Постанова № 15159566, 14.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 р. № 2-а- 192/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Старжинської О.О.

відповідача - Хрущової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення та

зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне племінне птахівниче підприємство "Роздольне", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0005651501/0 від 09.12.2010р. та зобов"язати відповідача внести відповідні зміни до облікової картки ДППП "Роздольне".

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.п. 16.5.2, п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові обов"язки або податковий борг рахується сплаченим в день реєстрації банківською установою платіжного документа з вказаним у ньому призначенням платежу. Право визначати призначення платежу, відповідно до діючого законодавства України, надається виключно платнику, самостійне нарахування відповідачем сплачених ДППП "Роздольне" суми 21458,74грн. в рахунок боргу 2008р., та нарахування штрафних санкцій в суму 10729,37грн. є неправомірними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає правомірним погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, та надав письмові заперечення, в яких виклав свої доводи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Судом встановлено, що 08.12.2010р. фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. На підставі акту перевірки № 1695/15-048/19461494 від 08.12.2010 р., керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0005651501/0 від 09.12.2010р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 10729,37 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 21458,74 грн. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Підпунктом п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено застосування до платників податків штрафів у розмірі від 10 до 50 %, якщо платник не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків.

Як вбачається з матеріалів справи, раніше на підприємстві позивача були проведені перевірки, на підставі яких винесені акти: № 785/15-027/19461494 від 17.06.2008р., № 396/23/19461494 від 20.03.09р.; № 1081/18-012/19461494 від19.08.09р.; № 1354/15-048/19461494 від 06.11.09р; та відповідні до них податкові повідомлення-рішенння: № 0003951501/0 від 04.07.2008р., №00002423/0 від 01.04.2009р.; № 0000031801/0 від 19.08.2009р.; № 0006721501/0 від 13.11.2009р.

По вище зазначеним податковим повідомленням - рішенням ДППП „Роздольне" платіжними дорученнями, в яких були вказані призначення платежів: № 44 від 26.02.2009р.- платіж по акту перевірки № 396/23; № 79 від 24.03.2009р. - платіж по акту 396/23; ;№ 79 від 30.03.2009р. - платіж по акту 396/23; № 94 від 13.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 99 від 16.04.2009р. - платіж по акту 293/23; № 105 від 22.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 112 від 27.04.2009р. - платіж по акту 396/23; № 135 від 08.04.2009р. - платіж по податку на прибуток за 1 кв. 2009р.; № 39 від 26.08.2009р. - платіж по акту 1081/18-012; № 119 від 16.11.2009р. - платіж по акту 1354/15-048; № 115 від 13.11.2009р. - платіж по акту 1354/15-048; № 188 від 23.09.2010р. - платіж по акту 785/15-027, перерахувало суму 21738,10грн., із якої відповідач 21458,74грн. відніс в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомлення - рішення № 0003951501/0 від 04.07.2008р.

Згідно п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна субєктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом передбачено наступне.

Згідно п.1 ст. 134 Господарського Кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни; обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тому при сплаті податкових зобовязань за конкретний період обовязок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до п.2 ст. 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обовязкових платежів) на перерахування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно до п.5 ст. 50 “Бюджетного кодексу України” податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3) цього Закону.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Згідно абзацу другого пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумок податкового боргу платника податків (пп. 5.3.1. п. 5.З., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” судом не приймаються, оскільки статтею 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Відповідачем примусово стягнено суму, сплачену на поточні зобовязання на погашення податкового боргу, що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З вищезазначеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181 слід вважати сплаченим у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків,

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, вказана норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", або іншими законами з питань оподаткування.

Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного, обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

З досліджених у судовому засіданні копій платіжних доручень вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону.

Виходячи з викладеного, дії податкового органу з розподілу сплаченої платником податків суми безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Отже, зазначені дії призводять до виникнення обов'язку, що підлягає виконанню платником податків та є підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу. Відтак, зазначені дії є такими, що погіршують становище платника податку, а тому є противоправними.

Таким чином, винесення податкового повідомлення-рішення 0005651501/0 від 09.12.2010р. є неправомірним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного племінного птахівничого підприємства"Роздольне" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов"язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області винесене відносно Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне", а саме: № 00056515010/0 від 09.12.2010 року.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Зміївському районі у Харківській області внести зміни у дані карток особового рахунку платника податків Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне", враховуючи, що згідно із платіжними дорученнями № 44 від 26.02.2009р., № 79 від 24.03.2009р., № 79 від 30.03.2009р., № 94 від 13.04.2009р., № 99 від 16.04.2009р., № 105 від 22.04.2009р., № 112 від 27.04.2009р., № 135 від 08.05.2009р., № 39 від 26.08.2009р., № 119 від 16.11.2009р., № 115 від 13.11.2009р., № 188 від 23.09.2010р. Державним племінним птахівничим підприємством "Роздольне" сплачено 21738,10 гривень - податок на прибуток.

Стягнути з державного бюджету на користь Державного племінного птахівничого підприємства "Роздольне" (63450, Харківська область, Зміївський район, с. Роздольне, код ЄДРПОУ 19461494) судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2011р.

Суддя Заічко О.В.