Постанова № 15158387, 24.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. м. Львів№ 2а-11563/10/1370

14 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Цукорник С.Г., представника відповідача Сольвара О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»до державної податкової інспекції у Сокальському районі про скасування податкового повідомлення рішення,

Зміст позовних вимог та позиції сторін:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»до державної податкової інспекції у Сокальському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009652301/0 від 02.11.2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що реальність господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «Іфорас»по придбанню машини осадочної ОМА-10 підтверджується долученими до справи письмовими доказами, а висновки органу ДПС ґрунтуються на припущеннях.

Представник відповідача у судових засіданнях позов заперечив повністю з мотивів, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву. Стверджує, що право на податковий кредит у покупця виникає лише з сум податків, які шляхом надання податкової звітності задекларовані постачальником як бюджетний фонд і фактично сплачені до державного бюджету України. Шляхом співставлення даних податкового кредиту та зобовязання в розрізі контрагентів встановлено, що податковий кредит позивача більший за податкові зобовязання контрагента ТОВ «Іфорас»на суму 812500 грн. Відповідач наполягає, що проведеною перевіркою встановлено відсутність фактичного придбання машини відсадочної ОМА-10 від ТОВ «Іфорас», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 812500 грн. Просить у позові відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні обставини справи:

ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Львівська вугільна компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 рік, за результатами якої складений Акт №866/2301/35879807 від 22.10.2010 року (а.с. 12-35).

З Акту перевірки вбачається, що відповідно до поданої позивачем в ДПІ у Сокальському районі декларації з податку на додану вартість (далі ПДВ) за травень 2010 року, ВАТ «Львівська вугільна компанія»віднесло до складу податкового кредиту суму 812500 грн. за господарською операцією з ТОВ «Іфорас». З аналізу інформації баз даних ДПС та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів»встановлено, що ТОВ «Іфорас»не подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларації з ПДВ за травень 2010 року, що унеможливлює визначення та підтвердження суми ПДВ від згаданої операції (а.с. 24, 28). Аналізуючи надані до перевірки первинні документи орган ДПС дійшов висновку про «відсутність фактичного придбання»машини ОМА-10, оскільки мають місце розходження в даті підписання договору зберігання майна та акту його приймання-передачі (а.с. 27-28); майно приймалося від контрагента без довіреності на отримання ТМЦ. Як наслідок, орган ДПС стверджує, що підприємство порушило пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон №168), в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2010 року на 812500 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 22.10.2011 року ДПІ у Сокальському районі винесла податкове повідомлення рішення №0009652301/0 від 02.11.2010 року про визначення ВАТ «Львівська вугільна компанія»податкового зобовязання з ПДВ, в т.ч. за основним платежем у сумі 812500 грн., а також 406250 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Не погоджуючись із рішенням ДПС, позивач оскаржив його в адміністративному, а потім і судовому порядку.

Щодо фактичних обставин придбання ВАТ «Львівська вугільна компанія»відсаджувальної машини ОМА-10 суд встановив таке:

17 травня 2010 року ТОВ «Іфорас»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»уклали Договір поставки №017/2010 з додатком №1 (специфікація). Згідно умов договору ТОВ «Іфорас»зобовязалося здійснити поставку ВАТ «Львівська вугільна компанія»товару (машини відсаджувальної ОМА 10) вартістю 4875000 грн. (в т.ч. 812000 грн. ПДВ). 31 травня 2010 року ВАТ «Львівська вугільна компанія»отримало від ТОВ «Іфорас»товар, що підтверджується наступними первинними документами: договором поставки №017/2010 від 17 травня 2010 року та Додаток №1 до Договору; актом приймання-передачі товару від 31.05.2010 р., розхідною накладною №ПН-0000002 від 31.05.2010 року; податковою накладною від 31.05.2010 р. (а.с. 38-44).

28 травня 2010 року ТОВ «ГЗФ «Індустрія»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»уклали Договір зберігання №28/05 (а.с. 61), згідно якого ТОВ «ГЗФ «Індустрія»зобовязується на визначених договором умовах прийняти на відповідальне зберігання відсаджувальну машину ОМА-10 вартістю 4875000 грн. Машина передана на зберігання 31.05.2010 року, що підтверджується актом приймання передачі за договором зберігання №28/05 від 28.05.2010 року (а.с. 68). При підписанні акту приймання передачі сторонами було допущено помилку в даті підписання, в подальшому виправлену шляхом переписки та укладення додатку №1 до договору №28/05 від 28.05.2010 року (а.с. 65- 68).

Як вбачається з пояснень керівників ТОВ «ГЗФ «Індустрія»(а.с. 59-60) та ВАТ «Львівська вугільна компанія»(а.с. 177), перевезення машини ОМА-10 на територію ТОВ «ГЗФ «Індустрія»(Луганська обл., Антрацитівський район, с. Кошари, вул. Кленова, 12А) здійснювалося силами ТОВ «Іфорас». Саме за цією адресою 31.05.2011 року голова правління ВАТ «Львівська вугільна компанія»ОСОБА_3 особисто прийняв машину ОМА-10 від продавця та передав на відповідальне зберігання зберігачу. З цією метою ОСОБА_3 перебував в м. Луганську у відрядженні (наказ №87 від 28.05.2010 р., а.с. 176).

Оскільки машина ОМА-10 приймалася від продавця та передавалася зберігачу особисто головою правління ВАТ «Львівська вугільна компанія»ОСОБА_3, довіреність на отримання ТМЦ на його імя не виписувалась.

Відсаджувальна машина ОМА-10 придбана ВАТ «Львівська вугільна компанія»з метою використання у господарській діяльності підприємства у 2011 році, а саме для збагачення вугілля (а.с. 71). Як вбачається зі «Отчета об оценке оборудования машина отсадочная ОМА-10 ОАО «Львовская угольная компания», расположенного по адресу: Луганская область, Антрацитовский район, село Кошары, ул. Кленовая, 12А»(а.с. 148-175), справедлива вартість машини станом на 31.08.2010 року становить 4512500 грн. (без ПДВ).

Відсаджувальна машина ОМА-10, що належить ВАТ «Львівська вугільна компанія», перебуває на зберіганні ТОВ «ГЗФ «Індустрія»та обліковується на забалансовому рахунку 023 «матеріальні цінності на відповідальному зберіганні», про що в т.ч. повідомлявся ВПМ ДПІ у м. Червонограді (а.с. 115, 131).

Щодо встановлених органом ДПС розбіжностей між задекларованими ВАТ «Львівська вугільна компанія»та ТОВ «Іфорас»сумами податкового кредиту та зобовязань суд встановив таке:

З даних ЦБД ДПА та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів»вбачається, що станом на дату складення акту перевірки (22.10.2010 р.) ТОВ «Іфорас»не подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларації з ПДВ за травень 2010 року.

На запит адвоката (представника позивача) ТОВ «Іфорас»надіслало докази того, що надсилало податкову декларацію з ПДВ з додатками за травень 2010 року на адресу Ленінської МДПІ м. Луганська цінним листом з описом вкладення; такий адресату вручено (а.с. 94-102). Надіслання декларації ТОВ «Іфорас»поштою зумовлено відмовою посадових осіб органу ДПС прийняти таку від представника ТОВ «Іфорас»(а.с. 97). До складу податкових зобовязань з ПДВ ТОВ «Іфорас»за травень 2010 року включено суму 812500 грн. за господарською операцією з ВАТ «Львівська вугільна компанія»(а.с. 102, 44).

З наведеного вбачається, що між контрагентом позивача ТОВ «Іфорас»та органом ДПС за місцем його реєстрації існує спір щодо прийняття/неприйняття податкової звітності, що зумовило невнесення показників такої звітності (в т.ч. щодо сум податкових зобовязань за травень 2010 року) до баз даних органів ДПС.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

Виходячи зі змісту положень пп. 7.4.4. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», законом передбачено два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника податку, та відсутність податкової накладної. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні письмові докази підтверджують реальність господарської операції ВАТ «Львівська вугільна компанія»по придбанню в контрагента ТОВ «Іфорас»відсаджувальної машини ОМА-10 вартістю 4875000 грн. (в т.ч. 812000 грн. ПДВ). Висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у травні 2010 року по контрагенту ТОВ «Іфорас»ґрунтуються на субєктивних твердженнях та припущеннях.

ВАТ «Львівська вугільна компанія», отримавши від продавця належним чином оформлену податкову накладну (а.с. 44), правомірно включило вказану в ній суму ПДВ до податкового кредиту травня 2010 року.

Наявність спору між контрагентом позивача з органом ДПС щодо прийняття/неприйняття податкової звітності за травень 2010 року жодним чином не впливає на право позивача формувати податковий кредит за цей період.

За таких обставин, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. А тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування цього рішення.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 02.11.2010 року № 0009652301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Львівська вугільна компанія»3 (три) гривні 40 коп. судових витрат.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.