Постанова № 15159323, 07.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.04.2011 р. справа № 2а- 426/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

представників :

позивача - не прибув, подав заяву про слухання справи за його відсутності,

відповідача - Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснаб ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроснаб ЛТД" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 31.12.2010р. №0005272305/0, від 31.12.2010р. №0005282305/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Відображені в акті перевірки від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 висновки податкового органу про вчинення ТОВ порушень є помилковими. Позивач вважав, що у спірних правовідносинах не вчиняв порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", позаяк податок на прибуток та податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг" обчислював правильно, господарські операції з даними контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Понесення витрат у спірних правовідносинах, на думку позивача, спростовує судження податкового органу про нікчемність укладених з переліченими суб'єктами господарювання правочинів, так як доводить відсутність у позивача наміру безпідставно одержати податкову вигоду. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

Згідно з висновками акту перевірки від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 ТОВ "Євроснаб ЛТД" вчинено порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: загальна сума валових витрат обігу иа виробництва безпідставно збільшена на суму витрат за господарськими операціями з ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", які відбувались в межах нікчемних правочинів; вчинено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ включено податкові накладні, які були виписані ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг" на підтвердження господарських операцій, які відбувались в межах нікчемних правочинів. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи з 15.11.2010р. по 17.12.2010р. ДПІ Дзержинського району м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснаб ЛТД" (ідентифікаційний код 35701000) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.01.2008р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 29.01.2008р. по 30.09.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000.

31.12.2010р. з посиланням на зазначений акт ДПІ Дзержинського району м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005272305/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 261.492,00грн. (основний платіж 193.362 грн., штрафні санкції 68.130 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0005282305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 148.023,0 грн. (основний платіж - 98.682,0грн.; штраф - 49.341,00грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Євроснаб ЛТД" вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: безпідставне віднесення до складу валових витрат обігу та виробництва суми витрат, понесених за господарськими операціями з ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", так як ці господарські операції відбувались в межах нікчемних правочинів; про порушення ТОВ "Євроснаб ЛТД" вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, які були виписані ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг" на підтвердження проведення господарських операцій, які відбувались в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зазначених висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 31.12.2010р. № 0005282305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 148.023,00грн. (основний платіж - 98.682,00грн., штраф - 49.341,00грн.)

31.12.2010р. з посиланням на акт перевірки від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 ДПІ Дзержинського району м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005282305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 148.023,0 грн. (основний платіж - 98.682,0грн.; штраф - 49.341,00грн.).

Перевіряючи відповідність зазначеного податкового повідомлення - рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум по операціям з підприємствами ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг".

Суд зазначає, що за правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно судження податкового органу про порушення ТОВ "Євроснаб ЛТД" п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" (в якості покупця) та ПП "Буддизайн" (в якості постачальника) договору №08-02 від 01.06.2008р., факт укладення між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" (в якості покупця) та ТОВ "ДН Будмаш" (в якості постачальника) договору №08-18 від 26.05.2010р., факт укладення між позивачем, ТОВ "Євроснаб-ЛТД" (в якості покупця) та ТОВ "Компанія Техноторг" (в якості постачальника) договору №08-19 від 16.09.2010р., а також факт укладання між позивачем, ТОВ "Євроснаб-ЛТД" (в якості покупця) та ТОВ "Імір-Строй" (в якості постачальника) правочину поставки товару згідно з видатковою накладною №55 від 10.03.2010р. та податковою накладною №55 від 25.02.2010р.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування коштів у безготівковій формі. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування коштів у безготівковій формі в рахунок оплати вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Приєднані до матеріалів справи копії первинних документів складених в межах господарських операцій за переліченими вище правочинами, в тому числі і податкові накладні, не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за переліченими правочинами підлягає відхиленню, бо зазначений довід спростовується встановленими судом та підтвердженими матеріалами справи фактами фактичної наявності товару та використання згаданого товару у власній господарській діяльності позивача шляхом здійснення поставки цього товару на користь інших суб'єктів господарювання. Доказів збитковості проведених ТОВ "Євроснаб ЛТД" операцій з придбання та подальшої реалізації товару відповідач в ході судового розгляду справи до матеріалів справи не подав, в акті перевірки від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 таких суджень не відобразив.

Оцінюючи висновок ДПІ про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" та контрагентами позивача - ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Оглянувши первинні документи, що були складені в межах правочинів, укладених між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" та контрагентами позивача - ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", суд відзначає, що згадані правочини були укладені між право та дієздатними субєктами права, предметом згаданих правочинів є необмежені у цивільному обороті речі.

Окремо суд зауважує, що відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ТОВ "Євроснаб ЛТД" рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст.. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Довід відповідача про нікчемність перелічених правочинів з мотивів недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ слід визнати необґрунтованим. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за правочинами ТОВ "Євроснаб ЛТД" з ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ "Євроснаб-ЛТД" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ "Євроснаб-ЛТД" п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за взаємовідносинами з ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг".

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 31.12.2010р. №0005272305/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в загальному розмірі 261.492,00грн. (основний платіж - 193.362,00грн., штраф - 68.130,00грн.

31.12.2010р. з посиланням на акт перевірки від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 ДПІ Дзержинського району м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005272305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 261.492,00грн. (основний платіж - 193.362,00грн., штраф - 68.130,00грн.

Перевіряючи відповідність зазначеного податкового повідомлення - рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Зі змісту акту перевірки від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 вбачається і представником відповідача в судовому засіданні визнано, що в ході здійснення перевірки податковий орган не висував жодних претензій до фізичної наявності товару, придбаного позивачем у ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Проведене судом вивчення змісту акту від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому за матеріалами справи був реалізований ТОВ «Євроснаб ЛТД»іншим субєктам господарювання. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання продажу товару ДПІ не виявлено, в акті від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 таких висновків не відображено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та обставини подальшого використання товару саме в межах господарської діяльності ТОВ «Євроснаб ЛТД»шляхом проведення подальшої реалізації товару на користь інших суб'єктів господарювання визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ та не спростовані в ході судового засідання. З огляду на викладене, суд визнає помилковим висновок ДПІ про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, оскільки формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ТОВ «Євроснаб ЛТД»п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а вказані порушення не знайшли свого підтвердження судовим розглядом, то висновок ДПІ про завищення ТОВ «Євроснаб ЛТД»валових витрат обігу та виробництва є помилковим.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Євроснаб-ЛТД", а відтак, поданий позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснаб ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0005272305/0 від 31.12.2010р. та №0005282305/0 від 31.12.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснаб ЛТД" (місцезнаходження 61022, Україна, Харківська область, м.Харків, вул.Чичибабіна. буд.2; ідентифікаційний код 35701000) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12.04.2011р.

Суддя Сліденко А.В.