Ухвала суду № 15163642, 20.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-28906/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача Вознюк В.В.

відповідача Перепелюк О.В., Дробітько М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі №2а-4041/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-4»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010, позов ТОВ «Оболонь-4»задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва від 12.05.2009 №0000602380/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Оболонь-4»3,40 грн. судових витрат.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на прибуток, проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Житлопобуткомплект М»за період з 01.04.2007 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт від 27.04.2009 №74/23-811/31993154.

За висновками акта перевірки укладений позивачем з ТОВ «Житлопобуткомплект М»договір на поставку товару №01-1 від 04.04.2007 та додаткова угода №1 від 11.05.2007 до договору, на поставку цукру-піску не спричиняють настання реальних правових наслідків, у зв’язку з тим, що ТОВ «Житлопобуткомплект М»має ознаки фіктивності, а тому укладені угоди є фіктивними в силу закону. З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на загальну суму 2125385,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009 №0000602380/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 4250770,00 грн., у т.ч. 2125385,00 грн. основного платежу та 2125385,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень, згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Житлопобуткомплект М»укладено договір №01-1 від 04.04.2007 на поставку цукру. За умовами договору поставки ТОВ «Оболонь-4»придбало у ТОВ «Житлопобуткомплект М»товар (цукор-пісок) на загальну суму 8501538,48 грн. (без ПДВ).

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, товаро-транспортних накладних (перевезення товару здійснювалось залізничним транспортом) та податкових накладних, які є первинними документами та підтверджують реальність здійснення господарських операцій за спірним договором.

Проведення позивачем оплати в повному обсязі підтверджується виписками з банківських рахунків позивача, та не заперечується відповідачем.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що укладений позивачем з ТОВ «Житлобудкомплект М» договір є нікчемним.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість.

При цьому враховується, що згідно акта перевірки відповідача від 04.06.2008 №80/23-6704/31993157 про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Оболонь-4»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, було отримано матеріали від ТОВ «Житлопобуткомплект М», якими підтвердженого сплату податків за господарськими операціями з ТОВ «Оболонь-4» за даний період.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров