Ухвала суду № 15163568, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-796/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

                                                  Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.03.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року

у справі № 13/88/07-АП (№ 22а-342/07

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальний дім»

до           Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя

про           скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

          У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальний дім»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2006 року № 0000048801/0 та №0000068801/0; від 28.11.2006 року №0000048801/1 та №0000068801/1; від 09.02.2007 року № 0000048801/2 та №0000068801/2.

          Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

          Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Запоріжжя оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом другим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року, за наслідками якої складено Акт №1211/23-0/31857580 від 20.10.2006 року (далі –Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури апеляційного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення від 09.02.2007 року № 0000048801/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3228411,10 грн., у тому числі 1699037,00 грн. основного платежу та 1529374,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000068801/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 949075,50 грн., у тому числі 632717,00 грн. основного платежу та 316358,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За даними Акта перевірки встановлено заниження підприємством валового доходу на суму 1709719,00 грн. та завищення валових витрат на суму 2239600, 00 грн. внаслідок заниження балансової вартості запасів, використаних не в господарській діяльності на суму втрат від уцінки товарів та готової продукції за 2005 рік на суму 2885576,00 грн. та за І півріччя 2006 року на суму 1063343,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальний дім»проводило діяльність з виготовлення та оптової торгівлі необробленими чорними і кольоровими металами. Дані види діяльності є основними. У періоді, що перевірявся, позивач здійснював оптову торгівлю металопродукцією, така діяльність підприємства була регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач придбавав та виготовляв металопродукцію з метою її подальшої реалізації, а тому витрати на таке придбання пов’язані зі здійсненням господарської діяльності та підлягають включенню до складу валових витрат.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України № 149/300 від 15.12.1999 року за цим Положенням проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

ТОВ «Стальний дім»на підставі наказу в.о. директора № 97-од від 25.08.2005 року проводило інвентаризацію металопродукції (інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей за період з вересня 2005 року по червень 2006 року), метою якої було виявлення залежалої металопродукції, та металопродукції, що не мала збуту і яка не користується попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість та товарний вигляд.

На підставі висновків комісії проводилась уцінка металопродукції, яка оформлювалась Актами уцінки залежалих товарів, продукції та залишків товарно-матеріальних цінностей.

За вказаних обставин суди дійшли правильного висновку, що проведення підприємством уцінки певної категорії металопродукції обумовлено виникненням об’єктивних факторів та суми таких уцінок не мали впливу на формування балансової вартості запасів ані на початок звітного періоду, ані на його кінець, а суми проведених уцінок не повинні включатись до складу запасів, використаних не в межах господарської діяльності.

За даними Акта перевірки позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат у 2005 році суму 1289343,63 грн. за збитковими операціями.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач з метою заохочення покупців на придбання металопродукції у великих об’ємах, а також збільшення питомої ваги товарів ТОВ «Стальний дім»на ринку металопродукції використовував гнучку систему цін, що зумовило реалізацію деякої кількості продукції за цінами, нижчими за собівартість, що в цілому в розрізі окремих покупців такої продукції не призвело до отримання збитків.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що придбана підприємством металопродукція була реалізована з отриманням доходу, вказаний дохід позивачем було включено до складу валових доходів, а отже і витрати, понесені на придбання такої металопродукції, пов’язані з господарською діяльністю та підлягають включенню до складу валових витрат у повному обсязі.

Також, перевіркою встановлено віднесення позивачем у червні 2006 року до складу валових витрат безнадійної заборгованості ТОВ «Техпром», яка виявилась непогашеною за недостатністю майна боржника, оголошеного банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 16.02.2005 року у справі 19/34(5), та ліквідованого ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.05.2005 року.

Відповідно до підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 –ВР до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.25 статті 1 вказаного Закону безнадійна заборгованість це у тому числі заборгованість, яка виявилась непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності).

Судами встановлено, що ТОВ «Стальний дім»було подано заяву та у подальшому його було включено до реєстру вимог кредиторів банкрута ТОВ «Технопром», а отже, позивачем вжито заходи щодо стягнення зі вказаного боржника наявного боргу. На час віднесення позивачем до складу валових витрат безнадійної заборгованості ТОВ «Технопром»підприємство –боржник було ліквідовано та проведена державна реєстрація припинення цієї юридичної особи.

Отже, суди дійшли правильного висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат безнадійної заборгованості ТОВ «Техпром», яка виявилась непогашеною за недостатністю майна боржника.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №68/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, придбану та виготовлену металопродукцію позивач використовував виключно в оподатковуваних операціях та в межах господарської діяльності. Податковий кредит підприємством формувався на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Отже, у позивача відсутні підстави для здійснення коригування податкового кредиту у зв’язку з тим, що придбані товари частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення.

          Постанову Господарського суду Запорізької області від 28.03.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.