Постанова № 15159550, 06.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р. № 2-а- 14856/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Лазарєвої Н.В.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд-Сервіз"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд-Сервіз», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі № 0000191550/0 від 01.10.2010 р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 48675,17 грн. та 14 602,50 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.10.2010 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000191550/0 згідно акту перевірки № 2160/15-05-14/32674305 від 25.08.2010 р., яке суперечить нормам чинного законодавства України, є необґрунтованим та безпідставним, у звязку з чим підлягає визнанню судом нечинним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача, який є суб"єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на адміністративний позов.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані ним докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 25.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова складено акт № 2160/15-05-14/32674305 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гуд-Сервіз» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ВТФ «АВІАС» (код ЄДРПОУ 32560942) та АТ «Українська автомобільна корпорація» (код ЄДРПОУ 3121566) за червень 2010 року.

Відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 48675,17 грн.

Згідно інформаційно-аналітичній системі «Співставлення податкових обставин та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України» виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ТОВ «Гуд-Сервіз» та даними податкового зобовязання ТОВ ВТФ «АВІАС» на суму 23142, 26 грн., а також згідно інформаційно-аналітичній системі «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України» виявлені розбіжності між даними задекларованими податкового кредиту ТОВ «Гуд-Сервіз» і даними податкового зобовязання АТ «Українська автомобільна корпорація» на суму 25532, 91 грн..

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 00000191550/0 від 01.10.2010 р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 48675,17 грн. та 14 602,50 грн. штрафних санкцій.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що у 2010 році ТОВ «Гуд-Сервіз» за усною домовленістю з ТОВ ВТФ «АВІАС» закупало по передоплаті у останнього нафтопродукти ( бензин А-80, А-92, А-95, дизельне пальне) для використання пального в своїх цілях для здійснення господарської діяльності. Поставка бензину та дизельного пального здійснювалась на підставі виставлених та сплачених рахунків, розрахункових та податкових накладних. Так в червні 2010 р. ТОВ ВТФ «АВІАС» надало ТОВ «Гуд-Сервіз»:

рахунок фактуру № СФ-0002516 від 01.06.2010 р. на суму 49901,16 грн. в тому числі ПДВ 8316, 86 грн., податкову накладну № 000002396/32 від 01.06.2010р. на суму 49901,16 грн. в тому числі ПДВ 8316, 86 грн. та видаткову накладну № СК-0002627 від 02.06.2010р. Сплата виставленого рахунку підтверджується платіжним дорученням № 1011 від 01 червня 2010 р. на суму 49901, 16 грн. в тому числі ПДВ 8316, 86 грн. та копією банківської виписки банку покупця;

рахунок-фактуру № 6009/166 від 07.06.2010р. на суму 33450,00 грн. в тому числі ПДВ 5575,00 грн., податкову накладну №5693/166 від 07.06.2010 р. на суму 33450,00 в тому числі ПДВ 5575,00 грн. та видаткову накладну № 6824/166 від 08.06.2010р. Оплата виставленого рахунку підтверджується платіжним дорученням №1061 від 07.06.2010р. на суму 33450,00 грн. в тому числі ПДВ 5575,00 грн. та копією банківської виписки банку покупця;

рахунок-фактуру № СФ-0002690 від 10.06.2010р. на суму 55502, 40 грн. в тому числі ПДВ 9250, 40 грн., податкову накладну №000002611/32 від 14.06.2010 р. на суму 55502, 40 грн. в тому числі ПДВ 9250, 40 грн. та видаткову накладну № СК-0002851 від 15.06.2010 р. Оплата виставленого рахунку підтверджується платіжним дорученням № 1087 від 14.06.2010 р. на суму 55502, 40 грн. в тому числі ПДВ 9250, 40 грн. та копією банківської виписки банку покупця.

Податкові накладні № 000002396/32 від 01.06.2010р., №5693/166 від 07.06.2010 р., №000002611/32 від 14.06.2010 р. за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки містить всі необхідні реквізити. Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 р. та включена до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.

В підтвердження використання пального, для здійснення господарської діяльності ТОВ «Гуд-Сервіз», представником позивача були надані копії звітів про розхід паливно-мастильних матеріалів за червень місяць, копії подорожніх листів за червень місяць, копії фіскальних чеків на заправку паливом на заправках ТОВ ВТФ «АВІАС» за червень 2010 рік, а також надані копії водійських доручень.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість у розмірі 48675,17 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2010 року, підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ТОВ " Гуд-Сервіз " правомірно включило до податкового кредиту суму у розмірі 48675,17 грн., яка підтверджена податковими накладними, складеними ТОВ ВТФ «АВІАС» та АТ «Українська автомобільна корпорація», у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у ПП "Контекст-Агро" вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідача відсутнє право тлумачення закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що розбіжність між даними задекларованими податкового кредиту ТОВ «Гуд-Сервіз» і даними податкового зобовязання АТ «Українська автомобільна корпорація» на суму 25532, 91 грн. виникла із-за помилки в заповненні Додатку 5 до декларації по ПДВ. Податковий кредит на суму 25 532, 91 грн. сформований по податковим накладним ТОВ «Українська автомобільна компанія». Таким чином, платником податків була допущена описка (помилка) при заповненні додатку № 5 до декларації, яка не призвела до заниження або завищення суми податкового кредиту, Декларація з ПДВ була заповнена вірно, сума платежу до бюджету сплачена в повному обсязі. До податкової інспекції були подані належні уточнення Додатку 5 та декларації з ПДВ з приводу помилки, яка не призвела до завищення податкового кредиту за червень 2010 року.

На підставі наданих представником позивача документів встановлено, що податковий кредит на суму 25532,91 грн., сформований по податковим накладним ТОВ «Українська автомобільна компанія». Даний факт підтверджується тим що «05» січня 2010 р. між ТОВ «Гуд-Сервіз» та ТОВ «Українська автомобільна компанія» укладено договір № 0501-2010 від «05» січня 2010р. про технічне обслуговування та ремонт автомобілів. На підставі даного договору ТОВ «Гуд-Сервіз» купило у ТОВ «Українська автомобільна компанія» вантажний автомобіль БАЗ Т 713 13 фургон загальною вартістю 152000, 00 грн. в тому числі ПДВ 25333,33 грн. Сплата ТОВ «Гуд-Сервіз» повної вартості автомобіля по виставленому рахунку-фактурі № УА-0000677 від 07.06.2010 р. та видатковій накладній №УА-0000037 від 14.06.2010р. вантажного автомобіля БАЗ Т713 13 фургон підтверджується платіжним дорученням № 1062 від 07.06.2010р. на суму 152000,00 грн. в тому числі ПДВ 25333,33 грн.

ТОВ «Гуд-Сервіз» отримало у ТОВ «Українська автомобільна компанія» податкову накладну № 000618 від 07.06.2010р. на суму 152000,00 грн. в тому числі ПДВ 25333,33 грн., яка відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010р. та включена до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010р.

Автомобіль БАЗ Т 713 13 фургон був переданий у власність ТОВ «Гуд-Сервіз» за актом прийому-передачі від 14.06.2010р.

На підставі даного договору ТОВ «Гуд-Сервіз» закупило для автомобілів запчастини та мастильні засоби, які були сплачені по рахунку-фактурі № УА-00549 від 22.06.2010 р. Оплата виставленого рахунку підтверджується платіжним дорученням № 1158 від 23.06.2010 р. на суму 1 197, 50 грн. в тому числі ПДВ 199, 58 грн. та копією банківської виписки банку покупця. ТОВ «Гуд-Сервіз» отримало у ТОВ «Українська автомобільна компанія» податкову накладну № 000656 від 23.06.2010 р. всього на суму 1197,50 грн. в тому числі ПДВ 199,58 грн., яка за своєю формою та змістом відповідає вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки містить всі необхідні реквізити.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Така позиція і Верховного суду України, яка вказана в Постанові від 09.09.2008 р. по справі №08/158, де зазначено, що «у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної».

Як вказано в акті перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд-Сервіз» на порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1.п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 48675,17 грн. та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ ВТФ «АВІАС» та ТОВ «Українська автомобільна компанія» рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, щодо них не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою до ЄДРПОУ, тому посилання відповідача на те, що податкові накладні № 000002396/32 від01.06.2010р., №5693/166 від 07.06.2010р., №000002611/32 від 14.06.2010р., №000618 від 07.06.2010р., № 000656 від 23.06.2010 р. були неправомірно віднесені для формування ТОВ «Гуд-Сервіз» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищезазначених підприємств, які фактично не відбулись - не може бути прийняте судом.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону (168/97-ВР ).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Ці твердження суду повністю підтверджуються зокрема Постановою Верховного суду України від 26.09.2006 р.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.2.3 п.7.2, ст.. 7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 48675,17 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14 602,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Гуд-Сервіз” п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова спірне податкове повідомлення-рішення № 0000191550/0 від 01.10.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 63 277,67 грн. є протиправним і повинно бути скасовано, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд-Сервіз " до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю " Гуд-Сервіз", а саме: № 0000191550/0 від 01.10.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2011 року.

Суддя Заічко О.В.