Постанова № 15159541, 04.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 р. № 2-а- 11825/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Лисенко М.В.

прокуратури - Овчарової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

проскасування рішення та податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець, ОСОБА_4, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 травня 2010 року № НОМЕР_1, згідно з яким відповідачем застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30592243,90 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, а саме: від 05 травня 2010 року № 0000741720/0 в частині визначення податкового зобовязання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10312,44 грн. за порушення п.п.6.3.2. та п.п.6.3.3 «е» п.6.3. ст.6,п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, № 000076172/0 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності відповідно до п.7.1. ст.7 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями та розділу ІV ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» зі змінами та доповненнями, № 0000771720/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2049244,50 грн. за порушення п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.7.3.1 п.7.1 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 «Про податок на додану вартість», прийняті на підставі акта перевірки № 619/17-218/НОМЕР_2 від 29.03.2010 р.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідних податкових періодах, які перевірялися, позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, тому не зобов'язана була використовувати РРО, не була платником ПДВ та податку з доходу. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (крім № 0000741720/0) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ґрунтуються на висновку відповідача про збільшення задекларованої суми валового доходу на суму виручки, що була отримана ФО-П ОСОБА_4 від продажу товару, отриманого на комісію. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 05 травня 2010 року № 0000741720/0 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб прийняте на підставі акта перевірки, в якому не в повній мірі зясовано обставини застосування податкової соціальної пільги, а саме не зазначено з якого періоду зазначені в акті наймані працівники були прийняти на роботу ФО-П ОСОБА_4 Вважає, що нарахування відповідачем штрафних санкцій з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки, до дати реєстрації платником цього податку особа не має права на подання податкової декларації, а тому штрафні санкції за її неподання не можуть застосовуватися. Вважає, що відповідачем порушено строки для застосування штрафних санкцій. Вважає, що висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються на довільному помилковому тлумаченні органами ДПС норм податкового законодавства і не відповідають обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування санкцій за невикористання РРО є правомірними, оскільки за результатами проведення аналізу наданих позивачем для перевірки документів було встановлено, що позивачем до виручки від реалізації продукції, вказаної у звітах платника єдиного податку за період з 4 кварталу 2008 року по 3 квартал 2009 року не були враховані кошти у розмірі 9030751,38 грн., отримані внаслідок здійснення торгівлі косметичними товарами та надання інформаційно-консультативних послуг з вибору та застосування косметичних засобів, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник прокурора Ленінського району м. Харкова у судовому засіданні підтримав позицію відповідача та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувані рішення ухвалені відповідачем на підставі акту про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009, від 29.03.2010 за № 619/17-218/НОМЕР_2.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження рішень ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в порядку п.п.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до відповідача, ДПА у Харківській області, ДПА України.

Податкові повідомлення-рішення № 0000771720/0 від 05.05.2010 року, № 000076172/0 від 05.05.2010р., № 0000741720/0 від 05.05.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 05.05.2010 року. було оскаржено ФО-П ОСОБА_4 в порядку адміністративного оскарження, проте апеляційні скарги позивача ДПА Харківської області та ДПА України були залишені без задоволення.

Суд не погоджується з вищевказаними рішеннями, виходячи з наступного.

В акті перевірки відзначено (стор. 5 акта), що в ході проведення перевірки ФО-П ОСОБА_4, встановлено у 4 кварталі 2008 р. обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищив 500 тис. грн.. та склав 2916711,36 грн. Враховуючи приписи ст.5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» зі змінами і доповненнями, ФО-П ОСОБА_4, порушивши вимоги ст.1 цього Указу повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та сплачувати податки на загальних підставах, починаючи з 1 кварталу 2009 р.; що (стор.15 акта) внаслідок не включення ФО-П ОСОБА_4 у 4 кварталі 2008р. до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суми 2627717,96 грн., була невірно визначена сукупна сума обсягу виручки наростаючим підсумком субєкта підприємницької діяльності за 4 квартал 2008 року у звіті субєкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку, що спричинило невірне визначення системи оподаткування обліку та звітності у 1-3 кварталах 2009 року.

Згідно акта перевірки ( стор. 21), при визначенні оподатковуваного доходу (чистого доходу), зазначено, що в порушення ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4 занижений оподатковуваний дохід за період перевірки з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. на суму 2869656,44 грн., в тому числі за 2008р. на суму 220599,02 грн. та 1-3 квартали 2009р. на суму 2649057,42 грн., що призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2008 р. у сумі 33089,85 грн. та за 1-3 квартали 2009 р. у сумі 397358,61 грн.

В акті перевірки (стор. 23) зазначено, що при перевірці правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення п.п.6.3.2 п.6.3. ст.6, п.п.8.1.1. п.8 ст.8 Закону України від 22.05.2003 року № 889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого постановою КМУ від 26.12.2003 року № 2035, а саме безпідставно застосована податкова соціальна пільга до доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам без отримання заяв про застосування пільги. В акті (стор.28-29) зазначено, що ОСОБА_4 також застосована безпідставно податкова соціальна пільга за її основним місцем роботи у ФО-П ОСОБА_5, яку ОСОБА_4 не повідомила про те, що зареєстрована субєктом підприємницької діяльності, і внаслідок вищевказаних порушень за лютий 2008 р.- вересень 2008 р. нею занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 309,04 грн.

За даними акту (стор. 27 акта), перевіркою повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість встановлено, що позивачем не сплачено до бюджету суму ПДВ у розмірі 1 365 143,00 грн. за рахунок несвоєчасної реєстрації платником ПДВ, порушення п.п. 2.3.1. п.2.3. ст.2, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.9.3. та п. 9.4. ст. 9 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями.

В акті зазначено (стор. 31 акта), що у періоді з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 позивач здійснювала діяльність у сфері торгівлі косметичними товарами та наданням інформаційно-консультаційних послуг з вибору та застосування косметичних засобів для обличчя та тіла у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій, чим порушила пункт 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями.

Як вбачається судом з акту перевірки і підтверджується поясненнями сторін та іншими матеріалами справи, позивач в період з 01.10.2008 по 30.09.2009 р. перебувала на спрощеній системі оподаткування і сплачувала єдиний податок за максимальною ставкою 200 грн., встановленою ч. 2 ст. 2 Указу.

Щодо зазначених в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 29.03.2010 № 619/17-218/НОМЕР_2 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р.» порушень:

1.)ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями, за рахунок отримання доходів за умов, відмінних для провадження спрощеної системи оподаткування, а саме обсяг виручки від реалізації товарів у 4 кварталі 2008р. перевищив 500,0 тис.грн.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2003 p. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями та розділу IV ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями до бюджету донараховано 430448,47 грн. податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності, в тому числі за 4 кв. 2008 р. у сумі 33089,85 три. та 1-3 кварталах 2009 р. у сумі 397358,61 грн.

2.) не реєстрація ФО-П ОСОБА_4 платником податку на додану вартість, внаслідок чого було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р. на суму 1365143,0 грн., у тому числі за січень 2009 р. у сумі 139531,0 грн., за лютий 2009 р. у сумі 180353,0 грн., за березень у сумі 193732,0 грн., за квітень 2009 р. у сумі 161562,0 грн., за травень 2009 р. у сумі 146254,0 грн,, за червень 2009 р. у сумі 143331,0 грн., за липень 2009 р. у сумі 132246,0 грн., за серпень 2009 р. у сумі 112093,0 грн., за вересень 2009 р. у сумі 156041,0 грн., чим порушено вимоги п.п.2.3.1. п.2.3. ст.2, п.п.7.3.1. п.7.1 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" судом встановлено наступне.

Донарахування податку на додану вартість і податку з доходів фізичних осіб проведено згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в звязку з тим, що при перевірці встановлено перевищення отриманої від реалізації виручки ФО-П ОСОБА_4 у 4 кв. 2008р. граничного обсягу, встановленого ст.1. Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" із змінами та доповненнями, і за вищеназваний період єдиним податком оподатковані доходи лише в межах 500,0 тис.грн. На підставі цього за наслідками перевірки із суми встановленого перевищення, передбаченого даним Указом, обсягу виручки, керуючись нормами Закону України року №889-IV від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб» та розділу IV Декрету КМУ №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р., позивачеві встановлено валовий дохід за 4 кв. 2008р. у сумі 2627717,96 грн.

ФО-П ОСОБА_4 (надалі іменований „Комісіонер") було укладено договір Комісії №К1 від 01.10.2008 р. з ДП «Фаберлік-Україна» (код ЄДРПОУ 32104448), адреса: м. Київ, вул. Заболотного,20а (в подальшому «Комітент»).

Згідно вищевказаного договору Комісіонер за дорученням Комітента, за винагороду, реалізує в інтересах Комітента від свого імені парфюмерно - косметичну продукцію, що виробляється під торговельною маркою «Faberlic», а також супутню їй продукцію, в подальшому «Товар».

Комісіонер відповідно до цього Договору зобов'язується: самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, вивчати попит на товар на ринку збуту з метою найбільш активного залучення покупців, реалізовувати товар покупцям за цінами, рекомендованими Комітентом, проводити за рахунок Комітента маркетингові акції для популяризації товару, всі кошти, отримані від реалізації товару Комітента, перераховувати на рахунок Комітента два рази на тиждень, надавати Комітенту звіт про реалізований товар, товар використаний для рекламних цілей та акт інвентаризації товару. Після втрати чинності Договору, передати Комітенту залишки товару, а також на вимогу Комітента усі права відносно третіх осіб, що випливають із угод, здійснених Комісіонером із цими третіми особами в рамках Договору.

Щомісяця Комісіонер отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається в процентному співвідношенні від суми реалізованого у звітному місяці товару. Розмір комісійної винагороди узгоджується між Сторонами та встановлюється в Додатку №1 до даного Договору, відповідно якого комісійна винагорода звітного місяця нараховується у розмірі 8% від суми реалізованого у звітному місяці Товару.

Обовязковою умовою нарахування комісійної винагороди у зазначеному вище розмірі є відсутність простроченої дебіторської заборгованості станом на 10, 20 число та останній банківський день звітного місяця („контрольні дати").

В разі наявності дебіторської заборгованості станом на контрольні дати, комісійна винагорода нараховується у розмірі 7% від суми реалізованого у звітному місяці Товару.

Розрахована Комітентом комісійна винагорода перераховується на розрахунковий рахунок Комісіонера або зараховується в рахунок взаємозаліків 15-го числа кожного місяця, наступного після звітного. Остаточні взаєморозрахунки проводяться за підсумками звітного місяця відповідно звітів Комісіонера.

Договір Комісії №К1 від 01.10.2008 р. з ДП «Фаберлік-Україна» (код ЄДРПОУ 32104448) набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (з 01.10.2008 р.) і діє протягом одного року. Угодою про розірвання договору комісії №К1 від 01.10.2008 р. від 30.06.2009 р. достроково розірвано договір комісії №К1 від 01.10.2008 р. Останнім днем дії Договору (включаючи усі додатки до нього, додаткові угоди, протоколи тощо) є 30 червня 2009 р.

Таким чином, договір комісії №К1 від 01.10.2008 р. з ДП «Фаберлік-Україна» діяв з 01.10.2008 р. по 30.06.2009 р.

Судом встановлено, що в акті перевірки не вказано, що ФО-П ОСОБА_4 в період дії договору комісії здійснювала торгівлю власними товарами.

Відповідно до акту перевірки Книгу обліку доходів та витрат ФО-П ОСОБА_4 до перевірки не надано, відповідно письмових пояснень - у зв'язку з її втратою. Для перевірки надано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.03.2010 р. щодо втрати книги доходів та витрат ФО-П ОСОБА_4, видану Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

В акті перевірки вказано, що для здійснення обліку результатів підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_4 книги обліку доходів та витрат, передбачені ч. 8 ст. 4 Указу №727/98, додатково отримала на найманих працівників (М-14 від 15.04.03 - ОСОБА_6, /№11 від 05.11.2008/М - ОСОБА_7, /№3 від 22.04.2008/ОСОБА_8). У книгах обліку доходів та витрат найманих працівників заповнювались графи „Період обліку", „Витрати на виробництво продукції"", „Сума виручки (доходу)".

Згідно даних ДПІ проведений аналіз визначення обсягу виручки (валового доходу), який відображений у звітах платника єдиного податку (деклараціях про доходи), наданих ФО-П ОСОБА_4 до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., та співставленням з первинними документами, наданими підприємцем до перевірки: книги обліку доходів і витрат М-14 від 15.04.03 - ОСОБА_6, /№11 від 05.11.2008/М - ОСОБА_9, /№3 від 22.04.2008/ОСОБА_8, виписки з банку, акти здачі-прийняття (робіт) надання послуг, додатки до Договору комісії №К-1 від 01.10.2008 р., звіти реалізатора. За результатами проведеного аналізу встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вказаної у звітах платника єдиного податку за період 4 кв. 2008 р. - 3 кв. 2009 р. не були враховані кошти у розмірі 9030751,38 грн., отримані внаслідок здійснення торгівлі косметичними товарами та надання інформаційно-консультаційних послуг з вибору та застосування косметичних засобів для обличчя та тіла.

За результатами аналізу перевіряючими ДПІ за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. встановлено:

-обсяг виручки від реалізації продукції, вказаний у звітах субєкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_4 за 4 квартал 2008 р. складає 289364,00 грн., за даними перевірки (відповідно книг обліку доходів та витрат найманих працівників М-14 від 15.04.03, /№11 від 05.11.2008/М, /№3 від 22.04.2008/П та виписок банку) - 2917081,96 грн., розбіжність становить 2627717,96 грн.;

-за 1-3 квартали 2009 р. обсяг виручки від реалізації продукції, вказаний у звітах субєкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_4 складає - 422680,0 грн., за даними перевірки (відповідно книг обліку доходів та витрат найманих працівників М-14 від 15.04.03; /№11 від 05.11.2008/М, /№3 від 22.04.2008/П та виписок банку) розбіжність становить 6403033,42 грн.

В акті перевірки зазначено, що розбіжності у сумі 2627717,96 грн. у 4 кв. 2008 р. та 6403033,42 грн. у 1-3 кв. 2009 р. виникли за рахунок того, що до обсягу виручки від реалізації продукції, вказаному у звітах субєкта малого підприємництва-фізичної особи -платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_4 включено готівкові та безготівкові кошти, отримані від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не у повному обсязі. Відповідно письмових пояснень підприємця, до складу виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) в 4 кв. 2008 р. та 1-3 кв. кварталах 2009 р. включались кошти, отримані як винагорода за надані послуги згідно договору комісії та за надані інформаційні послуги.

При цьому в акті перевірки вказано, що у перевіряємому періоді ФО-П ОСОБА_4 здійснювала торгівлю косметичними товарами та надавала інформаційно-консультаційні послуги з вибору та застосування косметичних засобів для обличчя та тіла.

Судом встановлено, що в акті перевірки донарахування валового доходу проведено саме на підставі збільшення задекларованої суми валового доходу на суму виручки, що була отримана ФО-П ОСОБА_4 від продажу товару, отриманого на комісію.

Згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" субєкти підприємницької діяльності - фізичні особи, в тому числі й ті, які здійснюють комісійну торгівлю, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності із застосуванням способу оподаткування одержаних доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, при додержанні ними умов, визначених статтею 1 Указу, зокрема, обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис.грн.

Згідно із статтею 1 вищезазначеного Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

В Указі Президента України від 03.07.98 N 727/98 не наведено деталізацію терміну «продаж продукції (товарів, робіт, послуг)» по відношенню до договорів комісії.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.06.99 N 746/99) і для підприємців, і для юридичних осіб виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається однаково. Звідси слідує, що порядок формування виручки від посередницьких операцій, визначений для юридичних осіб, можливо застосовувати і для підприємців-фізичних осіб.

Також в ст. 51 ГКУ вказано, що до підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців застосовуються нормативно-правові акти, регулюючі підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлене законом.

Згідно положення Закону України від 25.06.91 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування» при визначенні обовязків по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів), повинен бути забезпечений однаковий підхід до всіх платників.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, операції з надання товарів в рамках договорів комісії, зберігання, доручення, інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на такі товари, не вважаються продажем товарів (продукції). Отже, в податковому обліку операції по договору комісії класифікуються як продаж послуг, а виручкою від реалізації у комісіонера є сума, отримана їм від продажу послуг (комісійна винагорода), таким чином, саме вона і повинна виступати обєктом оподаткування.

Необхідно зазначити, що Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» передбачено, що при розрахунку оподаткованого доходу (сукупного чистого доходу) від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями.

П.п.5.2.9. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, передбачає, що до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

В п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, зазначено:

«п.п.7.9.1. з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

п.п. 7.9.2. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Платник податку, який здійснює довірчі операції з коштами або майном довірителя, відносить до складу своїх валових доходів кінцевий фінансовий результат такої довірчої операції, який визначається за наслідками податкового періоду, протягом якого здійснюється повернення довірителю частини доходу, фактично отриманого довіреною особою від операцій з розміщення коштів або майна такого довірителя, та дорівнює винагороді за здійснення таких довірчих операцій, яка утримується на користь довіреної особи за рахунок виплати такого доходу».

При цьому в ст.5 п.5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, зазначається, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Цивільним кодексом України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУ). За договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦКУ).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що кошти, які надходять на підставі договорів комісії не передбачають передачу прав власності на них, тобто є транзитними сумами. При цьому, кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок комісіонера платника єдиного податку, не є коштами, отриманими за здійснення операцій з продажу власної продукції (товарів, робіт, послуг), а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та доходом комісіонера. Тобто, ці кошти не можуть бути включені до складу виручки від реалізації платника єдиного податку (комісіонера) фізичної особи.

До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена тільки сума комісійної винагороди.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок ФО-П від комісійної торгівлі не відповідають визначенню виручки від реалізації товарів, наведеному у вищевказаних законах та не відображаються у звіті платника єдиного податку.

При цьому суд зазначає, що договір комісії №К1 від 01.10.08р. діяв до 30.06.09р., а згідно даних акту перевірки в період з 01.07.09р. по 01.10.09р. позивачем отримано валовий дохід (обсяг виручки) в розмірі 2001901,03 грн. Відповідачем до матеріалів справи не надано та матеріали справи не містять даних, на підставі яких можливо визначити в рамках яких договорів та фінансово-господарських операцій отриманий цей дохід. Так як Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» не передбачає донарахування податку з суми перевищення над сумою виручки в розмірі 500 тис.грн., то за умови, що в 3 кв. 2009р. ФО-П ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 2001901,03 грн. були отримані як її власна виручка, то позивач повинна була з 4 кв. 2009 року перейти (відповідно до ст.5 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва») на загальну систему оподаткування.

Крім того, суд зазначає, що платник єдиного податку, який перевищив граничний рівень 500 тис.грн., не відноситься до категорії платників податку з доходів, зазначених розділом IV Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями. Відповідно до ч.2 ст.13 Декрету, оподаткуванню підлягає сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка грошовій та натуральній формі) та документально підтвердженими витратами. Частиною 1 ст.14 Декрету встановлено, що податок з доходів, зазначених розділом IV Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" розраховується виключно: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами субєктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним в цьому розділі Декрету; б) податковими органами на підставі декларацій, наданих громадянами про очікувані (оціночні) в поточному році доходи або про фактично отримані в звітному календарному році доходи та іншої інформації про доходи громадян, зазначених в цьому розділі Декрету.»

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що дані акту перевірки в частині визначення перевищення граничного обсягу виручки, встановленого ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» за рахунок включення до складу отриманої виручки від реалізації, що відображалась у книзі обліку доходів та витрат та звітах платника єдиного податку, всього обсягу виручки, отриманої за товар, реалізований згідно договорів комісії, а не лише тільки суми комісійної винагороди від комітента - не підтверджуються.

На підставі вищезазначеного, судом встановлено, що висновки акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 29.03.2010 № 619/17-218/НОМЕР_2 в частині порушення п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями та розділу IV ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями та донарахування до бюджету 430448,47 грн. податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності, в тому числі за 4 кв. 2008 р. у сумі 33089,85 грн. та 1-3 кварталах 2009 р. у сумі 397358,61 грн. - не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та не відповідають обставинам справи.

Щодо висновків відповідача в акті перевірки щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період з 01.01.2009 р. по 30:09.2009 р. на суму 1365143,0 грн. в порушення вимог п.п.2.3.1, п.2.3, ст.2, п.п.7.3.1, п.7.1 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, то суд вважає такі висновки необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

В акті перевірки відповідача вказано, що ФО-П ОСОБА_4 у періоді з 01.10.2008р. по 30.09.2009 р. працювала за спрощеною системою оподаткування, була платником єдиного податку. В ході проведення перевірки відповідачем зазначено, що ФО-П ОСОБА_4 у 4 кв. 2008р. обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) перевищив 500 тис.грн. та склав 2917081,96 грн.

Реєстрація платником податку на додану вартість особи, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за рік, здійснюється на підставі заяви, яка повинна бути подана такою особою до органу податкової служби не пізніше:

ніж за пятнадцять днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), у якому відбулося перевищення, якщо перевищення відбулося у першому або другому місяці звітного періоду (кварталу);

двадцятого календарного дня після закінчення звітного періоду (кварталу), у якому відбулося перевищення, якщо перевищення відбулося у третьому місяці звітного періоду (кварталу).

Актом перевірки зазначено, що згідно вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, ФО-П ОСОБА_4 підлягає обовязковій реєстрації як платник ПДВ (загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за період протягом останніх дванадцяти календарних місяців 2008 року сукупно складає 2917081,96грн.) і зобовязана була зареєструватися платником цього податку з 01.01.2009р.

П.п.2.3.1 п.2.3. ст.2 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) визначено, що особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Суд зазначає, що відповідно до наказу ДПА України від 01.09.2008 р. N 560 "Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.10.2008 р. за N 949/15640 (набув чинності з 20.10.2008 р.), урегульовано та конкретизовано ряд питань, повязаних з порядком проведення реєстрації та анулювання платників податку на додану вартість, а саме вказано, що пункт 12 викласти у такій редакції:

«12.1. Не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746) (далі - Указ), зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого такою особою здійснюється перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності».

Враховуючи висновки суду, наведені з питання донарахування прибуткового податку з доходу фізичної особи, висновки акту перевірки, невиконання ФО-П ОСОБА_4 п.п.2.3.1, п.2.3. ст.2, п.9.3, 9.4 ст.9, пп.7.3.1 п.7:3 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого, як вважає відповідач, позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті у сумі 1365143,0 грн. судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає висновки акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 29.03.2010 № 619/17-218/НОМЕР_2 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р.» в частині порушення: ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями, за рахунок не включення до складу задекларованих сум валового доходу сум, що були отримані ФО-П ОСОБА_4 від продажу товару, отриманого на комісію та п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями і розділу IV ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями до бюджету, в звязку з чим донараховано 430448,47 грн. податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності - необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період з 01.01.2009 р. по 30:09.2009 р. на суму 1365143,0 грн. в порушення вимог п.п.2.3.1, п.2.3, ст.2, п.п.7.3.1, п.7.1 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

При встановленні необґрунтованості висновків відповідача, викладених в акті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 29.03.2010р. № 619/17-218/НОМЕР_2 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р.» донарахування податку з доходів та податку на додану вартість судом також прийнято до уваги висновок експертного-економічного дослідження № 4391 від 26.07.2010 року, складений експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім..засл.професора М.С.Бокаріуса Івановою О.В., складеного на запит начальника ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Котенка М.Д., копія якого надана позивачем (арк. спр. 128 ).

Щодо зазначення в акті перевірки висновку (стор.33) щодо порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами і доповненнями за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р. та встановлення торгівлі за готівкові кошти без використання реєстратора розрахункових операцій в розмір 6118448,78 грн., враховуючи висновки суду, наведені з питання донарахування прибуткового податку з доходу фізичної особи, суд зазначає, що не погоджується з даним висновком відповідача, оскільки, згідно зі статтею 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями, фізична особа субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб і має право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Звільнення таких осіб від обовязку застосовувати електронні контрольно-касові апарати (реєстратори розрахункових операцій) для проведення розрахунків із споживачами закріплено також у пункті 6 статті 9 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Щодо зазначення в акті перевірки, що при перевірці правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення п.п.6.3.2 п.6.3. ст.6, п.п.8.1.1. п.8 ст.8 Закону України від 22.05.2003 року № 889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого постановою КМУ від 26.12.2003 року № 2035, а саме безпідставно застосована податкова соціальна пільга до доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам без отримання заяв про застосування пільги, а також, що ОСОБА_4 застосована безпідставно податкова соціальна пільга за її основним місцем роботи у ФО-П ОСОБА_5, яку ОСОБА_4 не повідомила про те, що зареєстрована субєктом підприємницької діяльності, суд встановив, що в акті перевірки не в повній мірі зясовано обставини застосування податкової соціальної пільги, а саме не зазначено дату укладання трудових договорів. Не зазначення дати укладання трудових договорів не дає змоги встановити правомірність чи неправомірність застосування податкової соціальної пільги. Оскільки, Закон України № 889 від 22.05.2003 року набрав чинності з 01.01.2004 року і саме з цього періоду законодавство вимагає подання заяв про застосування податкової соціальної пільги, до 01.01.2004 року подання такої заяви не вимагалося. Таким чином висновки щодо неправомірності застосування податкової пільги є передчасними, не підтвердженими матеріалами справи і не доведеними відповідачем.

Стосовно питання про нарахування відповідачем штрафних санкцій, суд приймає до уваги лист ДПА України № 513/7/16-1517-08 від 14.01.2009 року та зазначає про те, що до дати реєстрації платником податку на додану вартість особа (у томі числі і несвоєчасної реєстрації) не має права на подання податкової декларації, а тому штрафні санкції, передбачені відповідними підпунктами пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, не застосовуються і їх нарахування відповідачем є безпідставним. Таким чином, нарахування штрафних санкцій у сумі 684101,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2010 року № 0000771720/0 суд вважає незаконним.

Додатково суд зазначає, що штрафні санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, тому при їх застосуванні повинні враховуватися положення ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки законами з питань оподаткування, в тому числі і Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 не передбачено іншого.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строки для застосування штрафних (фінансових) санкцій, які є різновидом адміністративно-господарських санкцій з огляду на ст. 239 Господарського кодексу України. Відповідно статті 250 цього Кодексу їх застосування може бути проведене протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Правопорушення, за думкою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, були скоєні ФО-П ОСОБА_4 в період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, штрафну (фінансову) санкції застосовано 05.05.2010 р., тобто, суд встановив, що за період вчинення порушень з 01.10.2008 року до 05.05.2009 року штрафну санкцію застосовано поза межами строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України. Тобто, відповідач з огляду на приписи ст.250 Господарського кодексу України, а також враховуючи те, що згідно даних акту перевірки в період з 01.07.09р. по 01.10.09р. позивачем отримано валовий дохід (обсяг виручки) в розмірі 2001901,03 грн., який не підтверджено відповідачем в рамках яких договорів та фінансово-господарських операцій отриманий цей дохід, міг застосувати штрафні санкції тільки за порушення, допущені у травні-червні 2009 року.

З вимогами ч.2 ст.5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» зі змінами і доповненнями субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Втім до цього часу відповідальність осіб, що сплачують єдиний податок та перевищують обсяг реалізації продукції, не встановлена, в якості відповідальності передбачений лише обовязок переходу з наступного звітного кварталу на загальну систему оподаткування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що всі висновки відповідача щодо порушення позивачем ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» зі змінами і доповненнями, вимог п.п.2.3.1. п.2.3. ст.2, п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п.9.3. та п. 9.4. ст. 9 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями, п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неправомірними, а порушення п.п.6.3.2.,п.п.6.3.3 «е» п.6.3. ст.6,п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями,п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого постановою КМУ від 26.12.2003 року № 2035, є недоведеними відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про скасування рішення та податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесене відносно суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 № НОМЕР_1 від 05.05.2010 року.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова винесені відносно суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, а саме: № 0000771720/0 від 05.05.2010 року, № 000076172/0 від 05.05.2010р., № 0000741720/0 від 05.05.2010р. в частині визначення податкового зобовязання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10312,44 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2011 року.

Суддя Заічко О.В.