Ухвала суду № 15164238, 11.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА 11 травня 2011 рокуСправа №12-13-04/506

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: від заявника (боржника) ОСОБА_1 за довіреністю, від стягувача ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреностями, відділу ДВС не зявились, розглянувши скаргу дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»на дії відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»до дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»про стягнення 656902 грн. 84 коп.,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2011 року дочірнє підприємство ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»(боржник), звернувся до господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції, в якій просив визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції, вчинені під час винесення постанов про арешт коштів боржника від 28.01.2011 року та від 28.02.2011 року, а зазначені постанови головного державного виконавця цього відділу ДВС недійсними, зобовязати відділ ДВС Тальнівського РУЮ до завершення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.11.2000 року у справі № 08/4129, утриматись від вчинення дій, спрямованих на стягнення (виявлення, арешт, опис, вилучення, реалізацію) на майно боржника.

В засіданні суду представник дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»вимоги, викладені в скарзі, підтримав і просив суд їх задовольнити, представник стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»проти задоволення скарги заперечував з мотивів її безпідставності.

Відділ ДВС Тальнівського РУЮ явку свого представника в судове засідання не забезпечив, подав письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд розглянув справу без участі представника відділу ДВС за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представників заявника (боржника), стягувача, дослідивши матеріали скарги, справ № 12-13-04/506 і № 10-01-14-05-08/4129 та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні скарги відмовляє повністю з наступних підстав.

Ухвалою арбітражного суду Черкаської області від 24.11.2000 року за заявою ВТП «Діаніс»порушено провадження у справі про банкрутство Тальнівського КХП м. Тальне, код 00952551, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розпорядника майном боржника. Відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 30.07.2010 року у справі № 10-01-14-05-08/4129 про банкрутство дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»(тій же справі), провадження у справі перебуває у процедурі розпорядження майном боржника.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.02.2007 року у справі № 04/506 повністю задоволено вимоги товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», стягнуто на його користь з дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»1035210 кг ячменю вартістю 656902 грн. 84 коп. та судові витрати 6569 грн.03 коп. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Із зазначеного рішення суду вбачається, що спірні зобовязання мали місце у вересні 2006 року. Ухвалою того ж суду від 06.03.2007 року у тій же справі змінено спосіб та порядок виконання рішення від 13.02.2007 року, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 656902 грн. 84 коп. та судові витрати 6569 грн.03 коп. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного судового рішення 19.03.2007 року судом видано наказ, для його примусового виконання постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Тальнівського РУЮ від 19.04.2007 року відкрито виконавче провадження № 3558463. Постановою того ж державного виконавця від 26.04.2007 року виконавче провадження № 3558463 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 265324, яке веде той же відділ ДВС.

28.01.2011 року головним державним виконавцем відділу ДВС Тальнівського РУЮ Нескромним С.І. в межах виконавчого провадження № 3558463 прийнято постанову про арешт коштів боржника - дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»у межах суми 317525,33 грн., що належать боржнику і містяться на його рахунку № 26003302711631 в філії «ВІД ПІБ»в м. Шостка Сумської області.

28.02.2011 року тим же державним виконавцем в межах того ж виконавчого провадження прийнято постанову про арешт коштів боржника на його рахунках в ЧОД ДАТ «Райффайзенбанк Аваль»в м. Черкаси, в «Райффайзенбанк Аваль»у м. Києві, в філії ПАТ ПІД в м. Суми, в філії ПАТ ПІБ в м. Шостка Сумської області. Копія постанови направлена боржнику 05.03.2011 року.

Зазначені постанови головного державного виконавця відділу ДВС Тальнівського РУЮ Нескромного С.І. від 28.01.2011 року і від 28.02.2011 року затверджені начальником відділу ДВС Тальнівського РУЮ Басовською З.О., вони є предметом оскарження боржником.

Відповідно до ст. 1 абз. 6, 10, 11, 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища; розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом; мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Частиною 4 ст. 12 цього ж Закону (на яку посилається боржник в обгрунтування скарги) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Президією Вищого господарського суду України в рекомендаціях N 04-5/1193 від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"»господарським судам розяснено, що:

1.2. Господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів.

За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню.

Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію;

5.3. Відповідно до статті 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 7 березня 2002 N 3088-III року із статті 14 виключено норми, які дозволяли боржнику при проведенні процедури розпорядження майном одночасно задовольнити вимоги кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною 6 статті 12 Закону не поширюється дія мораторію.

5.4. У вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого.

Мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону (частини 6 та 24 статті 1, частина 5 статті 12 Закону).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче провадження передбачено, що:

виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст. 1);

примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, здійснюється державними виконавцями, визначеними Законом України "Про державну виконавчу службу" (ст. 2 ч.ч. 1, 2)

вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України(ст. 5 ч. 1);

державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 ч. 1);

примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, яким, зокрема, є судові накази (ст. 17 ч. ч. 1, 2 п. 3);

у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження (ст. 49 ч. 1, чинна на час вчинення оскаржуваних дій і рішень);

стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт; стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору (ст. 50 ч.ч. 1, 4, 8, чинна на час вчинення оскаржуваних дій і рішень);

арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк (ст. 55 ч. 1 п.2, ч. 3, чинна на час вчинення оскаржуваних дій і рішень).

Згідно з ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Відповідно до викладених обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що спірні дії органу ДВС щодо арешту коштів боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства розпорядження майном боржника, для забезпечення примусового виконання рішення суду про задоволення вимог поточного кредитора, є правомірними, прав та законних інтересів боржника не порушують.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем в постанові від 28.01.2011 року не зазначено межі, в яких накладається арешт на кошти боржника, порушено строк направлення копії постанови від 28.02.2001 року боржнику. Проте, зазначені процесуальні порушення не є підставою визнання цих постанов недійсними.

З урахуванням викладеного суд надає перевагу запереченням стягувача, скаргу боржника визнає необґрунтованою, безпідставною і в її задоволенні відмовляє.

Керуючись ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів»на дії відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»до дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»про стягнення 656902 грн. 84 коп., - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Суддя В.М. Грачов