Постанова № 15208397, 28.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/965/2011

28 березня 2011 року 13год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Антонюк Н.В., представник Власюк В.В.,

відповідача: представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Костопільська будівельна компанія»звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032200/0 від 22.02.2011 року .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що факт отримання послуг позивачем від ППФ «Велсі»підтверджується відповідною видатковою накладною та відповідними видатковими накладними на передачу дров для шкіл, а також платіжними дорученнями на перерахування відділом освіти Костопільської РДА для Товариства з обмеженою відповідальністю «Костопільська будівельна компанія»коштів за вказані дрова, а тому підприємство вправі включити дохід від продажу до складу валових витрат доходів 2007 року. Вказує на той факт, що позивачу стало відомо про відсутність відомостей в ЄДР відносно ППФ «Велсі»лише під час проведення перевірки податковим органом.

Зазначає, що висновки податкового органу, відображені в акті за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Костопільська будівельна компанія», стосовно безтоварності (фіктивності) операцій з ППФ «Велсі»є безпідставними та надуманими, а винесення податкового повідомлення-рішення №0000032200/0 від 22.02.2011 є необґрунтованим.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили, що з метою виконання взятих на себе зобовязань за договором купівлі-продажу №37 від 17 вересня 2007 року, позивач уклав договір №01/11-43 від 1 листопада 2007року з ППФ «Велсі»на придбання в останнього дров паливних мяких порід. Отримавши від ППФ «Велсі» вказані дрова позивачпоставив їх школам, згідно специфікації до договору №37 від 17 вересня 2007 року. Вказують, що усі операції по поставці дров оформлялися видатковими накладними, скріпленими печатками відповідних шкіл, відділу освіти Костопільської РДА, товариства з обмеженою відповідальністю «Костопільська будівельна компанія»та ППФ «Велсі».

На думку представників позивача валові витрати та податковий кредит сформовано відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" за рахунок поставки ППФ «Велсі»продукції для Товариства з обмеженою відповідальністю «Костопільська будівельна компанія»на виконання умов договору укладеного між ними, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, представники позивача зазначили, що відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. Проте рішення суду про визнання недійсним договору поставки укладеного між позивачем та ППФ «Велсі»внаслідок фіктивності останнього відсутнє. З огляду на це, представники позивача вважають посилання відповідача в акті перевірки на вирок Рівненського міського суду від 26.05.2010р. по справі 1-386/10 недоречним, оскільки вказаним рішенням суду фіктивна діяльність ППФ «Велсі»не встановлена, а вирок не стосується правовідносин позивача та ППФ «Велсі». Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив. Пояснив, що за результатами перевірки позивача встановлено безтоварність (фіктивність) господарських операцій між позивачем та ППФ «Велсі», що стали підставою для формування податкового кредиту позивача. Представник відповідача також вказує на неможливість здійснення ППФ «Велсі»господарських операцій на виконання договору укладеного з позивачем з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ППФ «Велсі»документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу.

Крім того, представник відповідача зазначив, що Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області в ході проведення оперативних заходів встановлено, що на території Рівненської області діяв конвертаційний центр, який складався з ряду фіктивних СПД, що надавали послуги по конвертації грошових коштів та мінімізації податкових платежів, до якого входило ППФ «Велсі», відносно посадових осіб якого було порушено кримінальну справу за №1-27/10 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України №2341-III від 05.04.2001р. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі направлення від 19 січня 2011 року №16 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Костопільська будівельна компанія», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів при проведенні фінансово-господарських операцій з ППФ «Велсі»за період 01.11.2007 року по 31.10.2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №54/22/34781090 від 1 лютого 2011 року, в якому зазначено, що за перевіряємий період позивач проводив взаєморозрахунки з ППФ «Велсі»на предмет купівлі в останнього дров паливних мяких порід в кількості 900 куб.м. Податковим органом встановлено, що на момент проведення перевірки відсутні товарно-транспортні накладні, як підтверджують отримання ТМЦ в І кварталі 2007 року від ППФ «Велсі»на загальну суму 873000, 00 грн. Тим самим було встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2007 рік на 18187, 00 грн., в тому числі за ІV квартал 2007 року на 18187, 00 грн.

На підставі акта перевірки Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200/0 від 22.02.2011 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток за 2007 рік в сумі 18187, 00 грн., а також нараховано штраф в розмірі 4546, 75 грн.

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки, зроблено на підставі аналізу господарських відносин позивача з ППФ «Велсі». Зокрема, в акті зазначено, що в ході проведення перевірки представник відповідача прийшов до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ППФ «Велсі»господарських операцій через відсутність необхідних для цього трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів. Також перевіряючим серед наданих для перевірки документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-6 від 15.06.1965р., "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-7 від 25.04.1966р. Окрім того, перевіряючим в акті перевірки зазначено що Рівненським міським судом 26.05.2010р. винесено вирок по справі №1-386/10, об'єднаній в одне провадження з справою №1-27/10 за обвинуваченням ОСОБА_5 (засновника ППФ «Велсі»з моменту реєстрації) в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України вiд 05.04.2001 № -III, тобто судом доказано, що діяльність ППФ «Велсі»носила фіктивний характер.

Однак, такі висновки податкового органу суд не бере до уваги, оскільки доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення названих податкових зобовязань є безпідставними та необґрунтованими.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

На підставі аналізу господарських операцій позивача з ППФ «Велсі», відповідачем в акті перевірки зроблено висновок що останні носили фіктивний характер, в результаті чого позивачем порушено норми податкового законодавства в результаті чого було занижено суми податку на прибуток за 2007 рік на 18187, 50 грн., в тому числі за ІV квартал 2007 року на 18187, 50 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ВАТ ППФ «Велсі»укладено договір купівлі-продажу №37 від 17 вересня 2007 року, предметом якого стала поставка ППФ «Велсі дров паливних мяких порід. Крім того, отримавши від ППФ «Велсі»вказані дрова позивач поставив їх школам, згідно специфікації до договору №37 від 17 вересня 2007 року.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у підприємства первинними документами складеними відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов купівлі-продажу №37 від 17 вересня 2007 року позивач перерахував ППФ "Велсі" грошові кошти в сумі 87300, 00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними зокрема: за №613 від 27.11.2007 р., №РН-000064 від 25.12.2007 р., №РН- 0000021 від 05.11.2007 р., №РН-000046 ві 27.11.2007 р., №РН-000041 від 27.11.2007 р., №РН-000047 від 27.11.2007 р., №РН-0000028 від 06.11.2007 р., №РН-000040 від 27.11.2007 р., №РН-000049 від 27.11.2007 р., №РН-000062 від 27.11.2007 р., №РН-000042 від 27.11.2007 р., №РН-000053 від 27.11.2007 р., №РН-000054 від 27.11.2007 р., №РН-000055 від 27.11.2007 р., №РН-000056 від 27.11.2007 р., №РН-000039 від 27.11.2007 р., №РН-00059 від 27.11.2007 р., №РН-000060 від 27.11.2007 р., №РН-000061 від 27.11.2007 р., №РН-0000017 від 05.11.2007 р., №РН-000050 від 27.11.2007 р., №РН-0000035 від 06.11.2007 р., №РН-000057 від 27.11.2007 р., №РН-0000020 від 05.11.2007 р., №РН-0000018 від 05.11.2007 р., №РН-000063 від 24.12.2007 р., №РН-000044 від 27.11.2007 р., №РН-000051 від 27.11.2007 р., №РН-0000021 від 05.11.2007 р., №РН-00009 від 17.12.2007 р., №РН-0000026 від 05.11.2007 р., №РН-0000008 від 05.11.2007 р., №РН-000045 від 27.11.2007 р., №РН-000008 від 10.12.2007 р., №РН-0000032 від 06.11.2007 р., №РН-000052 від 27.11.2007 р., №РН-000043 від 27.11.2007 р., №РН-0000030 від 06.11.2007 р., №РН-000048 від 27.11.2007 р., №РН-000007 від 04.12.2007 р., №РН-000025 від 05.11.2007 р., №РН-0000038 від 21.11.2007 р., №РН-0000019 від 2007 р., №РН-0000010 від 05.11.2007 р., №РН-000006 від 03.12.2007 р., №РН-0000007 від 05.11.2007 р., №РН-0000014 від 05.11.2007 р., №РН-0000006 від 05.11.2007 р., №РН-0000016 від 05.11.2007 р., №РН-0000034 від 06.11.2007 р., №РН-0000009 від 05.11.2007 р., №РН-0000023 від 05.11.2007 р., №РН-0000015 від 05.11.2007 р., №РН-0000037 від 06.11.2007 р., №РН-0000022 від 05.11.2007 р., №РН-0000029 від 06.11.2007 р., №РН-0000033 від 06.11.2007 р., №РН-0000011 від 05.11.2007 р., №РН-0000031 від 06.11.2007 р., №РН-0000012 від 05.11.2007 р., №РН-0000027 від 06.11.2007 р., №РН-0000024 від 05.11.2007 р., №РН-0000013 від 05.11.2007 р., №РН-0000036 від 06.11.2007 р.

Розрахунки за отриманий товар проведені в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Дослідженими в судовому засіданні видатковими та податковими накладними підтверджується отримання товару відповідними школами та переміщення вказаного товару. Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності ТОВ «Костопільська будівельна компанія».

За наведених обставин, надані позивачем для перевірки та досліджені в судовому засіданні документи на підтвердження господарських операцій з ПП Ф «Велсі»є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ТОВ «Костопільська будівельна компанія» на формування податкового кредиту позивача.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ППФ "Велсі", які ґрунтуються на твердженні про неможливість фактичного здійснення ППФ "Велсі"господарських операцій з урахуванням відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів суд не бере до уваги з огляду на наступне. Вказані обставини не можуть бути доказом нездатності субєкта господарювання виконати взяті на себе зобовязання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Це спростовується положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, який встановлює, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 133). Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки існують поза його волею.

В акті перевірки відповідачем також зазначено, що позивачем не представлено документів, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року.

Суд приходить до висновку, що вказані доводи органу податкової служби на увагу не заслуговують з огляду на таке.

Відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ППФ «Велсі»передавало призначений для ТОВ «Костопільська будівельна компанія»товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, доводи відповідача про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ППФ «Велсі»не відповідають дійсним обставинам справи.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведеного правочину позивача з ППФ «Велсі»або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Посилання відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ППФ «Велсі»вироком Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10 не може братися судом до уваги. У вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, ППФ «Велсі»не зазначене в переліку суб'єктів підприємницької діяльності перерахованих у вироку Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10. Тому вказаний вирок не може братися судом до уваги як доказ на підтвердження фіктивного характеру господарської діяльності ППФ «Велсі».

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з ППФ «Велсі» та щодо безтоварності таких господарських операцій, що спростовується переліченими вище накладними, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджується належними та допустимими доказами. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000032200/0 від 22.02.2011 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0000032200/0 від 22 лютого 2011 року

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільська будівельна компанія" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.