Рішення № 15181827, 08.04.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-1959/2011 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2011 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого-судді: Блейз І.Г.,

при секретарі: Малкієль А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини прибутку у зв’язку із порушенням строків її виплати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, відшкодування моральної шкоди, зобов’язання вчинити певні дії , -

встановив:

Позивач звернувся до відповідача із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини прибутку у зв’язку із порушенням строків її виплати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, відшкодування моральної шкоди, зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 березня 2006 року він працював у відповідача на посаді начальника охорони. Заробітну плату повинен був отримувати у розмірі 1400 грн. З 01 березня 2008 року регулярна виплата заробітної плати була припинена, а тому заробітну плату отримував продукцією підприємства. За період з 01 березня 2008 року по 27 жовтня 2009 року заборгованість по заробітній платі складає 17 748 грн. Також за час роботу позивачу не було надано відпустку, у зв’язку із чим відповідач повинен йому сплатити 2355 грн як компенсацію за невикористану відпустку. Також позивач пояснив, що коли він звільнився 27 жовтня 2009 року та отримав трудову книжку, він дізнався, що запис про прийняття на роботу був зроблений невірно, а саме, з 01 травня 2007 року замість 01 березня 2009 року. Вказаний факт є порушенням його трудових прав, а тому позивач просить внести зміни до трудової книжки та вказати часом його прийняття на роботу – 01 березня 2009 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку із відрядженням керівника.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Відповідачем не надано будь-якого доказу на підтвердження поважності причин неявки, а тому суд не вважає причини неявки поважними.

Зі згоди позивача та його представника суд проводить заочний розгляд справи, що не суперечить вимогам ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. ст.11, 60 ЦПК України, кожан сторона повинна довести всі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на посаду начальника охорони. Відповідно до трудової книжки, позивача прийнято на посаду 01 травня 2007 року (а.с.8)

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення.

Позивач працював у відповідача, ае заробітну плату не сплачував, у зв’язку із чим виникла заборгованість, що складає 17 748 грн.

Відповідачем не надано заперечень щодо сплати заробітної плати або іншій суим заборгованості, таким чином, суд вважає, що позивач має право вимагати стягнення заробітної плати у розмірі 17 748 грн.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, якщо робітник не скористався правом на відпустку, йому має бути виплачена грошова компенсація.

З вказаних вище підстав суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку також підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем не підтверджено право на отримання компенсації втрати частини прибутку у зв’язку із порушенням строків їх виплат та не надано розрахунок компенсації та індексації заробітної плати, суд вважає, що дані вимоги позивача не доведено у порядку ст. 60 ЦПК України, а тому вони не підлягають задоволенню.

З пояснень позивача вбачається, що він працював у відповідача з 01 березня 2006 року, однак жодного доказу на підтвердження даного факту суду не додану, а тому позивачем не підтверджено його право на внесення відповідних змін до трудової книжки.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати за виною підприємства належних звільненому робітнику сум в терміни, вказані в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

Оскільки відповідачем не здійснено розрахунок по заробітній платі у день звільнення, чим, на думку суду, позивачу спричинено моральну шкоду, позивач має права вимагати сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Однак, у відповідності до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк.

Судом встановлено, що позивача звільнено 27 жовтня 2009 року, однак із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди позивач звернулася лише 29 листопада.2010 року, тобто із порушенням строків, встановлених законом.

У п. 16 постанови пленум Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами зазначено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності, що позивачкою пропущений. Із заяв про поновлення строку для звернення до суду із зазначенням поважності причин позивач не звертався.

Пунктом 4 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

З пояснень позивача вбачається, що він не звертався до суду у зв’язку із намаганням врегулювати спір у досудовому порядку.

Дані обставини суд не вважає поважними причинами пропуску строку для звернення до суду, а тому не вбачає підстав для задоволення позову у частині стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та внесення змін до трудової книжки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

Повний текст рішення складено 12 квітня 2011 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 60,88, 213-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 89, 115,116,117 КЗпП України, Закону України «Про відпустку», суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» (м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 17, ЄДРПОУ 30529028) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 748 грн, та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2355 грн, а загалом 20 103 грн (двадцять тисяч сто три грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» (м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 17, ЄДРПОУ 30529028) на користь держави судовий збір у розмірі 201,03 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд у порядку ст. 294 ЦПК України шляхом подачі протягом 10 днів із дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: