Постанова № 15219667, 28.04.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р.

10 год.14 хв.Справа № 2-а-7435/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представників позивача Головатенко К.К., Школа В.П., представників відповідача Старюченко І.С., Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний консервний завод дитячого харчування"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

ТОВ "Південний консервний завод дитячого харчування" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 09.12.10 № 0004562301/0, яким товариству згідно з пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1718596 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 859298 грн.,

- від 09.12.10 № 0004572301/0, яким товариству згідно з пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.3.2. пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані штрафні санкцій по податку на прибуток в сумі 209856,22 грн.

Позивач вважає хибними висновки податкової інспекції про завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу винагороди, яка передбачена дистриб'юторським договором, укладеним з ТОВ "Асоціація дитячого харчування". Ці витрати на виплату винагороди підтверджуються документально, розмір винагородами сторонами був встановлений від 5 до 30 відсотків від обсягів придбаної у товариства продукції. Ці дистрибюторські послуги були необхідні, оскільки завод не має відокремлених структурних підрозділів, фінансових можливостей для організації збуту своєї продукції, відповідних господарських зв'язків тощо.

Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.

ДПІ у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що факти порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання мали місце, рішення про застосування штрафних санкцій відповідають вимогам чинного законодавства.

Представники ДПІ прибули в судове засідання, просять відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору, були прийняті на підставі висновків акту від 02.11.2010 №4616/23-5/31760036 планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Південний консервний завод дитячого харчування" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 по 31.03.10. Фахівцями було виявлені порушення п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.3.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7, пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009 рік на суму 3095092,47 грн., занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 кв. 2010 року на суму 889244,28 грн.; несвоєчасно нарахований податок на прибуток в розмірі 419712,27 грн.; порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податку на суму всього у сумі 1718596 грн.

На думку ДПІ, заводом завищено валові витрати на суму 2086047 грн. 95 коп. внаслідок неправомірного включення до валових витрат позивача суми винагород 8779,2тис. грн. на підставі актів виконаних робіт за 2009 р. (7164 тис. грн.) - 1 кв. 2010 р. (1615,2 тис. грн.), складених відповідно до дистриб'юторського договору №1/5 від 05.01.2009 року, укладеного ТОВ "Південний консервний завод дитячого харчування" з ТОВ "Асоціація дитячого харчування". Відповідно до умов договору, ТОВ "Асоціація дитячого харчування" приймає на себе право продажу товарів, які виробляє ТОВ "Південний консервний завод дитячого харчування", це фруктові, овочеві, мясні пюре, соки, сухі каші молочні та без молочні для дитячого харчування під знаком для товарів і послуг "Карапуз". Договором передбачено дистрибюторську винагороду від 5 до 30 відсотків від обсягів проданих товарів, винагорода виплачується щомісячно на підставі акту прийому-здачі послуг. Дослідженням актів виконаних робіт по дистрибюторським послугам було встановлено, що акти виконаних робіт оформлені з порушенням встановленого порядку щодо складання первинних документів, тому що не містять вичерпної інформації щодо наданих послуг, а саме: відсутній конкретний перелік виконаних робіт, не наведена інформація про регіон, в якому працював дистриб'ютор, найменування покупців, номенклатура кількість та ціна реалізованої продукції, відсутність розрахунку суми витрат дистриб'ютора, які підлягають компенсації виробником та суми винагороди за надані послуги. Також, у вищевказаних первинних документах відсутні посилання на будь-які інші додаткові документи стосовно виконання послуг. Крім того, у актах виконаних робіт йде посилання на угоду №01/05-2/У від 01.05.2005 року, яка у періоді за 2009 р. - 1 кв. 2010 р. не діяла. На запит ДПІ, позивач не надав первинних розрахункових, платіжних документів, звітів, які б свідчили про понесені витрати дистрибютором. Підприємство мав збитки за всі періоди, що перевірялись. Згідно з розпорядженням облдержадміністрації № 965 від 05.09.2005 встановлено граничний рівень рентабельності 20 % від собівартості готової продукції, фактично підприємство мало рентабельність в розмірі 6,7 % - 15% від собівартості продукції. ДПІ вважає, що збитки були обумовлені регульованою рентабельністю та значними витратами по збуту продукції (транспортування, сплата винагороди дистрибютору), інші операційні витрати (оренда виробничих, офісних приміщень, обладнання, сплата відсотків за кредит). Операції згідно договору дистрибюторських послуг повязаній особі ТОВ "Асоціація дитячого харчування" є завідомо збиткові, оскільки відсоток винагороди складав 25%, тоді як у 2008 році винагорода складала 5 %, при цьому рентабельність складала менший відсоток від 6 до 15 ніж відсоток винагороди. В акті зазначено, що посадові особи заводу не надали документальні докази щодо обґрунтування застосування звичайної ціни за послуги дистрибютора, який є повязаною особою. Відповідач вважає, що такі дистрибюторські послуги суперечать суті підприємництва, як діяльності, що направлена на одержання прибутку, вартість цих послуг не обґрунтована, акти виконаних робіт не дають можливості зробити висновки щодо звязку цих послуг з господарською діяльністю. Відповідно при перевірці повноти сплати податку на додану вартість податкова інспекція дійшла до висновку про неправомірне включення до податкового кредиту податку з вартості послуг, використаних не у господарські діяльності, на загальну суму 1755720 грн. 23 коп.

Суд дійшов до висновку, що доводи ДПІ не підтверджуються належними доказами та суперечать нормам законодавства України за таких підстав.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. П.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є виробником дитячого харчування. В перевіряємому періоді позивач придбавав дистрибьютерські послуги від ТОВ "Асоціація дитячого харчування" за угодою №01/05-2/У від 01.05.2005, які полягали в виключному праву продажу товарів позивача на території України за цінами товариства. Дія даної угоди продовжена до 31.03.2010 договором від 03.01.2008. Отже, посилання податківців на інший договір №1/5 від 05.01.2009, укладений між ТОВ "Південний консервний завод дитячого харчування" та ТОВ "Асоціація дитячого харчування", є необґрунтованим, оскільки в актах виконаних робіт сторони на даний договір не посилаються, а зазначають про надання послуг відповідно до угоди № 01/05-2/У від 01.05.2005. Розмір винагородами сторонами був встановлений від 5 до 30 відсотків від обсягів придбаної у товариства продукції. За даними позивача винагорода у розмірі 25% була нарахована у лютому, березні, травні, червні, липні, серпні 2009 році, в березні 2010 р., за інші місяці склала: 2009 рік: за січень - 5%, квітень - 20%, вересень - 7%; жовтень - 18%, листопад - 21%, грудень - 21 %; січень - лютий 2010 року - 16%. Укладання цієї угоди позивач пояснює тим, що не мав відокремлених структурних підрозділів, фінансових можливостей для організації збуту своєї продукції, відповідних господарських зв'язків тощо. А оскільки ТОВ "Асоціація дитячого харчування" продавало продукцію товариства за його цінами, необхідно було частково компенсувати його витрати, здійснені на просування продукції позивача в торгівельних мережах, рекламу, послуг з маркетингу, утримання філій ТОВ "Асоціація дитячого харчування", які безпосередньо здійснювали продаж продукції по території України, винагорода компенсувала транспортні витрати дистриб'ютора і надавало можливості ТОВ "Асоціація дитячого харчування" отримати невелику вигоду від цієї діяльності. Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, розмір винагороди обрахується виходячи з питомої ваги продажів та інших факторів в кожному окремому випадку. Послуга вважається наданою на дату підписання обома сторонами акту, що підтверджує здачу-приймання результатів наданих послуг.

Такі послуги, як збут виробленого позивачем товару на ринку України, пов'язані з господарською діяльністю позивача, витрати по сплаті цих послуг спрямовані на забезпечення попиту на його продукцію, а отже, на забезпечення отримання в майбутньому доходів по її виробництву. Метою такого договору є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій продукції позивача. Отже, вартість таких послуг може бути віднесена до складу валових витрат відповідно до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Доводи ДПІ про те, що в актах виконаних робіт відсутні необхідні дані, які дають змогу зробити висновок, що послуги пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не відповідають дійсності. До щомісячних актів виконаних робіт укладалися додатки, в яких зазначалося які витрати понесло ТОВ "Асоціація дитячого харчування", склад цих витрат, які договори і з якими контрагентами були укладені дистриб'ютером, витрати, пов'язані з утриманням філій та транспортуванням продукції від позивача до покупців, та розрахунок винагороди в залежності від витрат. Представники ДПІ в судовому засіданні не заперечують про надання цих додатків при перевірці.

Висновок ДПІ в акті перевірки про те, що збитки позивача обумовлені реалізацією готової продукції ТОВ "Асоціація дитячого харчування" з рентабельністю, яка складала менший відсоток ніж відсоток винагороди, сплаченої за послуги дистрибуції цій же пов'язаній особі, не є обґрунтованим. Рентабельність готової продукції і розмір винагороди не є взаємопов'язаними факторами. Рентабельність визначається від собівартості готової продукції, а відповідно до п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318, до собівартості реалізованої продукції не включаються витрати, пов'язані з операційною діяльністю (в т.ч. витрати на збут). Крім того, керуючись положеннями п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарські операції по сплаті винагороди і продажу продукції не є ідентичними або однорідними за своїми ознаками, тому не можуть бути порівнянні. Розмір винагороди підприємство визначає самостійно, за угодою з дистрибьютером, цей розмір законодавчо не врегульований. Позивач зазначає, що ринок дитячого харчування достатньо конкурентоспроможний (на ринку соків існує 6 лідерів таких як: "Чудо-чадо", "Спеленок", "Агуша", "Карапуз" (32%), "Нірр"; на ринку пюре - "Карапуз" (32%), "Чудо-чадо", "Чаривна Скарбниця", "Нірр", "Нате"; молочні продукти - "Злагода", "Ласуня", "Молочна кухня", "На Здоровье", "Вит. Абетка"). Низька ціна на товар дозволяє не зменшувати обсяг виробленої продукції, чим нижче ціна тим частіше торгівельні мережі замовляють продукцію товариства, в результаті чого обсяги реалізованої продукції збільшуються. До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. Представник позивача стверджує, що на збитковість виробництва вплинув факт отримання кредиту до настання кризису та необхідність його повернення в інших невигідних для заводу умовах. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", прибутковість кожної операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Податкова інспекція не довела наявності у позивача при укладанні та виконанні договору з ТОВ "Асоціація дитячого харчування" мети, яка суперечить суті господарської діяльності і не направлена на одержання прибутку. Крім того, суд приймає до уваги, що згідно з актом перевірки Держінспекції з контролю за цінами в Херсонській області за той самий період порушення ціноутворення відсутні.

Суд вважає, що посилання ДПІ в акті перевірки на пов'язаність позивача та ТОВ "Асоціація дитячого харчування" без конкретизації підстав таких висновків та без підтвердження належними доказами, є неправомірним. Критерії віднесення до пов'язаних осіб визначені в п. 1.26 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", і відповідач ні в акті перевірки, ні в запереченнях проти позову не обґрунтував такої пов'язаності. Отже, у ДПІ не було підстав для посилання на звичайні ціни, оскільки податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Крім того, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за певною процедурою, яка передбачена в пп. 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181).

Що стосується виявленого завищення податкового кредиту внаслідок отримання дистриб'юторських послуг, то висновок податкової інспекції також є неправомірним з огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що суми, віднесені до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вищевикладеного, позов задовольняється. Судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки відсутня в позові дана вимога. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повідомлено про дату та час складення постанови суду в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Південний консервний завод дитячого харчування" задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 09 грудня 2010 року № 0004562301/0, № 0004572301/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 травня 2011 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1