Постанова № 15209886, 21.04.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 р. Справа № 2а-8976/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М., суддів Опімах Л.М., Глазько С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представника позивача Бурян С.В., Тягній С.М.,

представника відповідача Рибкіна Ю.М., Волинцев І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Петро-Ойл" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петро-ойл» (далі ТОВ «Петро-ойл», позивач) згідно уточнених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000902311/0 від 19 жовтня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 2352478,5грн., в т.ч. 1568319 грн. основного платежу, 784159,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій; а також податкове повідомлення-рішення №0000912311/0 від 19.10.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 4891288 грн., в т.ч. 2 445 644 грн. основного платежу, 2445644 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ “ Петро-ойл” свої вимоги мотивує тим, що на підставі акту перевірки Конотопської МДПІ №413/23-3/32690410 від 08.10.2010р. “Про результати планової виїзної планової перевірки ТОВ «Петро-ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року” були винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач висновки податкового органу, в т.ч. і висновки щодо нікчемності укладених угод між ТОВ «Петро-ойл» та ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_5 вважає безпідставними, неправомірними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представники позивача додатково зазначили, що ТОВ «Петро-ойл» звернулося до господарського суду Сумської області із позовними заявами щодо визнання недійсними договорів, укладених між ним та ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», але судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог. На момент здійснення господарської операції постачальники паливо-мастильних матеріалів були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні повністю підтримали заявлені позовні вимоги з наведених в позові підстав.

Представники Конотопської МДПІ проти позову заперечують, спірні податкові повідомлення-рішення вважають правомірними, висновки акту перевірки такими, що відповідають фактичним обставинам, просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

За клопотанням представників позивача в судовому засіданні був допитаний як свідок ПП ОСОБА_5

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За результатами виїзної планової перевірки позивача, податковим органом було складено акт перевірки від 08.10.2010 року № 413/23-3/32690410 та винесено податкові повідомлення-рішення №0000902311/0 від 19 жовтня 2010 року про визначення ТОВ «Петро-ойл» суми податкового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 2352478,5грн., в т.ч. 1568319 грн. основного платежу, 784159,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій; а також податкове повідомлення-рішення №0000912311/0 від 19.10.2010 року про визначення ТОВ «Петро-ойл» суми податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 4891288 грн. в т.ч. 2 445 644 грн. основного платежу, 2445644 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час перевірки податковим органом встановлено завищення валових витрат ТОВ «Петро-ойл» за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р. в сумі 9782576 грн., в т.ч. за 4 квартал 2008 року в сумі 910235 грн., 1 квартал 2009 року в сумі 848467 грн., в 2 кварталі 2009 року в сумі 2338196 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 2066725 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 2035515 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1583438 грн. внаслідок включення до складу валових витрат витрати в сумі 1879987грн. по придбанню паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Нафтопром-плюс», в сумі 266592 грн. від ПП ОСОБА_5, в сумі 2374212 грн. від ТОВ МГ «Сокіл», в сумі 5261785 грн. від ПВКФ «Вертикаль».

Судом встановлено, що ТОВ «Петро-ойл» було укладено договір №172 від 12.11.2008року на поставку нафтопродуктів з ТОВ «Нафтопром- Плюс» (а.с.119-120 т.1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Петро-ойл» проводе приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства транспорту, Держкомстандарту та Держкомстату України, №81/38/101/235/122/ від 02.04.1998р. у відповідності до діючого законодавства України, а також на умовах даного Договору та Додатків до нього.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Петро-ойл» віднесло до складу валових витрат витрати по придбанню паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Нафтопром-плюс» по товарно-транспортним накладним, які не відповідають вимогам діючої в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Петро-ойл» та ТОВ «Нафтопром-плюс» Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція) (відсутні відомості про густину і температуру нафтопродуктів, метод визначення маси нафтопродукту, об'єм нафтопродукту, дм3) всього в сумі 1879987,26грн. в т.ч.: в 4 кварталі 2008 року -910234,95грн., в 1 кварталі 2009року- 848467,42 грн. в 2 кварталі 2009року -121284,89 грн., що підтверджується матеріалами справи (а,с.136-152 т.5) та не спростовується представниками позивача.

Відповідно п. 5.4 зазначеної Інструкції передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортні засоби для заправки и транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

Пунктом 7.5.6 вищевказаної Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктами 7.5.7 7.5.8 Інструкції передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Враховуючи наведене вимоги даної Інструкції поширюється на ТОВ «Петро-ойл»і та ТОВ «Нафтопром-Плюс» і є обов'язковими та встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, тобто відпуск нафтопродуктів та транспортування автомобільним транспортом оформлюється ТТН, яка передбачена вказаною Інструкцією.

Відповідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів н: підприємствах і в організаціях України, затвердженого наказом Міністерства палива т енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. №281/171/578/155.

Пунктом 10.2.4 Інструкції забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі неналежного оформлення або відсутності ТТН.

Також судом встановлено, що ТОВ «Петро-ойл» було укладено договір № 1/01 Н/П від 11.01.2010 р. на поставку паливо-мастильних матеріалів від ПП ОСОБА_5 (а.с.4 т.5)

Згідно умов вищевказаного договору ПП ОСОБА_5 зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати у власність ТОВ «Петро-ойл» нафтопродукти: (бензин А-76, А-92, А-95, Д/П), а ТОВ «Петро-ойл» зобов'язувавться прийняти товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах цього договору.

Перевіркою встановлено, що згідно вищевказаного договору ПП ОСОБА_5 було передано ТОВ «Петро-ойл» бензин А-95 в кількості 43,762 т на загальну суму 319910,85 грн., в т.ч. податок на додану вартість 53318,48 грн.

ТОВ «Петро-ойл» віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 53318,48грн. в т.ч. в січні 2010року в сумі 41047,98грн., в лютому 2010 року в сумі 12270,50 грн. по податковій накладній № 1 від 28.01.2010р., податковій накладній №2 від 29.01.2010р.. податковій накладній №3 від 30.01.2010р. (а.с.6-6 зворот.стор. т.5)

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача був допитаний як свідок ПП ОСОБА_5, з пояснень якого вбачається, що він особисто підписував податкові накладні, виписані ним ТОВ «Петро-ойл», вся документація разом із печаткою знаходилася у бухгалтера, яка також працює бухгалтером ТОВ «Петро-ойл».

Представниками податкового органу було надані суду письмові пояснення ПП ОСОБА_5, надані начальнику ВПМ Конотопської МДПІ, з яких вбачається, що складання всіх фінансово-господарських документів (договори, накладні, акти приймання-передачі) із закупівлі паливо-мастильних матеріалів від імені ОСОБА_5 займалася головний бухгалтер ТОВ «Петро-ойл», прізвище її йому невідоме, особисто з нею не був знайомий (а.с.36 т.5)

Пояснення в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 спростовується наданим представниками Конотопської МДПІ висновком спеціаліста №26 від 01.09.2010р., з якого вбачається, що зображення підписів від імені ОСОБА_5 на первинних документах, а саме: договорі № 1/01 Н/П поставку нафтопродуктів від 11.01.2010р., податковій накладній № 1 від 28.01.2010р., податковій накладній №2 від 29.01.2010р.. податковій накладній №3 від 30.01.2010р., видатковій накладній №о-00000001 від 28.01.2010р., видатковій накладній №о-00000002 від 29.01.2010р., видатковій накладній №о-00000003 від 30.01.2010р. на вищенаведених документах виконані не ОСОБА_5 (а.с.1-3 т. 5)

Пояснення в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 спростовується також наданим суду податковим органом висновком №162 від 17.11.2010р. судового експерта начальника сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області (а.с.237-242 т.5), з якого вбачається, що судовим експортом були досліджені оригінали податкових накладних №1 від 28.01.2010р., №2 від 29.01.2010р., №3 від 30.01.2010р. та зроблено висновок, який співпадає із висновком спеціаліста №26 від 01.09.2010р., а саме підписи від імені ОСОБА_5 в графах «підпис і прізвище особи , яка склала податкову накладну» у податкових накладних №1 від 28.01.2010р., №2 від 29.01.2010р., №3 від 30.01.2010р. виконані не ОСОБА_5, а іншою особою (особами) (а.с. 237-242 т.5)

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону України «Про ПДВ» (діючого на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (далі Порядок № 165).

Згідно з п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно до п. 5 згаданого Порядку, податкова накладна вважається недійсною, якщо її заповнено іншою особою ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ» право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому цим Законом. Податкова накладна є звітним документом щодо операцій продажу і свідчить про виникнення податкових зобов'язань продавця і в зв'язку з цим - права покупця на податковий кредит.

П.18 Порядку визначає, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» обовязковим реквізитом будь-якого первинного чи зведеного документу є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, як свідчать фактичні обставини справи, документи від імені ПП ОСОБА_5 підписані не належною особою, а тому вони не можуть бути визнані такими що посвідчують певні обставини господарських операцій, а відповідно, не можуть брати участь у формуванні податкового кредиту позивача.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про ПДВ» платник має право включити суми до податкового кредиту, якщо вони підтверджені податковою накладною.

Зважаючи на вищевикладені обставини підписання накладних невстановленою особою, податкові накладні, виписані від імені ПП ОСОБА_5 не можуть вважатися належно оформленими.

Інших документів на підтвердження реальності здійсненого господарського зобовязання між позивачем та ПП ОСОБА_5 представниками позивача не надано.

Із пояснень свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні вбачається, що придбані паливо-мастильні матеріали були від його постачальників відвантажені відразу на АЗС ТОВ «Петро-ойл», оскільки власні складські приміщення для зберігання паливо-мастильних матеріалів, наймані працівники для приймання та відвантаження товару у нього відсутні, договори зберігання паливо-мастильних матеріалів, між тим та ТОВ «Петро-ойл» також не укладалися.

Судом встановлено, що ТОВ «Петро-Ойл» було укладено договори № 1/08 від 01.08.2009 року з ТОВ «Мисливське господарство «Сокіл» (а.с.20-21 т.5) та № 1/04 від 13.04.2009 року з ПВКФ «Вертикаль» (а.с.22 т.5) на поставку нафтопродуктів, дизпалива, бензину А-95, бензину А-92, бензину А-76.

За умовами вказаних договорів ТОВ «Мисливське господарство «Сокіл» та ПВКФ «Вертикаль» зобовязувалися забезпечити налив та відправку нафтопродуктів ТОВ «Петро-Ойл» в автоцистерни чи відвантаження залізничних цистерн.

Так, за 1 квартал ТОВ «Петро-ойл» перерахувало кошти ТОВ МГ «Сокіл» за придбане пальне на суму 1117285,83 грн., а також було перераховані кошти ПВКФ «Вертикаль» за придбане пальне на суму 726 000 грн.

Як вбачається із акту перевірки, ТОВ «МГ «Сокіл» поставило паливо-мастильні матеріали ТОВ «Петро-ойл» на загальну суму 2883810,33 грн., в т.ч. бензин А-95 в кількості 112,688т, бензин А-80 в кількості 5,087 т., бензин А-92 в кількості 132,045т, бензин А-76 в кількості 40,864т, дизпаливо в кількості 48,774т.

Також за перевіряємий період ПВКФ «Вертикаль» поставило паливо-мастильні матеріали ТОВ «Петро-ойл» на загальну суму 6314142,29 грн., в т.ч. бензин А-95 в кількості 390,627 тл, бензин А-92 в кількості 327,881тл, бензин А-76 в кількості 124,35т, дизельне пальне в кількості 227,465тл.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами невиїзної документальної перевірки ПВКФ «Вертикаль» встановлено, що основним постачальником ППМ, які в подальшому були реалізовані ТОВ «Петро-ойл» було підприємство ТОВ «Бахмач Нафтосервіс» м. Бахмач.

Згідно протоколу від 28.09.2010 року по кримінальній справі №10080421 від 10.09.2010р. допиту свідка комерційного директора ТОВ «Бахмачнафтосервіс» ОСОБА_6, вбачається, що поставки ПММ на підприємство ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_5 проводились за домовленістю з директором ТОВ «Петро-ойл», посадові особи ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_5 йому не відомі, розвантаження паливо-мастильних матеріалів на адресу ПВКФ «Вертикаль»,ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_5 фактично здійснювалось на АЗС ТОВ «Петро-ойл» за адресою: м. Конотоп, пр. Миру,27 (а.с.102-103 т.1)

Як вбачається із податкового розрахунку комунального податку кількісний склад працівників ВПКФ «Вертикаль» у 2,4 кварталах 2009 року становить 3 особи (а.с.217-218 т.5).

Згідно протоколу від 05.10.2010р. допита свідка директора ТОВ МГ «Сокіл» ОСОБА_7 вбачається, що місце завантаження паливо-мастильних матеріалів йому невідоме, розвантаження відбувалося на АЗС ТОВ «Петро-ойл», власних сховищ нафтопродуктів, власного автотранспорту ТОВ «МГ «Сокіл не мало, постачання паливо-мастильних матеріалів відбувалося транспортом постачальників (а.с.30, 160-162 т.5).

Згідно протоколу обшуку ТОВ «Петро-ойл» від 15.09.2010року в приміщенні за адресою: м. Конотоп, вул. Бр. Радченко,68 знайдено первинні документи, печатку та штамп ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», всі первинні документи та печатку ПП ОСОБА_5 (а.с. 95-97 т.1).

З протоколу огляду від 26.09.2010р. вбачається повний перелік документів та речових доказів, вилучених під час обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Петро-ойл» (а.с.1-179 т.4)

Представниками позивача як доказ отриманих паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «МГ «Сокіл», ПВКФ «Вертикаль», ПП ОСОБА_5 надано суду журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС по пр..Миру,27 м.Конотоп, розпочатий 09.07.2009р. (а.с.180-189 т.4).

Як вбачається із даного журналу, номери товарно-транспортних накладних зазначені в послідовному порядку відповідно до дня поставки товару (колонка 3 журналу) (а.с.181 т.4 ). При цьому слід зазначити, що товарно-транспортні накладні виписані різними постачальниками паливо-мастильних матеріалів.

Слід звернути увагу позивача на те, що дата та назва, кількість отриманого товару на співпадають з даними, які відображені в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС та даними, які містяться в виписаних постачальниками накладних, іноді взагалі не міститься інформація щодо отриманого товару.

Так, ПВКФ «Вертикаль» було виписано видаткову та податкову накладні від 27.10.2009р., 25.12.2009р. про постачання ТОВ «Петро-ойл» паливо-мастильних матеріалів, відповідно, бензин А-95 в кількості 16,79 тл (стор. 23 акту перевірки) (а.с.35 т.1), бензин А-76 в кількості 7,92тл, бензин А-92 в кількості 12,7тл, бензин А-95 в кількості 11,03 тл, (стор.24 акту перевірки) (а.с.36т.1), але дана інформація взагалі не відображена в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС по пр..Миру,27 м.Конотоп.

В журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС не відображена поставка ТОВ «Петро-ойл» паливо-мастильних матеріалів від ПВКФ «Вертикаль» по накладним від 27.10.2009року, 31,08,2009р., 07.08.2009р., 31.07.2009р., поставка дизельного пального по накладним від 09.07.2009р., отримання паливо-мастильних матеріалів по виписаної від імені ПП ОСОБА_5 накладної від 30.01.2010р. Також не відображено отримання ТОВ «Петро-ойл» від ТОВ МГ «Сокіл» паливо-мастильних матеріалів по накладним від 16.03.2010р., 12.02.2010р., 15.01.2010р., 14.10.2009 р., 10.08.2009р., отримання бензину А-76 по накладній від 24.11.2009р., отримання бензину А-76 ,А-95 по накладній від 01.09.2009р.

Представниками позивача на вимогу суду не було надано журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС по пр..Миру,27 м.Конотоп до 09.07.2009р. Із листа старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Сумській області №967/09-11580019 вбачається, що даний журнал відсутній в матеріалах кримінальної справи (а.с.235 т.5).

Стосовно посилання представників позивача на судові рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2011р. по справі №5021/581/2011 про визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ «Петро-ойл» та ТОВ «МГ «Сокіл» (а.с.229-231 т.5) та від 14.04.2011р. по справі №5021/468/2011про визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ «Петро-ойл» та ВПКФ «Вертикаль» (а.с.232-234) і якими відмовлено в задоволенні позовних вимог, слід зазначити наступне.

Як вбачається із рішення господарського суду від 07.04.2011р. свої позовні вимоги ТОВ «Петро-ойл» обґрунтував тим, що у відповідача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що на думку позивача свідчить про нікчемність договору, укладеного між відповідачем - ТОВ «МГ«Сокіл» та позивачем - ТОВ «Петро-Ойл», при цьому, ТОВ «Петро-ойл» стверджує, що в ході виконання умов договору № 1/08 від 01.08.2009 року , укладеного між ним та ТОВ МГ»Сокіл» , ТОВ «Петро-ойл» поставлено ПММ на загальну суму 2883810,33 грн. , у тому числі : бензин А-95 в кількості 112,688 т, бензин А-80 в кількості 5,087 т, бензин А-92 в кількості 132,045 т, бензин А-76 в кількості 40, 864 т, дизпаливо в кількості 48,774 т. Судом зазначено, що в кінці тієї є ж позовної заяви, позивач зазначає, що фактично нафтопродукти не передавались , а тому не створювались реальні правові наслідки за даним договором , що суперечить ст. 712 Цивільного кодексу, яка передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність , зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях не повязаних з особистим, сімейним , домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення цієї статті ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 Закону України "Про ПДВ", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно вимог п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Тобто мова йде не тільки про фактично сплачені, а й про нараховані суми, але які можуть бути включені до податкового кредиту

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення валових витрат надано в п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, згідно з яким валові витрати виробництва та обігу ? це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат згідно ст. 5 цього ж Закону включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до положення ч. 2 і 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 11.2.1. ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому суд зазначає, що при обовязковій необхідності зазначених фактів для виникнення права на податковий кредит вони, однак, є не єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді якої є спір про вказане право.

Вказані факти підлягають обовязковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

З врахуванням вищезазначеного, позивачем не доведено доказів фактичного перевезення паливо-мастильних матеріалів за договорами, укладеними між ТОВ «Нафтопром-плюс», ПВКФ «Вертикаль», ТОВ «МГ «Сокіл», ПП ОСОБА_5

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників, але згідно ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі визначені ст. ст. 18,19,20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», де зокрема зазначено, що небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону, а в разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України. Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України. Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

На час переведення товару відповідно п. 10.1. Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 р. за N 1040/9639 для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи: а) заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи); б) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами пункту 9.1 цих Правил; г) письмові інструкції у разі аварії чи надзвичайної ситуації; ґ) чинний договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів; д) у разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення яких необхідне додаткове погодження або дозвіл інших компетентних органів, відповідні копії цього погодження або дозволу.

ТОВ «Петро-ойл» до Державтоінспекції не зверталося, з відповідними службами Державтоінспекції не погоджувалися умови та режими переміщення товарів, що не спростовувалося в судовому засіданні представниками позивача.

Із пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що придбані ним паливо-мастильні матеріали відвантажувалися відразу до АЗС ТОВ «Петро-ойл», складських приміщень у ПП ОСОБА_5 відсутні.

Із пояснень водіїв перевізників ПП «Транспортний союз», ТОВ «Голд нафта» вбачається, що поставка паливо-мастильних матеріалів відбувалася відразу до АЗС ТОВ «Петро-ойл», посадові особи ТОВ «МГ «Сокіл», ПВКФ «Вертикаль» , ПП ОСОБА_5 не знайомі (а.с.33-35 т.5).

З урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару та його транспортування не здійснювалося, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з вищезазначеними підприємствами, а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку ТОВ «ТОВ «Петро-ойл», доказів сплати продавцеві вартості товару з податком на додану вартість. Аналогічно, у разі відсутності реальної поставки товару витрати поповича на його оплату не підлягали б включенню до валових витрат підприємства відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наявність у позивача видані йому постачальниками податкових та видаткових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, не є вичерпною підставою для визнання податкового кредиту та включення сум до валових витрат підприємства.

Таким чином, позивачем було безпідставно віднесено до валових витрат вартість паливо-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ «МГ»Сокіл» в сумі 2374212 грн., в т.ч. за 3 квартал 2009 р. в сумі 511391 грн., за 4 квартал 2009 р. в сумі 985845 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 876976 грн., а також вартість паливо-мастильних матеріалів, придбаних у ПВКФ «Вертикаль» в сумі 5261785грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року в сумі 2216911грн., за 3 квартал 2009р. в сумі 1555334грн., за 4 квартал 2009року в сумі 1049670грн., за 1 квартал 2010року в сумі 439870грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (діючим на час виникнення спірних правовідносин) та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000902311/0 від 19 жовтня 2010 року про визначення ТОВ «Петро-ойл» суми податкового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 2352478,5грн., в т.ч. 1568319 грн. основного платежу, 784159,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій; а також податкового повідомлення-рішення №0000912311/0 від 19.10.2010 року про визначення ТОВ «Петро-ойл» суми податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 4891288 грн. в т.ч. 2 445 644 грн. основного платежу, 2445644 грн. штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Петро-Ойл" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С.М. Гелета

Судді (підпис) Л.М. Опімах

(підпис)С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2011 року