Постанова № 15158289, 21.04.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 квітня 2011 року Справа № 1170/2а-709/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 13-00 год. адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1: Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

позивача ОСОБА_1,

представників:

відповідача-1 ОСОБА_2,

відповідача 2 ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернувся з позовом, неодноразово уточненим в судовому засіданні, до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства у Кіровоградській області висновку із зазначенням суми податкової знижки з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1534,06 грн., що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 з місцевого бюджету м.Кіровограда та стягнення з місцевого бюджету м.Кіровограда на користь ОСОБА_1 суми податкової знижки з податку доходів фізичних осіб в розмірі 1534,06 грн. і 2000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду до участі в справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області.

Позивач зазначає, що 30.12.2010 р. він подав до Кіровоградської ОДПІ декларацію про доходи за 2009 рік з метою реалізації права на податковий кредит, яке передбачено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Позивач зазначає, що за результатами розгляду поданих ним декларації та доданих до неї документів він 19.01.2011 р. отримав відповідь №1057/10/17-40 про відмову від виплати належної йому податкової знижки.

Також позивач вказує, що в результаті ігнорування Кіровоградською ОДПІ його права на отримання податкової знижки йому завдано моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., яка полягає, на його думку, в порушенні його прав наданих і гарантованих державою, що призвело до значних негативних наслідків моральних переживань, загострення хвороби атопічного дерматиту (алергічне шкірне захворювання) та необхідності вчиняти дії, спрямовані на відновлення стану здоровя, зокрема придбавати і вживати протиалергічні медпрепарати.

Відповідачем-1 подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки за результатами розгляду декларації позивачу було направлено лист №1057/10/17-40 від 19.01.2011 р. в якому зазначено, що заявлена позивачем сума поверненню не підлягає. Відповідач-1 вказує, що зазначений лист було направлено, коли Податковий кодекс України набрав чинності, при цьому відповідно до п.п.166.3 ст. 166 Податкового кодексу України платник податку не має права на податкову знижку за договором страхування майна. Також відповідач-1 зазначає, що відсутність умов, необхідних для настання відповідальності Кіровоградської ОДПІ, унеможливлює стягнення моральної шкоди.

Відповідачем-2 подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки до Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області від Кіровоградської ОДПІ не надходило висновків про повернення ОСОБА_1 коштів з бюджету, а тому, відповідач-2 вважає, що органи Держказначейства не здійснили будь-яких протиправних або незаконних дій відносно позивача, не порушували його прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідач-2 зазначає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди та доказів наявності такої моральної шкоди взагалі.

В судове засідання зявився позивач, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених в запереченнях.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 21.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 27.04.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2010 року ОСОБА_1 подав до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року, в якій самостійно задекларував доходи одержані ним за місцем основної роботи в сумі 11478,00 грн. та не за місцем основної роботи в сумі 6380,00 грн. а всього в розмірі 17858,00грн. (а.с.27-29, 46-48).

З метою реалізації права на податковий кредит позивачем у декларації визначено суму витрат, що, на його думку, включаються до складу податкового кредиту згідно зі ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в розмірі 14243,41 грн. (а.с.29 та 47, зі зворотного боку).

Листом №1057/10/17-40 від 19.01.2011 р. Кіровоградська ОДПІ повідомила ОСОБА_1, що за результатами проведеного розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб податковий кредит поверненню не підлягає (а.с.45). Цей лист позивач отримав того ж дня, про що особисто зазначив на екземплярі Кіровоградської ОДПІ (а.с.45).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 до складу сум витрат, що, на його думку, включаються до складу податкового кредиту в розмірі 14243,41 грн. віднесено:

- 457,32 грн. суму витрат згідно договору страхування серії ИБ2 №128903 від 25.02.2009 р. (а.с.21), яким застраховано нерухомість придбану ним за договором купівлі-продажу БС №БН від 26.02.2008 р. (а.с.7);

- 678,05 грн. суму витрат згідно договору комплексного страхування позичальника ДКСП №-01/01/8312/13407 від 26.02.2008 р. (а.с.25), яким застраховано життя, здоровя та працездатність ОСОБА_1;

- 13108,04 грн. частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених згідно умов договору від 26.02.2008 р. (а.с.9-13).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Кіровоградської ОДПІ щодо повернення податкового кредиту з податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік, а тому спірні правовідносини повинні врегульовуватися нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-ІV, а не нормами Податкового кодексу, який регулює правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2011 р.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-ІV (в редакції, чинній на час виникнення у позивача права на податковий кредит) платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Пунктом 1.16 статті 1 вказаного Закону визначено, що податковий кредит сума (вартість) витрат, понесених платником податку-резидентом у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року..

У відповідності до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

В судовому засіданні позивач пояснив, що суму витрат згідно договору страхування майна серії ИБ2 №128903 від 25.02.2009 р. (а.с.21) в розмірі 457,32 грн. та 678,05 грн. суму витрат згідно договору комплексного страхування позичальника ДКСП №-01/01/8312/13407 від 26.02.2008 р. (а.с.25), яким застраховано життя, здоровя та працездатність ОСОБА_1, ним віднесено до переліку витрат, що включаються до складу податкового кредиту на підставі п.п.5.3.5 ст. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.п.5.3.5 ст. п. 5.3 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року, зокрема, суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сімї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за їх сукупністю - суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону;

б) при страхуванні члена сімї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом або на банківський пенсійний депозитний рахунок на користь такого члена сімї чи за їх сукупністю 50 відсотків суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожного застрахованого члена сімї.

Суд приходить до висновку, що вказана норма не передбачає права включення до складу податкового кредиту звітного року сум витрат зі страхування майна платника податку, а тому ОСОБА_1 безпідставно віднесено до сум витрат, які включаються до складу податкового кредиту, 457,32 грн. сплачених за договором страхування майна, та включено цю суму до рядка 03 Переліку сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту Декларації, а тому суд не вважає наявною протиправну бездіяльність Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Кіровоградській області висновку про повернення з бюджету на користь ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 457,32 грн.

Що ж стосується віднесення позивачем до сум витрат, які включаються до складу податкового кредиту 678,05 грн. витрат згідно договору комплексного страхування позичальника ДКСП №-01/01/8312/13407 від 26.02.2008 р., то суд вважає що воно (віднесення) є правомірним відповідно до п.п.5.3.5 ст. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що підтверджено в судовому засіданні Кіровоградською ОДПІ та прийнято нею при виконанні розрахунку суми податку з доходів фізичних за поданою декларацією (а.с.45, зі зворотного боку).

У відповідності до п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року, зокрема, частину суми процентів (комісій, винагороди) за іпотечним житловим кредитом, договором оренди житла з викупом або фінансового лізингу житла, сплачених платником податку, що розраховується за правилами, визначеними статтею 10 цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем віднесено до витрат, що включаються до складу податкового кредиту 13108,04 грн., як частину сум процентів за іпотечним кредитом, сплачених ним згідно умов договору від 26.02.2008 р.

В обґрунтування задекларованої суми позивачем надано квитанції №6 від 16.01.2009 р. на суму 1155,00 грн. (а.с.15), №55 від 16.02.2009 р. на суму 1155,00 грн. (а.с.15), №27 від 22.04.2009 р. на суму 1066,00 грн. (а.с.16), №2 від 25.03.2009 р. на суму 770,00 грн. (а.с.16), №259 від 25.05.2009 р. на суму 1142,40 грн. (а.с.17), №94 від 25.06.2009 р. на суму 1143,53 грн. (а.с.17), №3 від 22.07.2009 р. на суму 1149,06 грн. (а.с.18), №69 від 20.08.2009 р. на суму 1100,00грн. (а.с.18), №107 від 21.09.2009 р. на суму 1218,00 грн. (а.с.19), №88 від 21.10.2009 р. на суму 1090,00 грн. (а.с.19), №96 твід 23.11.2009 р. на суму 1000,00 грн. (а.с.20) та №40 від 22.12.2009 р. на суму 956,40 грн. (а.с.20), №66 від 26.11.2009 р. на суму 162,65 грн. (а.с.56). Всього на загальну суму 13108,04 грн.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснила, що надані ОСОБА_1 квитанції не можуть бути належним доказом сплати процентів за іпотечним кредитним договором, оскільки це не вбачається із графи «призначення платежу».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Кіровоградської ОДПІ щодо одержання податкового кредиту із податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік окрім зазначених квитанцій надав податковому органу довідку Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»№505 від 11.01.2010 р., яка містить розмір сплачених позивачем відсотків за кредитним договором з посиланнями на дату сплати таких відсотків.

В судовому засіданні представник відповідача-1 пояснила, що довідка Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»№505 від 11.01.2010 р. не бралася Кіровоградською ОДПІ до уваги, оскільки сплата відповідних коштів повинна підтверджуватися тільки первинними документами, зокрема, квитанціями.

Суд вважає таку позицію податкового органу необґрунтованою та безпідставною, в звязку з наступним.

Зі змісту наданих позивачем до податкового органу квитанцій достеменно вбачається сплата ним за договором кредиту відповідних сум, що представником відповідача-1 в судовому засіданні не заперечувалось.

В ході розгляду справи встановлено, що сумніви податкового органу під час дослідження змісту даних квитанцій стосувались лише розмежування видів платежів за спрямуванням: основної суми кредиту та відсотків.

У відповідності до довідки Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»№505 від 11.01.2010 р. (а.с.14) вбачається, що загальний розмір відсотків, сплачених ОСОБА_1 за кредитним договором №11305659000 від 26.02.2008 р. становить 9868,58 грн., а не 13108,04грн., як задекларовано позивачем.

В судовому засіданні позивач причин включення до рядка 05 Переліку сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту Декларації загальної суми в розмірі 13108,04 грн., сплачених за кредитним договором, суду не повідомив, документальними доказами та нормами права не обґрунтував, а тому суд вважає, що віднесення до такого рядка Декларації ним суми в розмірі 3239,46 грн. (13108,04 грн. - 9868,58 грн.) є безпідставним.

Згідно п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів. Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

У відповідності до п.10.2 ст.10 зазначеного Закону, частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = МП / ФП, де К коефіцієнт; МП мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів; ФП фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

У відповідності до іпотечного договору від 26.02.2008 р. загальна площа квартири, придбаної за рахунок іпотечного кредиту складає 53,45 кв. м. (а.с.9-13).

Таким чином, розрахований коефіцієнт складає 1,87 (100 / 53,45), тобто розрахований коефіцієнт є більшим одиниці, а тому до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом (9868,58 грн.) без застосування такого коефіцієнта.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що сума витрат, що включається до складу податкового кредиту декларації ОСОБА_1 становить 10546,63 грн. (9868,58 грн. + 678,05 грн.), відповідно загальний річний оподатковуваний дохід ОСОБА_1 має бути зменшений на 7311,37грн. (17858,00грн. 10546,63 грн.).

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає поверненню податок з доходів фізичних осіб в сумі 989,56 грн. (2086,26 грн. (7311,37 грн. х 15%), де 2086,26 грн. становить сума утриманого з позивача податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Повернення коштів за податковим кредитом, як і повернення з бюджету надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або помилково сплачених податків, зборів (обовязкових платежів), здійснюється у відповідності до Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 лютого 2005 року №58/78/22 (в редакції, чинній на час звернення позивача до податкового органу) (далі Порядок).

Відповідно до п.7 Порядку орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам. Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів).

Згідно п. 9 Порядку 9, на підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України протягом пяти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) платникам податків.

У відповідності до п.п.20.4.3 п. 20.4 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Кіровоградською ОДПІ допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Кіровоградській області висновку про повернення з бюджету на користь ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Додатково позивач просить суд стягнути з місцевого бюджету м.Кіровограда моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зясуванню в даному випадку підлягає те, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування заявленої моральної шкоди позивач надав суду копію епікризу (а.с.59), копію фіскального чеку від 18.03.2011 р., виданого аптекою №1 (а.с.60) та копії інструкцій по застосуванню медичних препаратів вказаних у фіскальному чеку (а.с.61, 62).

Суд критично оцінює дані докази з огляду на наступне.

Позивачем до суду надано лише непридатну для читання копію епікризу з якого не можливо встановити прізвище особи, якій він виданий, дату його видачі, а також назву медичного закладу та прізвище лікаря які видали зазначений епікриз.

Окрім того, суд зважає на те, що відповідно до наданої копії фіскального чеку в обґрунтування витрат на проведене лікування, лікарські препарати, які зазначені в ньому, придбавалися 18.03.2011 р., тобто вже після звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, в той час як із змісту позовної заяви вбачається, що лист Кіровоградської ОДПІ, яким позивача повідомлено про відмову в повернення суми податку з доходів фізичних осіб, ним отримано 19.01.2011 р.

З огляду на зміст доказів, наданих позивачем в обґрунтування моральної шкоди, необхідність у придбанні ліків у позивача виникла після спливу двох місяців після того, як він довідався про бездіяльність Кіровоградської ОДПІ, а тому факт виникнення та протікання хвороби, зокрема алергії, не є беззаперечним наслідком бездіяльності податкового органу, оскільки могло бути спричинене іншими обставинами, зокрема, звичайним загостренням.

Більш того, суд зауважує, що із копії фіскального чеку неможливо встановити особу, яка придбавала зазначені лікарські засоби, що не може бути беззаперечним доказом підтвердження хвороби саме позивача, а тому, з урахуванням вищевикладеного, оскільки, позивачем не доведено факту понесення моральної шкоди через бездіяльність Кіровоградської ОДПІ, не доведено факту як наявності так і тяжкості вимушених змін та зусиль для відновлення нормального життя, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 3 Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б»пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;

3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

Оскільки майнові позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 986,57 грн., то відповідно сума судового збору, який підлягає присудженню позивачу становить 9,87 грн. (986,57грн. х 1%). Немайнові позовні вимоги позивача також задоволено частково, а тому підлягає присудженню ОСОБА_1 1,70 грн. Таким чином, загальна сума судового збору, що підлягає присудженню позивачу становить 11,57 грн. (9,87 грн. + 1,70 грн.).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Кіровоградській області висновку про повернення з бюджету на користь ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн.

3. Стягнути з місцевого бюджету м. Кіровограда (р/р 33212800700002, код доходів 11010100 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) на користь ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн. (девятсот вісімдесят шість грн. 56 коп.)

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (25000, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 11,57грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Дата виготовлення повного тексту постанови 29 квітня 2011 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан