Постанова № 15222692, 05.05.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/557/11

12:30

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Самокішин М.І.;

з участю:

представника позивача Корнієнко В.М.;

представника відповідача Чмоли І.І., Глівінської Ж.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернівецька пересувна механізована колона 76" доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці №0005670153/0 від 08 листопада 2010 року, №0005680153/0 від 08 листопада 2010 року, №0005690153/0 від 08 листопада 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці 08 листопада 2010 року на підставі акту перевірки від 29 жовтня 2010 року №3603/15-3/01037595 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005670153/0, №0005680153/0, №0005690153/0, якими до відкритого акціонерного товариства “Чернівецька пересувна механізована колона №76”застосовані штрафні (фінансові) санкції, з податку за землю.

Позивач вважає, що акт перевірки є незаконним, необґрунтованим, а отже вищевказані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними, як такі, що суперечать Конституції України та чинному законодавству України, порушують права товариства з наступних підстав.

Листом №505 від 03 листопада 2010 року позивач просив відповідача зарахувати помилково сплачені суми податку за землю, як проплату за жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, як помилково перераховані платіжними дорученням №105 від 28 вересня 2010 року.

Листом №27524/19-015 від 08 листопада 2010 року відповідачем було повідомлено, що проплати які здійснювались позивачем у вересні були скеровані на погашення податкового боргу на підставі п.п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21 грудня 2000 року, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Дане твердження є помилковим та повністю спростовується судовою практикою, якою визнається неправомірна позиція податкового органу, який самовільно змінив призначення платежу і застосував пункт 7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ під час сплати податкових зобовязань платником податку.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення вважаючи твердження позивача хибним та безпідставним виходячи з наступного.

Позивач подавши розрахунки плати за землю за 2008 рік, за 2009 рік та 2010 рік узгодив суми податкових зобовязань, але порушив строки сплати узгоджених зобовязань.

Платіжним дорученням від 28 вересня 2010 року №105 позивач перерахував до місцевого бюджету 56000,00 грн. та зазначив в графі призначення платежу земельний податок з юридичних осіб, без ПДВ. Державна податкова інспекція у м. Чернівці у відповідності до п.п. 7.7 ст.7 Закону України №2181-ІІІ спрямувала перераховані кошти на погашення податкових зобовязань у порядку календарної черговості, актом невиїзної перевірки визначила суми штрафів та у звязку із неявкою представника позивача в ДПІ у м. Чернівці для ознайомлення з матеріалами перевірки, надіслала його листом від 29.10.2010 року №26889/15-309 на адресу платника.

Отримавши акт перевірки та зрозумівши наслідки такої перевірки позивач надіслав на адресу ДПІ у м. Чернівці лист від 03.11.2010 року №505, в якому просив зарахувати суми земельного податку, як помилково перерахованих в вересні 2010 року, як проплату за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року та січень 2011 року. Тобто, таким чином субєкт господарювання намагався уникнути нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобовязань за минулі податкові періоди. На, що ДПІ у м. Чернівці надала відповідь листом від 08.11.2010 №27524/19-015, яким повідомила ВАТ “ПМК №76”, що виконання прохання зазначеного в листі від 03.11.2010 року №505 є неможливим.

Державна податкова інспекція у м. Чернівці вважає, що при прийняті рішення керувалась виключно вимогами Законів України “Про плату за землю”№2535-ХІІ від 03.07.1992 року, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували у задоволенні позову з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до відомостей облікової картки платника податків у грудні 2008 року за позивачем виникла заборгованість в сумі 50455,49 грн. відповідно до рішення Господарського апеляційного суду № 001148151 від 02.12.2008 року (а.с.152).

28 вересня 2010 року позивачем здійснено проплату в сумі 56000,00 грн. згідно платіжного доручення №105 від 28 вересня 2010 року, вказавши призначення платежу, як земельний податок з юридичних осіб, без ПДВ (а.с. 47).

Згідно відомостей облікової картки платника податків, із сплаченої суми 56000,00 грн. податковим органом було зараховано в рахунок погашення податкового боргу 52772,18 грн.(а.с.162 на звороті).

29 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівці було складено акт №3603/15-3/01037595 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету відкритим акціонерним товариством “Чернівецька пересувна механізована колона №76”. За результатами якого були встановлені порушення: за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків передбачених п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) та ст.17 Закону України “Про плату за землю”№378/96-ВР від 19.09.1996 року (із змінами та доповненнями) (а.с. 39-45).

03 листопада 2010 року позивач надіслав на адресу відповідача лист №505, в кому зазначив, що 28 вересня 2010 року платіжним дорученням №105 було помилково перераховано 56000,00 грн. по земельному податку з юридичних осіб. Та просили зарахувати вказану суму, як проплату за жовтень 2010 року в сумі 16952,00 грн. по строку до 30.11.2010 року; за листопад 16952,00 грн. по строку 30.12.2010 року; за грудень 16952,00 грн. по строку 30.01.2011 року та проплату за січень 2011 року в сумі 5144,00 грн. (а.с. 46).

08 листопада 2010 року Державна податкова інспекція у м. Чернівці на адресу позивача направила лист №2752419-015, в якому повідомила, що згідно пункту 7.7 Закону України №2181-ІІІ, податкові зобовязання погашаються в календарній черговості по даті виникнення боргу, тому виконання вищезазначеного листа неможливе (а.с. 48).

08 листопада 2010 року на підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005670153/0, яким визначено суму штрафу з плати за землю 1695,11 грн., №0005680153/0, яким визначено суму штрафу з плати за землю 43080,97 грн., №0005690153/0, яким визначено суму штрафу з плати за землю 53392,76 грн. (а.с. 89 на звороті).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно преамбули Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992 року (ділі Закон №2535), який (діяв під час спірних правовідносин) - цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Згідно ст.14 Закону №2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст.15 Закону №2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон №2181), який (діяв під час спірних правовідносин) - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 7.7 ст.7 Закону №2181 визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Аналізуючи встановлені обставини справи, та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідач спрямовуючи кошти перераховані згідно платіжного доручення №105 в рахунок погашення податкового боргу діяв в порядку і в спосіб визначений п.п.7.7 ст.7 Закону №2181.

В ході судового розгляду сторонами не заперечувався факт достовірності інформації в обліковій картці платника податків, щодо наявності податкового боргу, узгодженого відповідно до рішення апеляційного Господарського суду.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Посилання позивача на те, що податковий орган діяв неправомірно спрямувавши кошти в рахунок погашення податкового боргу в той час коли позивачем надсилався лист №505, в якому останній просив зарахувати помилково сплачені суми податку за землю, як проплату за інший період - є необґрунтованими, оскільки такі дії податкового органу цілком відповідають вимогам ст.15 Закону №2535. За відсутності факту надмірно сплаченого податку, у податкового органу не було правових підстав задовольняти заяву (лист №505) позивача і зараховувати кошти перераховані згідно платіжного доручення №105 в рахунок інших платежів з урахуванням того, що в цьому платіжному дорученні №105 наявна інформація про призначення платежу «зем.под. з юрид. осіб, без ПДВ», однак при цьому відсутні відомості про призначення платежу - «періоду за який сплачується податок».

Ототожнення правовідносин позивачем з посиланням на інформаційні листи і судову практику, якою визнається неправомірною діяльність податкового органу в разі зміни призначення платежу з власної ініціативи є помилковим, оскільки в даному випадку податковим органом фактично не змінювалось призначення платежу, і відповідно вказані кошти при перерахунку могли зарахуватись не інакше як для погашення податкового боргу за відсутності конкретних відомостей про призначення платежу.

Враховуючи вказані вище обставини суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно в межах і в спосіб передбачений законодавством визначено позивачу Актом №3603/15-3/01037595 (а.с.39-45) порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, та визначено штраф за такі порушення з дотриманням вимог ст.17 Закону №2181.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень.

Оскільки рішення ухвалене на користь сторони суб'єкта владних повноважень, судові витрати позивача (державне мито в розмірі 3,40 грн.) не підлягають відшкодуванню. Витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз під час розгляду справи -відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 70-72 76, 79, 86, 94, 158-163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 11 травня 2011 року.

Суддя О.В. Боднарюк