Ухвала суду № 15161218, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7958/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" квітня 2011 р. м. Київ

суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2009 року № 0000882311/ від 21 травня 2009 року № 0000892311/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року у задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Працівниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»з питань правових відносин з ТОВ «Віпромторг»за період з 01.01.2006р. по 01.01.2008р. За результатами перевірки складено Акт від 03.03.2009 року № 2669/23-11/30488804.

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР в результаті чого: занижено податок на додану вартість на загальну суму 26417,00грн., в тому числі за листопад 2006р. на 923,00 грн. та грудень 2006р. на 25494,00 грн. та порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 16073,00 грн., в тому числі в листопаді 2006р на 16073,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва 21.05.09р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0000892311/2, яким за зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 16073 грн. та накладено штраф у розмірі 8036 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2009 р. № 0000882311/2, яким визначено суму податкового зобовязання на суму 39626,00 грн. в тому числі основний платіж в сумі 26417,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму13209,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що фактично оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у звязку із віднесення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Віпромторг»на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2006р. №11/6-7 про поставку товару графітових теплових вузлів.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями оскільки вважає, що ним підставно віднесено суми ПДВ, сплата якого підтверджується податковими накладними.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що податковий орган під час здійснення перевірки вірно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено порядок обчислення і сплати податку, п. 7.4 вказаної статті регулює виникнення податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Пунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як видно з матеріалів справи договір купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року № 9117/29-203 укладено між позивачем та ТОВ «Віпромторг»та податкові накладні, від імені остатнього підписаний його директором ОСОБА_1

З довідки Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданої на вимогу апеляційного суду, вбачається що станом на 02 листопада 2006 року та даний час керівником ТОВ «Віпромторг»є ОСОБА_2.

Таким чином договір № 9117/29-203 від 26 грудня 2008 року та податкові накладні, виписані на підставі даного договору, підписані невідомою особою без права вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «Віпромторг».

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Згідно з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Згідно з матеріалів справи ОСОБА_2 значиться засновником вказаного підприємства, однак участі у створенні ТОВ «Віпромторг»не приймала, статут підприємства не складала, фактично фінансово-господарську діяльність не вела, засновником значиться формально, не вносила до статутного фонду будь-якого капіталу.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону № 168/97 дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При цьому встановлена безтоварність угод, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені рішення про застосування фінансових санкцій податкових повідомлень-рішень від 21 травня 2009 року № 0000882311/ від 21 травня 2009 року № 0000892311/2 та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене позовні вимоги ТОВ «Пролог Лайт Імпекс»не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 19 квітня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська