює повноваження власника земельної ділянки, на якій розташовано спірний обєкт нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2010 року експертом ПФ„Научпроект” ОСОБА_3 проведено обстеження щодо відповідності нормам ДБН обємно-планувальних та конструктивних рішень переобладнаної квартири № 63, загальною площею 67,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для її експлуатації в якості магазину або в якості житлової квартири, а також щодо проценту готовності цього обєкта для його подальшої експлуатації.

Згідно експертного висновку № 10/78, складеного за результатами проведення наведеного обстеження, обємно-планувальні та конструктивні рішення переобладнаної квартири № 63, загальною площею 67,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідають нормам ДБН для експлуатації її в якості магазину, приміщення має два окремим виходу на вулицю, загальний технічний стан конструкцій задовільний. Експертом встановлено, що наведене приміщення не може експлуатуватись в якості житлової квартири. Досліджуване приміщення площею 67,8 кв.м. (переобладнана квартира № 63 в житловому будинку АДРЕСА_1), має 100% ступінь готовності та є придатним для його подальшої експлуатації в якості магазину.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з свідоцтва № 279 від 12.06.2007 року, експерту ОСОБА_3 рішенням експертно-кваліфікаційної комісії від 10.06.2004 року присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових будівельно-технічних експертиз за спеціалізаціями 10.6 “Дослідження обєктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій і відповідних документів”, 10.7 “Поділ земель та визначення порядку користування земельними ділянками”, 10.10. “Визначення оціночної вартості обєктів будівництва та споруд”, 10.14 „Оцінка земельних ділянок”.

З огляду на таке, суд приймає до уваги вказаний вище висновок по-перше, як доказ того, що спірне нерухоме майно є нежитловим приміщенням, по-друге, як доказ дотримання будівельних норм і правил, санітарно-гігієнічних та протипожежних умов при реконструкції спірного обєкту нерухомого майна.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування обєкту нерухомого майна нежитлового приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Тобто, на цей час територіальна громада м. Донецька є власником вбудованого нежитлового приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1. Право власності не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю обєктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним обєктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 32, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Содєйствіє” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скарбниця № 1” про визнання за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради права власності на нежитлове приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 задовольнити.

Визнати за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ЄДРПОУ 26502957) право власності на нежитлове приміщення з двома виходами, загальною площею 67,8 кв.м., що розташовано на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.

Суддя Гончаров С.А.

В судовому засіданні 05.05.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Рішення підписане 06.05.2011р