Ухвала суду № 15162839, 13.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р.Справа № 2-а-7046/09/1470 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Радовинчик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від18 лютого 2010 року у справіза адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

10.12.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2008р. №00007637/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року в розмірі 7495,00грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2010р. позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00007637/0 від 10.12.2008р.

          Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2008р. відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «Трейд-Ангара» за період червень, серпень 2007р., лютий 2008р.

За результатами перевірки складений акт №1126/37/22439446 від 02.12.2008р. (арк.7-12), яким встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем безпідставно включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року суму податку на додану вартість, фактично сплачену у звітному податковому періоді суб’єкту господарювання ПП «Трейд-Ангара», у якого по ланцюгу постачання є підприємства з ознаками фіктивності, та яка фактично не надійшла до бюджету на загальну суму 7495грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 10.12.2008р. прийнято податкове повідомлення рішення №00007637/0, яким позивачу занижено бюджетне відшкодування в сумі 7495,00грн.(арк.6)

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

          Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг).           Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містіться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивач включив до податкового кредиту витрати, підтверджені податковими накладними та дотримався вимог чинного законодавства при визначенні податкового кредиту за відповідні періоди.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Данні того, що в ланцюгу постачальників, які мали взаємовідносини з безпосередніми контрагентами позивача, в ході зустрічних перевірок були виявлені підприємства третьої ланки постачання з ознаками фіктивності, не є підставою для визначення помилковим внесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, дії позивача по включенню сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: