Ухвала суду № 15160085, 13.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 року справа №2а/0570/199/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2- за довіреністю від 12.04.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2010 року,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними (з урахуванням уточнення позовних вимог) податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2010 року № 0000922303/0 та № 0000932303/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс». Апелянт наполягає на відсутності реального виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» договору та безпідставності відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток наслідків здійснення господарських операцій з цим контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагаз»» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33654331, перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Пролетарському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

В період з 11 по 24листопада 2010 року посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Альфагаз» з питань правових відносин з ТОВ «Укрспецстройтранс» з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складений Акт № 4219/23-1/33654331 від 29.11.2010 року. Згідно висновків акту, встановлено порушення позивачем ч.1ст.203, ст.215, п.1ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 р. та 1 кварталі 2010 р.в загальній сумі 14463,00 грн.,та податку на додану вартість у жовтні, грудні 2009 року та січні 2010 року в загальній сумі 11571,00 грн.

08.12.2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000922303/0 і № 0000932303/0, якими позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 19988,00 грн., з яких за основним платежем 14463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5525,00 грн., та з податку на додану вартість 22149,00 грн., з яких за основним платежем 14766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7383,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень, посилаючись на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат у 4-му кварталі 2009 року, 1-му кварталі 2010 року суми витрат, повязаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрспецстройтранс» та правомірність включення позивачем до податкового кредиту звітних податкових періодів жовтня, грудня 2009 року, січня 2010 року податку на додану вартість, що був сформований позивачем за наслідками здійснення правовідносин із ТОВ «Укрспецстройтранс».

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону №334), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, а відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону № 334 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), при цьому, підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті , є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» наслідків здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрспецтсройтранс» шляхом включення до валових витрат у 4-му кварталі 2009 року 47436,00 гр., у першому кварталі 2010 року 10417,00 грн., та включення до складу податкового кредиту жовтня 2009 року 6167,00 грн., грудня 2009 року 3321,00 грн., січня 2010 року 2083,00 грн., у зв»язку з чим відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про нікчемність угод між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» та ТОВ «Укрспецстройтранс» внаслідок її безтоварності.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом тощо.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Апелянт в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за недоведенням факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія вважає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, отже, судом першої інстанції справу вирішено правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 15 квітня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфагаз» до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2010 року, залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко