Ухвала суду № 15163646, 20.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 року                               м. Київ                                        К-2426/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 15.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008

у справі № 37/74а

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду Донецької області від 15.11.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008, позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго»задоволено повністю. Визнано недійсним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька №0005181640/0 від 24.07.2006 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 13681 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем за результатами перевірки своєчасності сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість, складено акт від 19.07.2006 №621/15-3/03337119, за висновками якого позивачем допущено порушення граничного терміну сплати податкових зобов’язань, визначених пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, за затримку на 147 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 27362 грн. з терміном сплати 02.11.2005 по декларації з податку на доану вартість за уточнюючим розрахунком від 11.05 №19449 надано до установи банку 29.06.2006, застосовано штрафну санкцію в розмірі 50% у сумі 13681 грн.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2004 року, якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 34974 грн.

02.11.2005 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість до декларації за березень 2004 року № 123841, яким збільшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на 27362 грн., з самостійним нарахуванням суми штрафу, у зв’язку з виправленням помилки, в розмірі 1368 грн.

Таким чином, позивачем дотримано приписів п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при поданні уточнюючого розрахунку, що виключає підстави для застосування відповідачем штрафних фінансових санкцій.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про відсутність об’єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, з огляду на відсутність документального підтвердження факту сплати позивачем 29.03.2006 податкового зобов’язання згідно уточнюючого розрахунку №123841 від 02.11.2005 до декларації з податку на додану вартість за березень 2004 року №29710 від 20.04.2004.

Крім того, як правильно зазначено судами акт перевірки від 19.07.2006 №621/15-3/03337119 стосується уточнюючого розрахунку №19449 від 11.05, що виключає підстави для вирішення питання про застосування штрафних санкцій за наслідками подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за березень 2004 року №123841 від 02.11.2005.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька відхилити, а постанову Господарського суду Донецької області від 15.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко