Рішення № 15182213, 21.04.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2- 420/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2011 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді: - Самойлової О.В.,

при секретарі: - Ушак Ю.С.,

за участю представника позивача: - Покідько Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з подачі теплової енергії у сумі 6609,05 грн., уточнивши свої вимоги 26.10.2010 року, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10579,68 грн.

Вимоги мотивовані тим, що Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії є виробником і централізованим постачальником теплової енергії на потреби населення м. Феодосії, у тому числі здійснює постачання теплової енергії на адресу відповідача, який користується послугами теплопостачання для обігріву житлового приміщення, з 01.12.1996 року по 01.11.2010 року він не оплачує надані послуги, не відмовлявся від них і не вимагав відключення квартири від мережі централізованого опалення, позивач поставляв відповідачеві теплову енергію, однак, відповідач оплату не проводив, в результаті чого на 01.11.2010 року утворилася заборгованість у сумі 10579,68 грн., яку відповідач добровільно не оплачує.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 29 вересня 2009 року при проведенні попереднього судового засідання до участі у справі у якості третьої особи було залучено ЖЕК № 3.

Представник позивача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідач проживає у АДРЕСА_1 у м. Феодосії та користується послугами з теплопостачання, але за надані послуги з 1996 року не сплачує, від теплопостачання не відмовлявся, дозвіл на відключення від центрального опалення у Міжвідомчої комісії йому не надавався, акти про неякісні послуги не складалися у встановленому порядку і не надходили на адресу позивача, з технічних обставин застосовувався при нарахування оплати нижчий коефіцієнт якості опалення, проводився перерахунок оплати, відповідач на 01.11.2010 року має заборгованість у сумі 10579,68 грн., яку добровільно не оплачує.

Представник відповідача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні 27.01.2011 року позовні вимоги не визнав, пояснив, що квартира належить ОСОБА_4 на праві власності з 28.07.1995 року на підставі договору купівлі-продажу, у квартирі централізоване опалення, підтримав письмові заперечення, що направлені ним на адресу суду, просив суд оголосити у справі перерву для надання часу для виклику перекладача. Після перерви відповідачка та її представник в судове засідання 21.04.2011 року не зявилися, заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило. При таких обставинах, суд вважає, що неявка позивача та його представника в судове засідання після оголошеної перерви, не перешкоджає продовженню розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом у безспірному порядку встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 липня 1995 року, проживає у неї та зареєстрована з 04.08.1995 року, що підтверджується відомостями адресно-довідкового бюро ВГІРФО Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 04.09.2010 року, відповідачка є споживачем теплової енергії для обігріву жилого приміщення. З особового рахунку (а.с. 4) слідує, що відповідачка тривалий час не сплачує отримані послуги і має заборгованість на 01.02.2009 року у сумі 6609,05 грн., заборгованість на 01.11.2010 року складає 10579,68 грн.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-1У «Про житлово-комунальні послуги» (далі закон № 1875-1У). Стаття 1 указаного Закону визначає, що виробник це субєкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавцем є субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживачем стаття 1 Закону визначає фізичну чи юридичну особу, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, централізованим опаленням визначена послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Договори про постачання теплової енергії укладені між ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії та житлово-експлуатаційними організаціями м. Феодосії, де визначено, що виконавцем послуг по теплопостачанню є житлово-експлуатаційні організації. За умовами договору позивач взяв на себе зобовязання постачати Виконавцям теплову енергію у вигляді гарячої води, а Виконавці зобовязалися укласти договори з квартиронаймачами, власниками квартир та вбудованих приміщень, а також оплачувати теплову енергію по затвердженим тарифам у строки та порядку, що передбачені договором, що відповідає положенням Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отримання ж коштів позивачем від кінцевих споживачів послуг з теплопостачання ґрунтується на умовах договорів-доручень, укладених позивачем з відповідними житлово-експлуатаційними організаціями. Отже, доводи відповідача, викладені у запереченні від 17.12.2009 року, стосовно того, що позивач не є виконавцем послуг та не має право вимагати оплати за послуги теплопостачання, є безпідставними.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону № 1875-1У). Цим же Законом визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері регулювання і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (ст. ст. 5-7 Закону № 1875-1У). Відповідно до підп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 1875-1У, ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження цих питань з підприємствами, установами й організаціями, які не належать до комунальної власності. Крім того, відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 507-ХП, Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін/тарифів, а також по контролю за цінами/тарифами.

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору теплопостачання є обовязком споживача.

Обовязок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачений також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обовязок, а не право сторін.

Позивач є виробником комунальних послуг, відповідач споживачем цих послуг. Фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які витікають із нормативно-правових актів, зокрема ст. ст. 67, 68 ЖК України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно до вимог частини 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З довідки про розрахунок за послуги теплопостачання, яка є належним та допустимим доказом, вбачається, що ОСОБА_4 має заборгованість у сумі 10396,57 грн.

Судом встановлено, що позивач виконував свої зобовязання по наданню таких послуг, а відповідач, як їх споживач, свої зобовязання по їх оплаті не виконував. Доводи відповідача стосовно надання неякісних послуг суд не приймає, оскільки ОСОБА_4 на надала суду належні та допустимі докази в їх обґрунтування та подання належним чином оформлених актів та претензій. Законом України № 1875-1У у ст. 20 ч. 1 п. 5 передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разу їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, а ч. 3 п. 5 передбачає обовязок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. До прийняття вказаного Закону застосувалися Правила надання населенню послуг по водо-, теплопостачанню і водовідведенню, затверджені Постановою КМУ № 1497 від 30.12.1997 року, які передбачали такий же порядок надання послуг та розрахунок за них.

Також відповідачкою всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не надані відповідні докази в обґрунтування її заперечень стосовно того, що вона відмовилася від послуг теплопостачання, про що повідомила позивача та склала акт, підписаний сусідами. Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630, які з метою захисту прав усіх мешканців будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. Згідно п. 26 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в разі, коли технічна можливість такого підключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. У п. 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції 9.12.2005 року за № 1478/11758, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачка належним чином, відповідно до вимог вищезазначених нормативних актів, отримала дозвіл на відключення належної їй квартири від мережі централізованого опалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Постановою Ради Міністрів АР Крим «Про заходи щодо ведення прямих абонентських розрахунків з населенням за послуги тепло-, водопостачання і водовідведення» № 166 від 04.06.1996 року, з 01 липня 1996 року були введені прямі абонентські розрахунки з населенням за спожиті послуги на підприємствах ОП «Кримтеплокомуненерго» та виробничого обєднання «Кримводоканал».

У даному випадку, права позивача, який виконав свої зобовязання по наданню послуг, порушені, а тому він має право на їх захист шляхом стягнення з відповідача оплати за надані йому послуги.

Вищенаведеними нормами закону спростовуються доводи представника відповідача, викладені ним у запереченні, про відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг по теплопостачанню, як підстави для надання та оплати отриманих послуг.

Відповідачка є власником вищевказаної квартири, фактично користується послугами з теплопостачання, не оформила відключення квартири від мережі належним чином, оформлених відповідно до Правил претензій до позивача з приводу неякісно наданих послуг з теплопостачання, починаючи з 1996 року по день розгляду справи суду не надала, має заборгованість за спожиті послуги, тому сама по собі відсутність письмового договору не звільняє її від оплати за отримані послуги.

Що стосується розміру боргу за спожиту теплову енергію, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4, то в цій частині суд прийшов до висновку про необхідність застосування загального строку позовної давності у три роки, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до вимог статей 257, 276 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач ОП «Кримтеплокомуненерго» звернувся до суду із позовом 27.04.2009 року і просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.12.1996 року по 01.11.2010 року у сумі 10579,68 грн. На підставі заяви представника відповідача, що викладена ним у письмовому заперечені, про застосування позовної давності, суд вважає необхідним застосувати позовну давність, у звязку із чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з травня 2006 року по 01.11.2010 року у сумі 7766 грн. 95 коп., відповідно довідки про розрахунок за послуги теплопостачання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідачки підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 7766,95 грн.

Також, згідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 77,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн., а всього 107,67 грн.

В судовому засіданні 21.04.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішень, повний текст рішення виготовлений 26.04.2011 року.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 257, 276, 903 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення…, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції 9.12.2005 року за № 1478/11758 суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (м. Феодосія вул. Гарнаєва, 67-А, рахунок № 260020203623 в КФ АБ «Експрес-Банк» м. Сімферополь, МФО 384674 ОКПО 26178089) заборгованість за теплопостачання у розмірі 7766 грн. 95 коп., судові витрати у сумі 107,67 грн., а всього 7874 (сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 62 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Феодосійській міській суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Самойлова Е.В.