Постанова № 1518562, 04.04.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.04.2008 р. справа №20/358

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Стойка О.В. , Шевкової Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:

Бережний Р.В. (довіреність № 213/10 від 29.12.07р.),

від відповідача:

не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

28.01.2008 року

по справі

№20/358 (Донець О.Є.)

за позовом

Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до

Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області

про

стягнення 28156 065 грн. 82 коп.

В С Т А Н О В И В:

У 2007 році позивач, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача, Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми основного боргу в розмірі за поставлений природний газ в сумі 21 912 079 грн. 71 коп., пеню в сумі 1 773 300 грн. 79 коп., інфляційні в розмірі 3 639 177 грн. 71 коп., три відсотка річних в сумі 831 507 грн. 61 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.08р. позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ були задоволені в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем неналежно виконувались зобов’язання за договором в порушення вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставинам справи, що мають значення для справи, також порушено норми матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2008р. скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Від позивача, Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким з вимогами апеляційної скарги відповідача не погодився. Просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 28.01.08р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Від заявника апеляційної скарги, Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області, через канцелярію суду отримано клопотання про відкладення розгляду скарги в зв’язку з відрядженням представника підприємства.

Судовою колегією розглянуто вищевказане клопотання та у його задоволенні відмовлено, оскільки до клопотання не надано належних доказів поважності причин відсутності представника позивача. Участь у господарському процесі приймають юридичні особи, а не фізичні, заявник про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 28.02.08р. поштового відправлення ухвали суду. Явка сторін ухвалою суду від 25.02.08р. не була визнана обов’язковою і сторонам роз'яснено, що у випадку неявки їх представників до судового засідання, справу буде розглянуто за її матеріалами, тому у судової колегії немає підстав для відкладення розгляду скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позиції щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 20/358, та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2005р. між позивачем, Дочірнєю компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ (далі –Постачальник), та відповідачем, Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області (далі –Покупець), був укладений Договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації № 06/05-2127 ТЕ-9 (далі –Договір).

Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю в 2006 році природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору сторони встановили, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та транспортованого газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотків від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (пункт 7.5 Договору).

Договір укладено сторонами в добровільному порядку без заперечень та зауважень, підписано посадовими особами підприємств та скріплено печатками.

Сторонами на протязі березня –жовтня 2006 року укладалися Додаткові угоди № 1 від 15.03.06р, № 2 від 22.05.06р., № 3 від 16.06.06р., № 4 від 29.06.06р., № 5 від 13.10.06р., якими вносилися зміни до Договору № 06/05-2127 ТЕ-9 щодо обсягів, ціни природного газу та строку дії даного Договору.

Постачальник, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, свої зобов'язання за Договором виконував належним чином. Згідно Актів приймання-передачі передав протягом січня-липня 2006 року та жовтня-грудня 2006 року природний газ в обсязі 179 035,827 тис.куб.м на загальну суму 76 314 360 грн. 21 коп.

Покупець, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області, свої зобов'язання за Договором виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 54 402 280 грн. 50 коп.

Таким чином, у Покупця перед Постачальником утворилась заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 21 912 079 грн. 71 коп., в зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

Згідно частини 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на Договір постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організації № 06/05-2127 ТЕ-9 від 30.12.05р.; Додаткові угоди від 15.03.06р., 22.05.06р., 16.06.06р., 29.06.06р., 13.10.06р.; Акти приймання-передачі, які підписані обома сторонами.

Згідно норм статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем був частково оплачений отриманий природний газ в розмірі 54 402 280 грн. 50 коп., залишок суми основного боргу в розмірі 21 912 079 грн. 71 коп. на момент пред'явлення позовних вимог до господарського суду Донецької області сплачений не був.

З огляду на зазначене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено факт порушення відповідачем його договірного зобов’язання та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 21 912 079 грн. 71 коп.

Відповідно до статей 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно з нормами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що розмір штрафних санкцій визначається законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.2, 7.5 сторонами в Договорі передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Таким чином, сторони встановили в Договорі інший порядок розрахунку пені, ніж передбачено вимогами Господарського кодексу України, що не суперечить закону, а саме ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, позивачем та відповідачем в добровільному порядку, без заперечень та зауважень укладено Договір, на підставі якого позивач на суму заборгованості нарахував пеню в розмірі 1 773 300 грн. 79 коп. за період з 20.05.07р. по 20.11.07р. (184 дні).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем клопотання в порядку вимог ст. 267 Цивільного кодексу України в процесі розгляду справи судом першої інстанції, заявлено не було.

Господарським судом Донецької області правомірно не прийнято до уваги посилання позивача щодо зменшення розміру нарахованої пені на підставі Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003р. №554-IV, який набрав чинності 01.07.2003р., оскільки згідно умов цього Закону під реструктуризацію підпадає лише заборгованість, яка виникла на дату набрання ним чинності.

З огляду на зазначене, господарський суд Донецької області правомірно дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені з відповідача в розмірі 1 773 300 грн. 79 коп. та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, ніякого клопотання про зменшення розміру пені в порядку вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідач суду першої інстанції до моменту винесення рішення не надав, тому прохання заявника апеляційної скарги про врахування його статусу комунального підприємства, яке надає послуги населенню, що не оплачує в повному обсязі послуги, які надані відповідачем та зменшення розміру стягнутої пені, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки таке питання вирішується тільки до моменту винесення судом першої інстанції рішення по суті про стягнення пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 3 639 177 грн. 71 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 831 507 грн. 61 коп.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що розрахунок трьох відсотків річних від суми основного боргу за період з 11.02.06р. по 20.11.07р. в сумі 831 507 грн. 61 коп. є обґрунтованим та правомірно задоволений судом першої інстанції в повному обсязі, оскільки за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання перед позивачем нараховується плата за користування чужими грошовими коштами у вигляді трьох відсотків річних, що є мірою виключної відповідальності в такому випадку.

Але позивачем наданий невірний розрахунок суми інфляційних за лютий 2006 року –жовтень 2007 року в розмірі 3 639 177 грн. 71 коп., який помилково був задоволений місцевим господарським судом в повному обсязі.

При розрахунку інфляційних, як збільшення суми основного боргу в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України в період прострочки виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, позивач помилково враховував при розрахунку наступної суми інфляційних попередню вже збільшену на інфляційні суму боргу, яка існувала в період прострочки, виходячи з самої суми боргу, що можливо тільки при розрахунку компенсаційних витрат при наявності боргу по заробітній платі, коли враховується індекс споживчих цін, згідно чинного трудового законодавства України. Тобто, такі розрахунки здійснюються з фізичними особами, а не з юридичними при врахуванні інфляційного процесу обігу грошових коштів в Україні.

З огляду на вищезазначене, судова колегія перерахувала розмір інфляційних відповідно до вимог чинного законодавства України, в зв'язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги позивача частково в частині стягнення інфляційних, як суми збільшення розміру основного боргу в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України в період прострочки виконання грошового зобов'язання відповідачем за період лютий 2006 року –жовтень 2007 року в розмірі 3 522 730 грн. 74 коп.

В позовних вимогах позивача до відповідача про стягнення інфляційних в розмірі 116446 грн. 97 коп. слід відмовити в зв'язку з невірним розрахунком.

Інші доводи заявника апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією в розрахунок інфляційних.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2008 року у справі № 20/358 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією в розрахунок інфляційних, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника, а судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2008 року у справі № 20/358 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.01.08р. у справі №20/358 –частково змінити в частині стягнення з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області інфляційних, виклавши пункти 1, 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», 87518, м.Маріуполь, Донецька область, вул. Гризодубової, 1, ЗКПО 33760279 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ЗКПО 31301827 суму основного боргу в розмірі 21 912 079 грн. 71 коп., пеню в розмірі 1 773 300 грн. 79 коп., інфляційні в розмірі 3 522 730 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 831 507 грн. 61 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 24894 грн. 54 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 117 грн. 51 коп.

Відмовити у позовних вимогах Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь Донецької області про стягнення інфляційних в розмірі 116446 грн. 97 коп.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області по справі №20/358 від 28.01.08р. - залишити без змін.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді: О.В. Стойка

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.