Постанова № 15159310, 24.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

24 березня 2011 р. № 2-а- 947/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача Линник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення ,

встановив:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Московському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДІІІ у Московському районі м. Харкова № 0002941704/0 від 29.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9550364,36 грн. (в т.ч. основний платіж 6 599036,68 грн., штрафні санкції 2951372, 68 грн.).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що оскаржуване податкове - повідомлення рішення прийняте із дотриманням вимог діючого законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 пройшов процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за ідентифікаційним номером НОМЕР_1, отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, а відтак, є субєктом господарювання обліковується в ДПІ в Московському районі м. Харкова як платник податків, зборів (обовязкових платежів).

16.11.2010 року ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Єврофарм», ТОВ «Євродез-2007», ТОВ «Донтрансторг»та правильності обчислення ПДВ за квітень, травень, червень, липень. серпень, вересень 2010р.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2010р. №9815/11/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 , п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6599036,68 грн., у тому числі у квітні 2010 року 2252368,09 грн., у травні 2010 року -734556,60 грн., у червні 2010 року 1929407,36 грн., у липні 2010 року100563,71 грн., у серпні 2010 року -1365079,91 грн., у вересні - 217061,01 грн. з підстав не підтвердження суми податкового кредиту, оскільки контрагенти за за укладеними договорами не подавали податкової звітності та не значаться за місцем знаходження.

Висновки акту перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. № 0002941704/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9550364,36 грн. (в т.ч. основний платіж 6599036,68 грн., штрафні санкції 2951327,68 грн.

Із пояснень представника відповідача та дослідженого в судовому засіданні копії акту перевірки від 16.11.2010р. №9815/11/НОМЕР_1 вбачається, що підставою визначення позивачеві податкового зобовязання за спірним податковим повідомленням рішенням стало встановлення за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту а розрізі контрагентів за період квітень-серпень 2010 року у розмірі 6422994,31 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне. Судовим розглядом встановлено, що за ревізуємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Євро-Фарм»(ЄДРПОУ 30776134), ТОВ «Донтрансторг»(ЄДРПОУ 36061529) та ТОВ «Євродез-2007»(ЄДРПОУ 34884769).

Так між позивачем та ТОВ «Євро-Фарм»укладено договори поставки соняшника від 01.04.2010 року № 14/4, від 27.04.2010 року № 17/04, від 05.05.2010 року № 20/05, від 18.05.2010 року № 22/05, від 21.05.2010 року № 25/5 , від 01.06.2010 року № 30/06, від 03.08.2010 року № 36/08, від 26.08.2010 № 37/08, копії яких наявні у матеріалах справи;

між позивачем та ТОВ «Донтрансторг»(ЄДРПОУ 36061529) укладено договори купівлі-продажу соняшника від 20.07.2010 року № 21, від 28.07.2010 року № 18, від 15.07.2010 року № 17 , копії яких наявні у матеріалах справи;

між позивачем та ТОВ «Євродез-2007»(ЄДРПОУ 34884769) укладено договір поставки соняшника № 15 від 23.06.2010 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Розрахунки за вказаними договорами проводилися в готівковій формі, по розрахунковим рахункам відповідно до видаткових накладних та квитанцій прибуткових касових ордерів, копії яких наявні у матеріалах справи.

На виконання умов договорів позивачеві надані податкові накладні

ТОВ «Євро-Фарм»№ 24 від 01.04.2010 року на суму 2621592,00 у т.ч. ПДВ 436932,00 грн.; № 26 від 07.04.2010 року на суму 1456440,00 грн., в т.ч. ПДВ 242740,00 грн.; № 29 від 12.04.2010 року на суму 1631212,80 грн., в т.ч. ПДВ 271868,80 грн.; № 32 від 14.04.2010 року на суму 2505076,80,грн., в т.ч. ПДВ 417512,80 грн.; № 36 від 19.04.2010 року на суму 2009887,20 грн., в т.ч. ПДВ 334981,20 грн.; № 38 від 21.04.2010 року на суму 2028360,68 грн., в т.ч. ПДВ 338060,11 грн.; № 41 від 27.04.2010 року на суму 1261639,08 грн., в т.ч. ПДВ 210273,18 грн.; № 47 від 05.05.2010 року на суму 1583828,40 грн., в т.ч. ПДВ 263971,40 грн.; № 50 від 10.05.2010 року на загальну суму 1611117,77 грн., в т.ч. ПДВ 268519,63 грн.; № 56 від 18.05.2010 року на суму 1212393,43 грн., в т.ч. ПДВ 202065,57 грн.; № 71 від 01.06.2010 року на суму 2622499,20 грн., в т.ч. ПДВ 437083,20 грн.; № 74 від 07.06.2010 року на суму 2476804,80 грн., в т.ч. ПДВ 412800,80 грн.; № 77 від 11.06.2010 року на суму 2709915,84 грн., в т.ч. ПДВ 451652,64 грн.;№ 79 від 17.06.2010 року на суму 1748332,80 грн., в т.ч. ПДВ 291388,80 грн.; № 80 від 18.06.2010 року на суму 101994,82 грн., в т.ч. 16999,14 грн.; № 81 від 21.06.2010 року на суму 1464024,74 грн., в т.ч. ПДВ 24404,12 грн.; № 96 від 03.08.2010 року на суму 2729376,00 грн., в т.ч. ПДВ 454896,00 грн.; № 101 від 100.8.2010 року на суму 2743372,80 грн., в т.ч. ПДВ 457228,80 грн.; № 105 від 19.08.2010 року на суму 2717730,66 грн., в т.ч. ПДВ 452955,11 грн.; № 109 від 26.08.2010 року на суму 1302366,05 грн., в т.ч. ПДВ 217061,01 грн.,- на підставі яких позивач визначив склад податкового кредиту.

ТОВ «Донтрансторг»№ 150738 від 15.07.2010 року на суму 239551,00 грн., в т.ч. ПДВ 39925,17 грн.; № 200708 від 20.07.2010 року на суму 186030,00 грн., в т.ч. ПДВ 31005,0 грн.; № 280710 від 28.07.2010 на суму 177801,00 грн., в т.ч. ПДВ 29633,50 грн., на підставі яких позивач визначив суму податкового кредиту.

ТОВ «Євродез-2007»№ 230654 від 23.06.2010 року на загальну суму 452871,93 грн., в т.ч. ПДВ 75478,65 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що на день складання акту перевірки за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»не встановлено надання ТОВ „Євро-Фарм»(ЄДРПОУ 30776134) та ТОВ «Євродез-2007»податкових декларацій за відповідні періоди 2010 року, нових звітних декларацій, уточнюючих розрахунків або виправлення помилок у бік збільшення податкових зобовязань від взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3 Контрагент ТОВ «Євро-Фарм»за своїм місцезнаходженням не знаходиться. Відповідно до листа від 03.11.2010 року ВПМ ДПІ у Московському районі м.Харкова № 13773/26-039 отримані пояснення ОСОБА_5, згідно яких встановлено, що він зареєстрував ТОВ «Донтрансторг»за винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності. За своїм місцезнаходженням ТОВ «Донтрансторг»не значиться.

На підставі вказаної інформації фахівцями відповідача зроблено висновок про непідтвердження реальності укладених угод між ТОВ «Євро Фарм», ТОВ «Донстрансторг»та позивачем, внаслідок чого вказані договори не створюють юридичних наслідків і відповідно віднесення ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту сум ПДВ за угодами, укладеними з вказаними контрагентами, суперечить вимогам пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Проте суд не погоджується з правовою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні копій договорів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ “Євро-Фарм”, ТОВ «Євродез-2007», ТОВ «Донтрансторг» вказані договори є двосторонніми та по своїй суті є договором купівлі продажу, до яких застосовуються приписи гл. 54 ЦК України, яка регулює відносини, повязані з купівлею-продажем майна та поставки, до яких застосовуються положення ст.712 ЦК України та загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із досліджених в судовому засіданні копій договорів поставки, податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, договорів, податкових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості та здійснено подальше використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про виконання позивачем та контрагентами умов вищевказаних договорів та вважає висновки відповідача щодо їх нереальності необґрунтованими.

Щодо порушення позивачем по справі приписів пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних виданих зазначеним вище субєктом господарювання позивачеві вбачається, що вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо посилань представника відповідача на лист ВПМ ДПІ у Московському районі м.Харкова від 03.11.2010 року № 13773/26-039 відповідно до якого отримані пояснення ОСОБА_5, згідно яких встановлено, що він зареєстрував ТОВ «Донтрансторг»за винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності, як підстави неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, визначених за накладними, виданими ТОВ «Донтрансторг», суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. В судове засідання доказів виключення ТОВ “Донтрансторг” з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовані його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст.160-163,167 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0002941704/0 від 29.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 550 364,36 грн. (в т.ч. основний платіж - 6 599 036,68 грн., штрафні санкції - 2 951 327,68 грн.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 29.03.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.