Рішення № 15164094, 04.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2011 р.Справа № 24-22/189-10-5319 За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк";

в особі, якою є Філія "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 22232,22грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Сухінін С.В. на підставі довіреності від 02.07.2010р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі, якою є Філія "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 22232,22грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2010р. порушено провадження у справі № 22/189-10-5319 та прийнято позовну заяву до розгляду.

04.02.2011р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до яког опросить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2011 року строк розгляду справи продовжено до 01.03.2011р.

14.02.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями № 10429 від 28.02.2011р. справу №22/189-10-5319 передано на розгляд судді Оборотової О.Ю.

Ухвалою господасрького суду Одеської області від 01.03.2011р. прийнято до свого провадження справу № 22/189-10-5319 та присвоєно справі № 24-22/189-10-5319.

23.03.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 04.05.2011 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" затвердженого загальними зборами акціонерів від 20.08.2009р. та погодженого Національним банком України від 09.10.2009р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк”.

04.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватБанк” в особі начальника відділення філії Южне головне регіональне управління” в смт. Комінтернівське та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 66В про надання овердрафтового кредиту, згідно якого банк при наявності вільних грошових коштів зобовязується здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача, яке заключається у проведенні платежів останнього понад залишку коштів на поточному рахунку відповідача № 26008054405510, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, встановленого у відповідності з п. 1.3 кредитного договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 1.2 договору №66В від 04.12.2006р. кредит надається в обмін на зобовязання відповідача по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в обумовлені цим договором строки.

Згідно п. 1.5 договору №66В від 04.12.2006р. сторони встановили, що овердрафтове кредитування відповідача згідно п. 1.5 договору здійснюється банком в межах ліміту і строку, встановлених згідно п. 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користування кредитом не більш ніж 30 днів.

Згідно п. 1.3 договору №66В від 04.12.2006р. встановлений сторонами ліміт склав 50 000,00 грн.

У відповідності з п. 1.4 договору проведення платежів відповідача здійснюється банком у строк по 04.12.2007 року.

В свою чергу відповідач зобовязався: використовувати кредит на цілі, вказані в п. 1.1 кредитного договору; сплачувати проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно кредитного договору; здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого договору ліміту; здійснити повне погашення кредиту не пізніше строку, встановленого п. 1.4 договору.

23.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком „ПриватБанк” в особі начальника відділення філії Южне головне регіональне управління” в смт. Комінтернівське та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору № 66В, відповідно до умов якої збільшено кредитний ліміт до 55000,00грн., продовжено строк дії кредитного обслуговування Клієнта до 04.12.2008р. та введено винагороду за управління фчнансовим інструментом у розмірі 1% від суми кредиту.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно умов кредитного договору відповідач зобов'язався у строк, який не перевищує 30 днів з дати виникнення дебетового сальдо на його поточному рахунку повертати отриманий кредит та сплачувати відсотки за його користування у розмірі, який встановлено в додатку № 1 до кредитного договору, та провести повне погашення кредиту не пізніше 04.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, наявні банківські виписки, згідно яких вбачається, що відповідач часткого погасив заборгованість перед банком.

Як вказує позивач, банком були виконанні зобов'язання за кредитним договором № 66В в повному обсязі, а саме відповідачу було надано кредит в розмірі 55 000,00 грн. Однак, як зясовано судом та не спростовано відповідачем, відповідач в порушення умов кредитного договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим у заборгованість відповідача склала: по кредиту 9738,88грн., по відсоткам за користування кредитом 7473,51 грн. Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.1договору № 66В про надання овердрафтового кредиту, при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 договору; строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.7, 4.4, 4.5 договору, відповідач за кожний випадок порушення сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не були належним чином виконані зобовязання за вказаним договором № 66В про надання овердрафтового кредиту щодо повернення позивачу отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування цими коштами позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 5019,83 грн.

Відповідач, заперечуючи проти нарахування йому пені, послався на те, що позивачем нараховано пеню за період більше ніж 2 роки за ставкою 0,2 % річних за кожен день прострочення, хоча позивач має право нараховувати пеню за прострочення виконання зобовязання за період, що складає не більше 183 днів.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Між тим в п. 5.7 кредитного договору сторонами обумовлено, що строки позовної давності відносно вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафу встановлюються тривалістю 5 років.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором № 66В від 04.12.2006 р. складає 22232,022 грн. (9738,88 грн. заборгованості по кредиту ; 7473,51 грн. заборгованості по відсоткам ; 5019,83 грн. нарахованої пені).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі, якою є Філія "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту № 66 В від 04.12.2006 року обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі, якою є Філія "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 22232,22грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570; п/р 29092829003111 в ПАТ КБ „ПриватБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму загальної заборгованості 22232,22грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 9738,88грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 7473,51грн., пеню в розмірі 5019,83грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 222,32грн.; 236грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.05.2011р.

Суддя О.Ю.Оборотова