Постанова № 15159603, 15.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 11082/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

суддів - Біленського О.О., Бабаєва А.І.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Вергун М.М., відповідача - Онищенко А. В., Білецької Т. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство завод «Електроважмаш»(далі за текстом - позивач, ДП завод «Електроважмаш») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2010р. № 0000230840/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1378966,00 грн., що винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримане ним за результатами перевірки, проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, висновки якої про зменшення суми бюджетного відшкодування є безпідставними та необґрунтованими. Стверджує, що задекларовані ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в повному обсязі підтверджені належним чином оформленими документами по взаємовідносинам субєктами господарювання, які мали реальний характер та здійснювались в межах звичайної господарської діяльності. Вважає, що нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності платника податків за неподання чи несвоєчасне подання податкової звітності його контрагентами. З посиланням на положення Закону України «Про систему оподаткування»вказує про відсутність обовязку та не визначення права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину за показниками податкової звітності іншої сторони цього ж правочину.

Представники позивача в судовому засіданні доводи та вимоги адміністративного позову підтримали, просили суд про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі за текстом відповідач, СДПІ ВПП у м. Харкові) в наданих до суду письмових запереченнях на позов та її представники в судовому засіданні виклали власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали. В обґрунтування заперечень послалися на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за даними якої встановлено розбіжності між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та сумами податкових зобовязань його контрагентів. Стверджують, що право особи на податковий кредит прямо залежить від декларування сум податкових зобовязань особою, по взаємовідносинам з якою виник такий податковий кредит. Наполягають на тому, що неподання податкової звітності з податку на додану вартість свідчить як про відсутність обєкту оподаткування, так і про нікчемність угод, укладених з особою, яка не подала таку звітність до органу державної податкової служби. З цих підстав просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані судом та надані сторонами по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія судів дійшла переконливого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач, Державне підприємство завод «Електроважмаш»03.12.1991р. пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та отримав відповідне свідоцтво серії А01 за № 420686, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців перебуває з кодом 00213121. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові та з 15.07.1997р. зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво від 15.07.1997р. за № 100230619. Позивач підпорядковується Міністерству промислової політики України та здійснює господарську діяльність в сфері виробництва електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ДП завод «Електроважмаш»з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010р. на рахунок платника у банку. Результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки позивача оформлені актом від 19.08.2010р. № 3102/40-028/00213121 (а.с.8-а.с.41), висновками якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту, завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за червень 2010р. на суму 2278952,00 грн., а також завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010р. на суму 1378966,00 грн.. Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки від 19.08.2010р. № 3102/40-028/00213121, надав до СДПІ ВПП у м. Харкові письмові заперечення від 25.08.2010р. за № 248-394 (а.с.42-а.с.44), які листом відповідача від 27.08.2010р. № 12145/10/40-037 (а.с.45-а.с.46) визнані необґрунтованими.

На підставі висновків акту перевірки від 19.08.2010р. № 3102/40-028/00213121 та відповідно до підпункту «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»СДПІ ВПП у м. Харкові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000230840/0 від 27.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 1378966,00 грн. (а.с.47).

Колегія суддів зазначає, що оскільки причиною спору стали висновки відповідача про завищення ДП завод «Електроважмаш»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, який визначає платників податку на додану вартість та порядок їх реєстрації, обєкти, базу та ставки оподаткування господарських операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. При визначенні правомірності декларування сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слід керуватись нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення бюджетного відшкодування, і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то за приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, правомірним є висновок про те, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість звітного податкового періоду залежить від правильності формування сум податкового кредиту та його сплати на користь постачальника в ціні придбаного товару (послуг) у попередніх податкових періодах.

Матеріалами справи встановлено, що 20.05.2010р. ДП завод «Електроважмаш»надало до СДПІ ВВП у м. Харкові декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010р., в якій різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду становить відємне значення в розмірі 8305154,00 грн.. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наданої відповідачем довідки від 18.06.2010р. № 2212/40-028/00213121 за результатами позапланової виїзної перевірки ДП завод «Електроважмаш»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у лютому, березні 2010р., та правомірності декларування відємного значення за квітень 2010р. порушень не встановлено. Відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010р., що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, довідкою СДПІ ВПП у м. Харкові від 18.06.2010р. № 2212/40-028/00213121 підтверджене у розмірі 8305154,00 грн..

За даними податкової декларації позивача з податку на додану вартість від 21.06.2010р. за травень 2010р. відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду становить 7435053,00 грн.. У травні 2010р. до розрахунку бюджетного відшкодування позивачем включено залишок відємного значення попереднього податкового періоду в сумі 8305154,00 грн., частина якого в розмірі 5722627,00 грн. не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, не погашена податковими зобовязаннями попередніх періодів та фактично сплачена у квітні 2010р., а тому за приписами п.п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягає відшкодуванню.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП завод «Електроважмаш»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010р, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2010р., та правомірності декларування відємного значення за травень 2010р., за результатами якої складено акт від 06.08.2010р. № 2890/40-028/00213121. Судом встановлено, що висновки акту позапланової виїзної перевірки № 2890/40-028/00213121 від 06.08.2010р., враховувались СДПІ ВПП у м. Харкові при проведенні документальної невиїзної (камеральної) перевірки правильності розрахунку відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з декларацією з ПДВ за червень 2010р., як такі що впливають на показники, які враховуються при обчисленні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В акті позапланової виїзної перевірки від 06.08.2010р. № 2890/40-028/00213121 відповідач дійшов висновку, що залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду, у розмірі 8305154,00 грн. завищено ДП завод «Електроважмаш»на загальну суму 1397290,00 грн. внаслідок неправомірного формування сум податкового кредиту у квітні 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Український стандарт»на суму 1389891,23 грн., ПП «Дівт»на суму 6155,48 грн. та ТОВ «Інтертранслогістик»на суму 1243,00 грн. Крім того, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту травня 2010р. на загальну суму 1228558,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Український стандарт»на суму 1160582,87 грн., ТОВ «Рослит»на суму 2640,00 грн., ППФ «Дівт»на суму 13168,90 грн. та ТОВ «Мобус Трейд»на суму 52166,31 грн.. Висновки акту перевірки від 06.08.2010р. № 2890/40-028/00213121 ґрунтуються на тому, що ТОВ «Український стандарт», ПП «Дівт»та ТОВ «Інтертранслогістик»звітність з податку на додану вартість за квітень 2010р. та ТОВ «Український стандарт», ТОВ «Рослит», ППФ «Дівт», ТОВ «Мобус Трейд»звітність з податку на додану вартість за травень 2010р. не подали, а подана звітність в якості податкової органами державної податкової служби не визнана. В акті перевірки від 06.08.2010р. № 2890/40-028/00213121 СДПІ ВПП у м. Харкові зазначено про завищення відємного значення квітня 2010р. на 1397290,00 грн., податкового кредиту травня 2010р. на суму 1228558.00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість травня 2010р. на 604275,00 грн. за фактом оплати позивачем коштів у квітні 2010р. на користь ТОВ «Український стандарт».

У звязку з цим колегія суддів вважає за не обхідне зазначити, що згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства повязують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи містяться договори позивача № 09 від 17.10.2008р. з ТОВ «Український стандарт»про постачання продукції та додаткові угоди до нього зі специфікаціями, видаткові та прибуткові накладні, вимоги щодо використання придбаного товару та сертифікати якості, № 238-13/61-Т від 23.03.2010р. з ПП Ф «Дівт»про постачання продукції та специфікація до нього, лімітно-заборні карти щодо використання придбаного товару, сертифікати якості, № 09011 від 01.09.2009р. з ТОВ «Інтертранслогістик»на постачання транспортних послуг, транспортну обробку вантажів та послуг транспортного експедирування з актом виконаних робіт від 08.04.2010р.. Надходження продукції на адресу позивача підтверджується також даними журналу обліку ввезеної продукції ТОВ «Інекс», яке здійснює пропускний режим та охорону матеріальних цінностей на території ДП завод «Електроважмаш»згідно з договором від 02.04.2008р..

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2010р. позивачем включено суми за податковими накладними ТОВ «Український стандарт»№ 24 від 01.04.2010р. на суму 1075600,37 грн., в т.ч. ПДВ 179266,73 грн., № 25 від 02.04.2010р. на суму 1879745,82 грн., в т.ч. ПДВ 313290,97 грн., № 26 від 15.04.2010р. на суму 64958,40 грн., в т. ч. ПДВ 10826,40 грн., № 27 від 15.04.2010р. на суму 10452,00 грн., в т.ч. ПДВ 1742,00 грн., № 28 від 17.04.2010р. на суму 1745905,76 грн., в т. ч. ПДВ 290984,29 грн., № 29 від 21.04.2010р. на суму 923302,82 грн., в т.ч. ПДВ 153883,80 грн., № 30 від 23.04.2010р. на суму 849104,21 грн., в т.ч. ПДВ 141517,37 грн., № 31 від 30.04.2010р. на суму 1790278,04 грн., в т.ч. ПДВ - 298379,67 грн., ПП Ф «Дівт»№ 65 від 19.04.2010р. на суму 36932,88 грн., в т.ч. ПДВ 6155,48 грн., ТОВ «Інтертранслогістик»№ 40802 від 08.04.2010р. на суму 7458,00 грн., в т.ч. ПДВ 1243,00 грн.. До складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. позивач включив суми за податковими накладними ТОВ «Український стандарт»№ 32 від 11.05.2010р. на суму 1849632,59 грн. (в т.ч. ПДВ 308272,10 грн.), № 33 від 14.05.2010р. на суму 76231,68 грн. (в т.ч. ПДВ 12705,28 грн.), № 34 від 14.05.2010р. на суму 1589838,66 грн. (в т.ч. ПДВ 264973,11 грн.), № 35 від 21.05.2010р. на суму 1414603,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 235767,29 грн.), № 36 від 21.05.2010р. на суму 380975,27 грн. (в т.ч. ПДВ 63495,88 грн.), № 37 від 28.05.2010р. на суму 284766,52 грн. ( в т.ч. ПДВ 47461,09 грн.) та № 38 від 28.05.2010р. на суму 1367448,72 грн. (в т.ч. ПДВ 227908,12 грн.). Як зясовано в ході судового розгляду з пояснень сторін та підтверджено матеріалами справи, зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відбулося лише щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Український стандарт», ПП Ф «Дівт», ТОВ «Інтертранслогістик»в квітні 2010р. та ТОВ «Український стандарт»в травні 2010р. (за фактами декларування сум податкового кредиту та проведеної на користь постачальників оплати). Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що СДПІ ВПП у м. Харкові при проведенні виїзних перевірок позивача, за результатами яких складено довідку від 18.06.2010р. № 2212/40-028/00213121 та акт № 2890/40-028/00213121 від 06.08.2010р., досліджувала первинні документи ДП завод «Електроважмаш»в повному обсязі та не встановила їх невідповідність вимогам законодавства, які предявляються до порядку складання документів даного виду.

Колегія суддів звертає увагу, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано склад податкового кредиту по податку на додану вартість, відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості, які визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до декларації ДП завод «Електроважмаш»з податку на додану вартість за червень 2010р. від 18.08.2010р. відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду складає 8727944,00 грн.. Залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду), за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду склав 10017580,00 грн.. До розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачем включена частина залишку відємного значення, яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, не погашена податковими зобовязаннями та фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, в загальному розмірі 8115165,00 грн., з яких 2582527,00 грн. за квітень 2010р. та 5532638,00 грн. за травень 2010р..

В ході розгляду справи судом зясовано, що висновками акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 19.08.2010р. № 3102/40-028/00213121 частина залишку відємного значення, яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, не погашена податковими зобовязаннями та фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, в загальному розмірі 8115165,00 грн., зменшена в квітні 2010р. на суму 793015,00 грн. (1397290,00 грн. 604275,00 грн. за фактом оплати на користь ТОВ «Український стандарт»в квітні 2010р. згідно з актом від 06.08.2010р. № 2890/40-028/00213121) та в травні 2010р. на 585951,00 грн. (за фактом оплати на користь ТОВ «Український стандарт»).

Колегія суддів з висновками СДПІ ВПП у м. Харкові про завищення відповідачем суми бюджетного відшкодування в червні 2010р. не погоджується, вважає їх безпідставними, законодавчо необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до матеріалів справи оплата за отриманий товар (послуги) в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування в червні 2010р., проведена позивачем на користь ТОВ «Український стандарт», ПП Ф «Дівт»та ТОВ «Інтертранслогістик»в квітні 2010р. та ТОВ «Український стандарт»травні 2010р. грошовими коштами, що не заперечується відповідачем. Однак, за висновками акту перевірки від 19.08.2010р. № 3102/40-028/00213121 єдиними і достатніми доказами недотримання позивачем умов формування податкового кредиту та декларування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є наявні у СДПІ ВПП у м. Харкові відомості про неподання або невизнання поданою податкової звітності його контрагентами та про відсутність останніх за місцезнаходженням, що вказує на нікчемність укладених з ними угод.

Колегія суддів з такими висновками відповідача категорично не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. За змістом ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, а тому висновок про відсутність обєкту оподаткування може мати місце лише у випадку надання достовірних доказів щодо відсутності операцій з поставки товарів та послуг, які Законом України «Про податок на додану вартість»визначені в якості обєкту оподаткування. Натомість, відповідачем будь-яких доказів щодо цього не надано. Крім того, положення Закону України «Про податок на додану вартість»не містять в якості обовязкової умови для формування податкового кредиту факт декларування постачальником товарів та послуг сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, як не ставлять в пряму залежність право на податковий кредит покупця (замовника) від подання звітності з відображенням сум податкових зобовязань постачальником. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що сам лише факт незнаходження за місцезнаходженням контрагентів позивача та неподання ними податкової звітності не є безумовними свідченнями нікчемності всіх укладених з ними угод, як не є свідченням відсутності обєкту оподаткування та відсутності права на податковий кредит по взаємовідносинам з такими контрагентами. Факт неподання платником податків податкової звітності положення п.п. 4.2.2 п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків з бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, повязують лише з обовязком органу державної податкової служби, як контролюючого, самостійно визначити суму податкового зобовязання такого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Висування будь-яких умов для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010р. по справі № 2а-10835/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010р., дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо неприйняття податкової звітності у ТОВ «Український стандарт»визнано протиправними, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова зобовязано прийняти декларації ТОВ «Український стандарт»з податку на додану вартість за квітень-серпень 2010р, декларацію з податку на прибуток підприємств та розрахунок комунального податку за 2 квартал 2010р..

За таких обставин колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 27.08.2010р. № 0000230840/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010р. на 1378966,00 грн., прийняте СДПІ ВПП у м. Харкові без достатніх підстав та за відсутності доказів вчинення ДП завод «Електроважмаш»порушень вимог податкового законодавства.

Колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Однак, разом з цим суд зазначає, що СДПІ ВПП у м. Харкові не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи контрагентів позивача за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Детальний аналіз наявних в матеріалах справи угод позивача з контрагентами свідчить, що їх умови не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, підстав для висновку про нікчемність досліджених угод судом не встановлено. СДПІ ВПП у м. Харкові обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені належними документами, в ході розгляду справи не спростувала, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Український стандарт», ТОВ «Інтертранслогістик»та ПП фірма «Дівт»колегія суддів не знаходить.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові правомірність власних висновків, законність та обґрунтованість оскаржуваного правового акту індивідуальної дії не доведено, що дає суду підстави для задоволення вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позову Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000230840/0 від 27.08.2010 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" 03,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2011 року.

Головуючий суддя Шевченко О.В.

Суддя Біленський О.О.

СуддяБабаєв А.І.