Постанова № 15219631, 25.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р.

09 год.10 хв.Справа № 2-а-4902/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Козловій Н.О.,

за участю: представника позивача - Мітрофанової Т.К.,

представника відповідача - Бондаря А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємства "Корнет-Стиль" в особі в.о. директора Захарова Олександра Юрійовича до прокурора Суворовського ройону м. Херсона про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Приватне підприємство "Корнет-Стиль" в особі в.о. директора Захарова Олександра Юрійовича (надалі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до прокурора Суворовського ройону м. Херсона (надалі - відповідач, Прокурор), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис прокурора про усунення порушень вимог Кодексу законів про працю України, винесений 06.09.2010 р. (№ 97/2769-10) відносно директора ПП "Корнет-Стиль".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вказаним приписом позивача було зобовязано вжити заходів з метою усунення порушень вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та щодо недопущення їх в подальшому; про результати розгляду та вжиті заходи реагування повідомити прокурора у встановлений законом строк. Не погоджуючись з даним приписом, позивач наполягає, що за наслідками розгляду акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області, прокуратурою Суворовського району виявлено ряд порушень КЗпП України, які були допущені керівництвом ПП "Корнет-Стиль", а саме: на підприємстві відсутній колективний договір, що є порушенням п. 7 ст. 65 Господарського кодексу України, ст. 2 ЗУ "Про колективні договори і угоди", ст.ст. 10-20 КЗпПУ. Відсутність колективного договору потягло за собою порушення ст. ст. 44, 76, 97, 105, 115 КЗпПУ. Крім того, встановлено порушення ст.107 КЗпПУ, а саме: працівники підприємства працюють у святкові та вихідні дні, але доплата їм за роботу у вихідні та святкові дні не нараховується та не виплачується. Графіки змінності, які б регулювали початок та закінчення роботи водіїв маршрутних автобусів, диспетчерів, механіків не ведуться, що є порушенням вимог ст.ст. 57, 58, 66 КЗпПУ. В порушення ст. 11 ЗУ "Про оплату праці" на підприємстві водіям автотранспортних засобів, механікам, диспетчерам, бухгалтерам, нараховується заробітна плата з розрахунку законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, коефіціенти співвідношень до мінімальної заробітної плати не застосовуються. Також на підприємстві не встановлені міжкваліфікаційні співвідношення розмірів посадових окладів, що є порушенням вимог ст. 96 КЗпПУ.

Одночасно, в порушення ст. 111 КЗпПУ заробітна плата за невиконання норми виробітку не з вини працівника у розмірі двох третин заробітної плати працівникам підприємства не нараховується та не виплачується.

В порушення ст. 142 КЗпПУ на підприємстві відсудні правила внутрішнього трудового розпорядку. Проте, більшість із наведених у приписі порушень не конкретизована, тобто є незрозумілим в чому саме полягає встановлене порушення, ким воно вчинено, що повинен зробити директор підприємства, яким способом та у який строк також не зазначено, що в будь-якому випадку унеможливлює його виконання. Отже припис в цілому не відповідає вимогам до документів прокурорського реагування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що відповідач при винесенні спірного припису діяв в межах наданих йому повноважень. Позивачем допущено порушення вимог трудового законодавства, а тому дії відповідача по винесенню спірного припису є законними та обґрунтованими. Підстави для скасування припису відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку, і одним із завдань прокуратури є захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.

Згідно ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Предметом оскарження у даній адміністративній справи є припис прокурора Суворовського району м. Херсона про усунення порушень вимог Кодексу законів про працю України, винесений 06.09.2010 р. за № 97/2769-10.

Згідно із ст. 22 Закону України "Про прокуратуру" письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Як вбачаєстья із матеріалів справи, прокуратурою Суворовського району м. Херсона за наслідками розгляду акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області, в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів, виявлено ряд порушень Кодексу законів про працю України, що були допущені керівництвом ПП "Корнет-Стиль".

Так, в ході проведеної перевірки встановлено, що колективний договір на підприємстві відсутній, що є порушенням п. 7 ст. 65 Господарського кодексу України, ст. 2 ЗУ "Про колективні договори і угоди" і ст.ст. 10-20 КЗпПУ.

У зв'язку із відсутністю колективного договору на підприємстві також зафіксовані порушення:

- cт. 97 КЗпПУ - на підприємстві не встановлені і не узагальнені з представниками трудового колективу форми і системи оплати праці, розцінки, ставки, у зв'язку з чим керівник оплачує працю самостійно на свій розсуд;

- ст. 44 КЗпПУ - на підприємстві не узагальнені із представниками трудового колективу розміри вихідної допомоги при припиненні трудовогу договору на підставах, вказаних в п. 3,6 ст. 36 КЗпПУ і п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпПУ;

- ст. 76 КЗпПУ - на підприємстві не узагальнена із працівниками трудового колективу конретна тривалість додаткової щорічної відпустки;

- ст. 105 КЗпПУ - на підприємстві не узагальнені із працівниками трудового колективу розміри доплат за суміщення професій (посад), або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

- ст. 115 КЗпПУ - на підприємстві не встановлені та не узагальнені із працівниками трудового колективу строки виплати заробітної плати.

Відповідно до п. 7 ст. 65 Господарського кодексу України, на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

Згідно з ст. 2 ЗУ "Про колективні договори і угоди" від 01.07.1993 р. № 3356-ХІІ та ст. 11 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Як вбачається із Статуту приватного підприємства ПП "Корнет-Стиль", затвердженого рішенням засновника № 1 від 28.01.2004 р., зареєстрованого Херсонським міськвиконкомом 6.08.1996 р., реєстрований № 3920, код ЄДРПОУ 24117824, пунктом. 9.8 глави ІХ Статуту передбачено, що трудовий колектив розглядає та затверджує проект колективного договору.

Тобто, укладення колективного договору передбачено Статутом підприємства, а тому твердження позивача про те, що Підприємство не порушує вимог ст. 2 ЗУ "Про колективні договори і угоди", оскільки законодавством не передбачено обов'язку щодо укладення трудових угод, є безпідставним.

Таким чином, наведені відповідачем в спірному приписі обставини щодо порушення позивачем вимог ст. 2 ЗУ "Про колективні договори і угоди" знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи.

У приписі прокурора, зазначено, що на підприємстві механікам, інженеру по БД, інспекторам по профогляду водіїв, автослюсарю, водіям, оператору АЗС, диспетчеру нараховується та виплачується заробітна плата як за просту некваліфіковану працю в розмірі законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, тобто на підприємстві не встановлені міжкваліфікаційні співвідношення розмірів посадових окладів, що є порушенням вимог ст. 96 КЗпПУ.

Відповідно до ст. 96 КЗпПУ основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Таким чином, суд погоджується з позицією прокуратури, оскільки на підприємстві не встановлені міжкваліфікаційні співвідношення розмірів посадових окладів, що є порушенням вимог ст. 96 КЗпПУ та вважає припис прокурора в даній частині правомірним.

В порушення ст. 111 КЗпПУ заробітна плата за невиконання норми виробітку не з вини працівника у розмірі двох третин заробітної плати працівникам підприємства не нараховується та не виплачується.

Згідно з ст. 111 КЗпПУ при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Також на підприємстві має місце ненадання щорічних відпусток протягом двох років поспіль. Даний факт є порушенням ст. 80 КЗпПУ, відповідно до якої, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Аналізуючи зазначені приписи, суд приходить до висновку, що прокурором, враховуючи допущені позивачем порушення ст.ст.80, 111 КЗпПУ, правомірно винесений припис в зазначеній частині.

Також, порушенням є відсутність на підприємстві правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до ст 142 КЗпПУ трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Виходячи з вищевикладеного, суд погоджується із позицією прокуратури та вважає, що припис в даній частині винесений з додержанням вимог законодавства.

Проте, суд вважає, що позовні вимоги про скасування припису прокурора підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з приписом підприємством порушено ст. 107 КЗпП України, оскільки працівники працюють у святкові та вихідні дні, але доплата їм за роботу у ці дні не нараховується та не виплачується.

Статтею 107 КЗпП України врегульовано порядок оплати роботи у святкові і неробочі дні (частина четверта статті 73). Проте, при здійсненні перевірки прокурор залишив поза увагою те, що на підприємстві запроваджено підсумований облік робочого часу. Відповідно до п. 6 Методичних рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 р. № 138, встановлений на підприємстві обліковий період охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. При цьому згідно з п.11 Методичних рекомендацій у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищуюсь цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.

За таких обставин викладений в приписі висновок щодо порушення підприємством вимог ст.107 КЗпП України є неправомірним.

Крім того, в порушення вимог ст. 25 Закону України "Про прокуратуру", в приписі не зазначено в чому конкретно полягає порушення, оскільки він не містить інформації щодо конкретних працівників (ПІБ, посада), відносно яких не здійснено відповідних доплат.

В приписі також йде мова про відсутність графіків змінності, які б регулювали початок та закінчення роботи водіїв маршрутних автобусів, диспетчерів, механіків і про порушення підприємством вимог ст.ст.57, 58, 66 КЗпП України та Положення "Про робочий час і відпочинок водіїв автотранспортних засобів", затвердженого наказом Мінтрансу України від 17.01.2002 р. № 18.

Згідно зі ст.ст. 57-58 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається Правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п. 2.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 17.01.2002 р. № 18, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності, які затверджує власник за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою), а за їх відсутності - після погодження з працівником, яке закріплюється укладанням трудового договору (контракту) або додатка до нього з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.

На підприємстві затверджено та погоджено з працівниками графіки роботи водіїв маршрутних автобусів, диспетчерів, механіків, охоронників, тому викладений у приписі висновок суперечить наданим документам та чинному законодавству.

В чому саме полягає порушення вимог ст. 66 КЗпП України, якою врегульовано порядок надання працівникам перерви для відпочинку і харчування, у приписі всупереч ст. 25 Закону України "Про прокуратуру" не конкретизовано.

У приписі також зазначено про порушення ст.11 Закону України "Про оплату праці". Це порушення прокурор вбачає в тому, що заробітна плата водіям автотранспортних засобів, механікам, диспетчерам, бухгалтерам нараховується без застосування коефіцієнтів співвідношень до мінімальної заробітної плати. При цьому всупереч ст.25 Закону України "Про прокуратуру" у приписі не зазначено про застосування яких саме коефіцієнтів співвідношення у ньому йдеться. Відповідно до ст.11 Закону України "Про оплату праці" мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються Генеральною угодою.

Сферу дії Генеральної угоди визначено положеннями Закону України "Про колективні договори і угоди". Відповідно до ст. 9 цього Закону положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Адміністрація приватного підприємства "Корнет-Стиль" не є членом Федерації роботодавців транспорту України, профспілковий орган або інший представницький орган, що перебуває у сфері профспілки працівників автомобільного транспорту на підприємстві відсутній, тому підприємство не перебуває у сфері дії сторін, що підписали генеральну угоду.

В такому випадку для підприємств, які при укладенні угоди не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки, умови і розміри оплати праці встановлюються з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством України (лист Мінпраці України від 04.07.2008 р. № 435/13/84-08).

Таким чином, суд вважає, що висновок прокурора щодо порушення позивачем ст.11 Закону України "Про оплату праці" є неправомірним.

Як вбачається із припису прокурора Суворовського району м. Херсона від 06.09.2010 № 97/2769-10 графік надання працівникам щорічних відпусток на 2010 рік складено, але не затверджено керівником підприємства, не погоджено з представником трудового колективу та не доведено до відома працівників під розпис, що є порушенням вимог ч.4 ст. 79 КЗпПУ

Відповідно до ч. 4 ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Оскільки на підприємстві відсутня первинна профспілкова організація, відсутність обраного трудовим колективом уповноваженого представника обумовлює неможливість погодження з ним складеного графіку відпусток.

На вимогу прокурора позивачем були надані графіки щорічних відпусток працівникам підприємства за 2010 рік, який затверджений директором підприємства та погоджений з працівниками.

Тому встановлення факту порушення позивачем ч. 4 ст.79 КЗпП України є неправомірним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПП "Корнет-Стиль" до прокурора Суворовського ройону м. Херсона про визнання протиправним та скасування припису.

Керуючись ст. ст.158 - 163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов приватного підприємства "Корнет-Стиль" в особі в.о. директора Захарова Олександра Юрійовича до прокурора Суворовського ройону м. Херсона про визнання протиправним та скасування припису задовольнити частково.

Визнати протиправним припис прокурора Суворовського ройону м. Херсона про усунення порушень вимог Кодексу законів про працю України від 06.09.2010 року № 97/2769-10 в частині:

- порушення ПП "Корнет-стиль" статті 107 КЗпП України в частині доплати працівникам за роботу в святкові та вихідні дні;

- порушення ПП "Корнет-стиль" статей 57, 58, 66 КЗпП України та Положення "Про робочий час і відпочинок водіїв автотранспортних засобів" затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 17.01.2002 р. № 18;

- порушення ПП "Корнет-стиль" статті 11 Закону України "Про оплату праці" щодо незастосування коефіцієнтів співвідношень до мінімальної заробітної плати;

- порушення ПП "Корнет-стиль" статті 106 КЗпП України щодо ненарахування та невиплати працівникам підприємства доплати за роботу у надурочний час;

- порушення ПП "Корнет-стиль" ч. 4 ст. 79 КЗпП України щодо незатвердження, непогодження та недоведення до відома працівників графіку щорічних відпусток на 2010 рік;

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 березня 2011 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 5.1.2