Рішення № 15166566, 16.02.2011, Господарський суд Запорізької області

о

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа № 17/321/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Герсал”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, оф. 19

до відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства “АЛКОР”, 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3

про стягнення 125 742,24 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 25.01.11 б/н

Одинокий Г.О., генеральний директор на підставі протоколу від 04.09.06 № 1

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

23.12.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Герсал” (надалі ТОВ “Герсал”) до Українсько-німецького спільного підприємства “АЛКОР” (далі УНСП “АЛКОР”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 02.02.09 б/н в розмірі 125 742,24 грн., з яких: 120 906 грн. - сума основного боргу (попередня оплата) та 4 836,24 грн. - неустойки.

Ухвалою від 23.12.10 судом порушено провадження у справі № 17/321/10, судове засідання призначено на 26.01.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 23.12.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Ухвалою від 26.01.11 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача судом відкладено на 16.02.11.

За заявою представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 16.02.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в додаткових обґрунтуваннях позову. Свої вимоги обґрунтовує ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зазначив наступне. 02.02.09 між сторонами у справі укладено договір поставки б/н, на виконання умов якого позивачем за період з 26.03.09 по 29.04.09 перераховано відповідачу авансовими платежами суму коштів в розмірі 218 952 грн. Відповідач за вказаний період поставив відповідачу товар на суму 98 046 грн. Отже, відповідач недопоставив позивачу товар на суму 120 906 грн. У звязку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 120 906 грн. Крім того, через недопоставку товару позивачем здійснено розрахунок неустойки, згідно з яким розмір неустойки становить 4 836,24 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 4 000 грн. витрат на допомогу адвоката.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом жодного разу не зявився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається із Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (запис № 11), станом на 13.01.11, тобто станом на час розгляду справи в суді, місцезнаходженням Українсько-німецького спільного підприємства “АЛКОР” є: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд. 3, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.09 між товариством з обмеженою відповідальністю “Герсал” (Покупець) та Українсько-німецьким спільним підприємством “АЛКОР” (Постачальник) укладено договір поставки б/н за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Загальна вартість поставки згідно накладних (п. 1.7. договору).

Згідно з п. 2.1.1. договору, Постачальник зобовязується передати Покупцеві товари за актом прийому-передачі не пізніше 5 календарних днів із дня отримання усіх коштів зазначених в п. 3.2. даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту його остаточного виконання (п. 5.1. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

У відповідності з нормами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (…), а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712).

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі № 17/321/10 є вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором поставки від 02.02.09 б/н в розмірі 120 906 грн. та стягнення неустойки в сумі 4 836,24 грн. Підставою є невиконання відповідачем зобовязань щодо поставки товару на суму 120906 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачем до матеріалів справи додано платіжні доручення про перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в загальній сумі 218 952 грн. Так, зокрема, вбачається, що платіжним дорученням від 26.03.09 № 396 перераховано суму в розмірі 30 000 грн., від 03.04.09 № 402 суму 10 000 грн., від 09.04.09 № 406 - 10 000 грн., від 13.04.09 № 409 - 19 000 грн. та від 23.04.09 № 416 суму в розмірі 149 952,00 грн.

Позивач вказує, що вказана сума коштів була перерахована ТОВ “Герсал” в якості попередньої оплати на підставі договору поставки від 02.02.09 б/н.

Судом встановлено, що вищенаведені платіжні доручення не містять жодних реквізитів щодо підтвердження факту перерахування грошових коштів саме в якості передоплати на підставі договору поставки від 02.02.09 б/н.

Натомість, у платіжних дорученнях є посилання на сплату за масло згідно рахунків та видаткових накладних, а саме: рахунку від 20.03.09 № 283, рахунку від 03.04.09 б/н, видаткової накладної від 02.04.09 № 000380, видаткової накладної від 10.04.09 № 000412 та рахунку від 23.04.09 № 7.

До матеріалів справи із вище перелічених рахунків та видаткових накладних додано лише рахунок від 03.04.09 б/н та рахунок від 23.04.09 № 7 (№ 00000007), з яких також не вбачається, що вони виставлені УНСП “АЛКОР” на виконання умов договору поставки від 02.02.09 б/н.

З метою встановлення дійсних правовідносин між сторонами у справі на підставі договору поставки від 02.02.09 б/н, ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.10 про порушення провадження у справі № 17/321/10 судом було витребувано у позивача решту рахунків, які зазначені у платіжних дорученнях про перерахування коштів. Так, рахунок від 20.03.09 № 283, який зазначений у платіжному дорученні від 26.03.09 № 396; рахунок від 02.04.09 № 000380, який зазначений у платіжному дорученні від 09.04.09 № 406 та від 10.04.09 № 000412, що визначено у платіжному доручені від 13.04.09 № 409.

Однак, матеріали справи свідчать, що позивачем вимоги ухвали суду від 23.12.10 в повному обсязі не виконано, рахунків та видаткових накладних, на підставі яких були перераховано позивачем кошти за платіжними дорученнями від 26.03.09 № 396, від 09.04.09 № 406 та від 13.04.09 № 409 суду не надано.

З наявних в матеріалах справи № 17/321/10 рахунків, а саме: від 26.03.09 № 000000283, від 03.04.09 № 000000000, від 13.04.09 № 000000000 та від 23.04.09 № 000000007, також не вбачається, що надані рахунки виставлені відповідачем саме в якості передоплати за договором поставки від 02.02.09 б/н.

Розділом 3 спірного договору передбачено, що розрахунки Покупця з Постачальником проводяться за фактом попередньої оплати. Сума оплати дорівнює вартості поставки, зазначеній в п. 1.6. даного договору. Розрахунки проводяться в безготівковій формі.

Отже, умовами договору від 02.02.09 не передбачено, що розрахунки Покупця з Постачальником здійснюються на підставі виставлених Постачальником рахунків.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2).

З урахування вищевикладених обставин, позивачем в ході розгляду справи № 17/321/10 не доведено факту перерахування грошових коштів в сумі 120 906 грн. на виконання умов договору поставки від 02.02.09, на підставі якого заявлені позовні вимоги.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, викладені в додаткових обґрунтуваннях позову про наявність арифметичної помилки у платіжних дорученнях, а саме: в частині зазначення невірної дати рахунку у платіжному дорученні від 26.03.09 № 396 та реквізитів видаткових накладних у платіжних дорученнях від 09.04.09 № 406 та від 13.04.09 № 409 оскільки належними та допустимими доказами є первинні документи, які підтверджують факт існування між сторонами господарських правовідносин на підставі договору поставки від 02.02.09 б/н.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені ТОВ “Герсал” в позовній заяві щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 120 906 грн. за спірним договором, є недоведеними, оскільки вони не підтвердженні певними засобами доказування. У звязку з чим, у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 120906 грн. за договором поставки від 02.02.09 судом відмовляється через недоведеність.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4836,24 грн. неустойки.

Оскільки матеріалами справи не доведено наявності суми основної заборгованості в розмірі 120906 грн., суд дійшов висновку, що підстави для нарахування на вказану суму неустойки відсутні. За таких обставин, у задоволені позову в цій частині відмовляється.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, в т.ч. витрати з оплати послуг адвоката, відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 21.02.2011.