Постанова № 1518621, 04.04.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.04.2008 р. справа №7/293

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Буханова І.В. - за довір. № 238-276 від 01.04.2008 р.,

Руднева І.С. - за довір. № 238-720 від 28.11.2007 р.,

від відповідача:

Підгорецький В.І. - за довір. № 185-08 від 29.12.2007 р.,

Цвелікова В.М. - за довір. № 308-08 від 31.03.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Керамік" м. Артемівськ Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

26.12.2007 року

по справі

№7/293

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області в особі структурної одиниці - Центральні електричні мережі м. Горлівка Донецької області

до

Закритого акціонерного товариства "Керамік" м. Артемівськ Донецької області

про

стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 386 375 грн. 75 коп., за реактивну електроенергію в сумі 17 464 грн. 80 коп., суми пені у розмірі 224 677 грн. 11 коп., 3 % річних в сумі 1 916 грн. 86 коп. та індексу інфляції в розмірі 15 426 грн. 23 коп.

У судовому засіданні була оголошена перерва з

01.04.2008 року по 04.04.2008 року

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2007 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області в особі структурної одиниці - Центральні електричні мережі м. Горлівка Донецької області (далі по тексту - Донецькобленерго) до закритого акціонерного товариства "Керамік" м. Артемівськ Донецької області (далі по тексту - Товариство) про стягнення заборгованості за активну електроенергію у сумі 386 375 грн. 75 коп., за реактивну електроенергію у сумі 17 464 грн. 80 коп., суми пені у розмірі 224 677 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 916 грн. 86 коп. та індексу інфляції в розмірі 15 426 грн. 23 коп.

У обгрунтування рішення місцевий суд послався на те, що вимоги позивача законні та доведені належним чином.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як незаконне, необгрнутоване та винесене при неповному з"ясуванні істотних обставин справи. Заявник, зокрема, послався на те, що господарським судом були порушені норми процесуального права, оскільки рішення винесено у відсутності відповідача. Також відповідач вважає, що розрахунок суми пені зроблений позивачем неправильно, тому він безпідставно був прийнятий господарським судом. Крім того, у скарзі та під час судових засідань відповідач навів і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та під час судових засідань проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість оскарженого рішення.

Розгляд справи відкладався апеляційною інстанцією з метою витребування у сторін додаткових письмових поясанень та доказів на виконання вимог ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Надані сторонами документи та письмові пояснення залучені апеляційним судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, між Донецькобленерго в особі структурної одиниці Центральних електричних мереж та Товариством був укладений договір на постачання електричної енергії №518 від 22.04.03 року (далі по тексту - договір).

Згідно договору (а.с. 9-11), Донецькобленерго (постачальник за договором) зобов’язався поставляти електроенергію, а Товариство (за договором - споживач) –своєчасно сплачувати за вартість спожитої електроенергії в строки передбачені п.2 Додатку № 5 до договору (а.с. 12-13) , а саме: щонеділі кожний четвер до 25% та кінцевий розрахунок до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, поставив відповідачу в період з вересня 2005 року до вересня 2007 року електроенергію на суму 624 037 грн. 09 коп., що доводиться наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі (а.с. 35-88). Вартість отриманої відповідачем електроенергії була сплачена частково в сумі 255 661 грн. 34 коп. В зв"язку з цим у відповідача перед позивачем станом на 29.10.07 р. виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 386 375 грн. 75 коп., та за реактивну електроенергію в сумі 17 464 грн. 80 коп.

В зв"язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просив суд першої інстанції стягнути з Товариство заборгованість за активну електроенергію у сумі 386 375 грн. 75 коп., за реактивну електроенергію у сумі 17 464 грн. 80 коп., пеню у розмірі 224 677 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 916 грн. 86 коп. та індекс інфляції в розмірі 15 426 грн. 23 коп.

Рішенням господарського суду вимоги позивача задоволені у повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд послався на п.1 ст.193, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 528, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції при винесенні рішення з'ясував всі обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та дійшов правильного висновку про законність і обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Тому апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого суду, що викладені в цій частині оскарженого рішення та з правильністю арифметичного розрахунку суми основного боргу, відсотків річних та індексу інфляції. Проте, на думку апеляційного суду, в частині стягнення пені в сумі 224 677 грн. 11 коп. суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами п.п. 4.2.1. договору (а.с. 9-11) передбачено, що за порушення строків термінів розрахунків за спожиту електроенергію Товариство сплачує пеню в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу.

Пункт 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України за кожен день прострочки виконання грошового зобов"язання.

З наявного у справі договору з додатками та протоколами розбіжностей до нього (а.с. 9-20), а також рахунків та актів прийому-передачі електроенергії (а.с. 35-87) вбачається, що поставка електроенергії здійснювалась відповідачу, як промисловому підприємству.

Оскільки відповідач не використовував електроенергію у якості комунальних послуг, судова колегія вважає, що немає підстав для застосування абзацу 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності на несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», яким передбачено стягнення пені в розмірі 1% від суми простроченого платежу. Тобто, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача всю суму заявленої пені в розмірі 224 677 грн. 11 коп.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина пені в сумі 9 407 грн. 61 коп. з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань". В решті вимог про стягнення пені в сумі 215 269 грн. 50 коп., на думку судової колегії, слід відмовити за безпідставністю.

За таких обставин рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2007 року підлягає скасуванню в частині задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 215 269 грн. 50 коп., в решті частини оскаржене рішення є законним, обгрунтованим і скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподіляються апеляційним судом між сторонами пропорційно відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2007 року по справі № 7/293 скасувати частково.

Позовні вимоги ВАТ “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Центральних електричних мереж м. Горлівка про стягнення з ЗАТ „Керамік” м. Артемівськ заборгованості за активну електроенергію у сумі 386 375 грн. 75 коп., за реактивну електроенергію у сумі 17 464 грн. 80 коп., суми пені у розмірі 224 677 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 1 916 грн. 86 коп., індексу інфляції в розмірі 15 426 грн. 23 коп. –частково задовольнити.

Стягнути з ЗАТ „Керамік” (84000, вул. П. Лумумби, 86 м. Артемівськ, Донецька обл.; р/р 26002155998001 в ВАТ АКБ „Капітал” м. Донецька; МФО 334828, ОКПО 32131492) на користь Центральних електричних мереж ВАТ “Донецьобленерго” (84601, Донецька обл.., м. Горлівка, пр. Леніна 7; п/р 260353071296 в ОПЕРВ у філіалі Донецького обласного управління ВАТ “Ощадбанк”; МФО 335106; ОКПО 00130903) борг за активну електроенергію у сумі 386 375 грн. 75 коп., за реактивну електроенергію у сумі 17 464 грн. 80 коп., суми пені у розмірі 9 407 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 1 916 грн. 86 коп. та індексу інфляції в розмірі 15 426 грн. 23 коп.

Стягнути з ЗАТ „Керамік” (84000, вул. П. Лумумби, 86 м. Артемівськ, Донецька обл.; р/р 26002155998001 в ВАТ АКБ „Капітал” м. Донецька; МФО 334828, ОКПО 32131492) на користь Центральних електричних мереж ВАТ “Донецьобленерго” (84601, Донецька обл.., м. Горлівка, пр. Леніна 7; п/р 26008301551560 в філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка”, МФО 334464, ОКПО 00130903) частину витрат з державного мита, яке сплачено при подачі позову в сумі 4 305 грн. 92 коп та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 78 грн. 66 коп.

Стягнути з Центральних електричних мереж ВАТ “Донецьобленерго” (84601, Донецька обл.., м. Горлівка, пр. Леніна 7; п/р 26008301551560 в філії „Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка”, МФО 334464, ОКПО 00130903) на користь ЗАТ „Керамік” (84000, вул. П. Лумумби, 86 м. Артемівськ, Донецька обл.; р/р 26002155998001 в ВАТ АКБ „Капітал” м. Донецька; МФО 334828, ОКПО 32131492) частину витрат з державного мита, яке сплачено при подачі апеляційної скарги в сумі 1 076 грн. 25 коп.

В решті частини позовних вимог – відмовити.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5 господарському суду