Постанова № 15159588, 31.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"31" березня 2011 р. № 2а- 11235/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

представника позивача - Ткаченко С.В.,

представника відповідача - Пазюри О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008р. №0000082320/0 про донарахування ПДВ на загальну суму 33740грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача в період з 14.01.08р. по 30.01.08р. було здійснено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства 01.01.2006р. по 30.09.2007р., за результатами якої був складений акт від 07.02.2008р. № 238/232/32284148. На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008р. №0000082320/0 по податку на додану вартість на загальну суму 33740грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 22493 грн., за штрафними санкціями в сумі 11247грн. Позивач вважає висновки Відповідача в акті перевірки надуманими та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008р. №0000082320/0 незаконним. Позивач зазначив, що при формуванні податкового кредиту діяв згідно Закону України «Про податок на додану вартість» та мав на момент здійснення перевірки докази списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів, а також податкові накладні.

Також позивач зазначив, що за Статутом є комунальним підприємством, господарською діяльністю якого є виробництво теплової енергії шляхом переробки природного газу на виробничих потужностях. Як зазначено в акті перевірки, у періоді, що перевірявся здійснював виробництво теплової енергії шляхом переробки газу для подальшої її реалізації споживачам різних категорій. Зазначив, що придбана електроенергія була в повній мірі використана для виробництва теплової енергії на виробничих потужностях підприємства (котельнях), залишків невикористаної електроенергії не встановлено, що додатково підтверджує використання цього ресурсу в господарській діяльності.

Крім того, позивач вважає, що до функцій державних податкових органів не входить здійснення контролю за використанням електроенергії для виробництва теплової енергії у вигляді Гкал, що свідчить про перевищення його повноважень при проведенні перевірки.

Позивач також зазначає, що у зв'язку з тим, що операції з виготовлення та продажу теплової енергії не є такими, що звільнені від оподаткування згідно статей 3,5 Закону про ПДВ, висновки Відповідача про здійснення Позивачем операцій, що не оподатковуються, є помилковими.

Отже, на думку позивача порушень Закону України «Про податок на додану вартість» не відбулося, тому позбавлення відповідачем права на отримання податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 22493,00грн. є неправомірними. Таким чином, прийняте Відповідачем податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008р. №0000082320/0 про донарахування ПДВ на суму 33740грн., в тому числі податкового зобов'язання на загальну суму 22493,00грн. та штрафних санкцій в сумі 11247,00грн. с незаконним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що орган державної податкової служби невірно визначив суми податкових зобов'язань та прийняв рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, службові особи ДПІ перевищили свої повноваження та своїми діями вийшли за межі компетенції, встановленої законом.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, зазначивши, що перевіркою встановлено, що в січні 2006р. підприємством включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1181 грн. по податковим накладним оформленим з порушенням встановленого порядку на загальну суму 1118 грн., а саме не вказано опис (номенклатуру) товарів їх кількість та ціну, що є порушенням пп.,7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №І68/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями.

Крім того, в порушення пп. 7.4.1 п. 7,4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями підприємством включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2833 грн., не використаний у зв'язку. з придбанням або виготовленням - товарів (робіт, послуг) для подальшого використання у господарській діяльності підприємства, в тому числі квітні-травні 2007 року. По перерахованій з розрахункового рахунка підприємства сумі ОВО «Харківтеплоенерго» (в податкових накладних в номенклатурі поставки товарів (послуг) вказано -послуги), за даними бухгалтерського обліку вказані послуги не підтверджуються актами виконаних робіт та списанням до витрат господарської діяльності підприємства.

Також в порушення пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №І68/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями підприємством включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 18479 гри. по придбаним послугам в частині, що перевищує частку використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно затвердженого тарифу, в тому числі по звітним періодам: в лютому, березні та квітні 2007року. Підприємством включено до податкового кредиту суми ПДВ по придбаним послугам понад нормативи витрат затверджені в кошторисі планових витрат підприємства та відповідно зверх встановленого тарифу, затвердженого Ізюмською міською Радою

Представник відповідача вважає, що податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 14.01.2008 року № 7, виданого Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведена планова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності Ізюмського комунального підприємства теплових мереж з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт № 238/232/32284148 від 07.02.2008р

На підставі зазначеного акту перевірки 15.02.2008р. було прийнято податкове повідомлення рішення №0000082320/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 33740,00 грн., з яких: основний платіж 22493,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 11247,00 грн.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення вимог п.п.7.2.1. п. 7.2. ст.7, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3, п.7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями. Інші порушення не є предметом спору, а тому не розглядаються судом в рамках даної адміністративної справи.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.п.7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями суд зазначає наступне.

Такого висновку відповідач дійшов виходячи з того, що підприємством включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1181 грн. по податковим накладним, оформленим з порушенням встановленого порядку, в тому числі в січні 2006р. - 1181 грн.

Суд погоджується з зазначеним висновком податкового органу виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг.

За приписами п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з податкових накладних отриманих від: СПДФО ОСОБА_3 № 146 від 08.12.2005р. на суму 4088,40 грн. в т.ч. ПДВ 681,40 грн.; № 145/1 від 14.12.2005р. на суму 1000 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; № 147/1 від 19.12.2005р. на суму 1000 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; № 150 від 23-12.2005 на суму 1000 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, заповнені неналежним чином, а саме не містять опис (номенклатуру) товарів та їх кількість, ціну поставки. (арк. справи 49-51)

Суд вважає доцільним відмітити, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

З оглянутих в судовому засіданні податкових накладних виданих позивачу постачальниками, вбачається, що вони містять значні недоліки в оформленні, які роблять накладні недійсними та не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.

Такі значні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 1181 грн. та застосування фінансової санкції в розмірі 590,0грн.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.п.7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями суд зазначає наступне.

Такого висновку відповідач дійшов виходячи з того, що підприємством включено в квітні та травні 2007 року до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2833 грн. по придбаним у ОВО «Харківтеплоенерго» послугам, які не використовувались у господарській діяльності підприємства, а саме за даними бухгалтерського обліку вказані послуги не підтверджуються актами виконаних робіт та списанням до витрат господарської діяльності підприємства

Суд погоджується з зазначеним висновком податкового органу виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями визначено; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із досліджених в судовому засіданні податкових накладних від 18.04.07 № 15 в сумі 3000 грн., з них ПДВ 500 грн.; від 19.04.07 № 16 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 20.04,07 № 17 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 24.04.07 № 18 в сумі 2000 грн., з них ПДВ 333,33 грн.; від 17.05.07 № 21 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 21.05.07 № 23 в сумі 2000 грн., з них ПДВ 333,33 грн.; від 22.05.07 № 25 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 23.05.07 № 26 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 24.05.07 № 27 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 25.05.07 № 28 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 29.05.07 №29 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 30.05.07 № 30 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн.; від 31.05.07 № 30 в сумі 1000 грн., з них ПДВ 166,67 грн. вбачається, що позивачем були придбані у ОВО «Харківтеплоенерго» послуги на загальну суму 2833 грн. (арк.справи 53-65).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зазначає, що ані при проведенні перевірки, ані при розгляді справи судом, позивачем не було надано актів виконаних робіт по триманим від Ізюмського КПТС послугам, що свідчить . про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 2833 грн. та застосування фінансової санкції в розмірі 1417 грн.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.п.7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями суд зазначає наступне.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що підприємством включено до податкового кредиту суми ПДВ по придбаним послугам понад нормативи витрат затверджені в кошторисі планових витрат підприємства та відповідно зверх встановленого тарифу, затвердженого Ізюмською міською Радою.

Завищення складає 18479 грн., а саме: по тарифу затвердженому з жов'їня 2006 року сума затверджених витрат електроенергії на 1 гкал. становить 8,98 грн.(без ПДВ):в березні 2007р. вироблено теплової енергії 13006,231 гкал., нормативні витрати електроенергії складають 116795,95 грн.(8,98х 13006,231), фактичний обсяг придбання послуг віднесений в податковий кредит та в витрати виробництва (бухгалтерське проведення Дт 230 КтбЗІ) складає 138590,16 грн., витрати в сумі 21794,21 грн. (138590,16-116795,95) проведено понад планові витрати, сума ПДВ 20% - 4358 грн.; в квітні 2007р. вироблено теплової енергії 6027,574 гкал., нормативні витрати електроенергії складають 54127,61 грн., фактичний обсяг придбання послуг віднесений в податковий кредит та в витрати виробництва (бухгалтерське проведення Дт 230 Кт 631) складає 81964,56 грн., витрати в сумі 27836,95 грн. (81964,56-54127,61) проведено понад планові витрати, сума ПДВ 20% 5567грн. - по тарифу затвердженому з 2003р. по 01.1 0.2006р. сума затверджених витрат на водопостачання та стоки на 1 гкал. теплової енергії становить 9,76 грн., ціна 1 куб.м води 8,78 грн. (9,76/1,111), фактична вартість 1 м куб. складає 17,884 грн., понад плановий норматив використано 50,9% витрат: в лютому 2006р. фактичні витрати води та стоків згідно даних бухгалтерського та податкового обліку (бухгалтерське проведення Дт 230 Кт 631) складають 84028,20 грн. та ПДВ 16805,64 грн., сума витрат використана понад встановлений тариф складає 42770,35 грн., сума ПДВ 20% - 8554 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як свідчать статутні документи позивача, основним видом діяльності підприємства є - виробництво та постачання теплової енергії за рахунок виробничих потужностей (котелень), що не заперечується відповідачем.

Також, актом перевірки підтверджено, що для виробництва теплової енергії використовуються енергетичні ресурси у вигляді електричної енергії, яку Позивач отримував на підставі договору про постачання електричної енергії від 18.05.2005р. №61-999. (міститься в матеріалах справи).

Право на податковий кредит по ПДВ в сумі 18479,00 грн. виникло у позивача на підставі податкових накладних отриманих у лютому 2006 року, березні - квітні 2007 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд вважає за необхідне відмітити те, що дослідження питання про ненормоване використання електроенергії, яке входить до сфери цивільних правовідносин постачальника та споживача, не є компетенцією органів ДПІ, тому роблячи висновки про наявність такого використання податковий орган виходить за межі його повноважень.

За таких обставин висновки акту перевірки в цій частині зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності платника, на помилковому застосуванні норм чинного законодавства, а тому є неправомірними.

Отже, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2008р. №0000082320/0 в частині донарахування податкового зобовязання в розмірі 18479 грн. та штрафної санкції в розмірі 9240 грн.

Приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухваленого відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000082320/0 від 15.02.2008р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18479 грн. та штрафної санкції в розмірі 9240 грн. суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000082320/0 від 15.02.2008р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18479 грн. та штрафної санкції в розмірі 9240 грн. суду є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Ізюмської ОДПІ від 15.02.2008 року №0000082320/0 по податку на додану вартість в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 18479 грн. та штрафної санкції в розмірі 9240 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2011 року.

Суддя Піскун В.О.